Найбільший європейський метеорит упав на Закарпатті 160 років тому. NASA попереджає: у п'ятницю буде ще один

Саме тоді, у 1866 році, на територію сучасного Закарпаття впав метеорит знаний зараз як "Княгиня" – найбільший знайдений у Європі у новітній історії. Але це не просто сторінка з підручника історії. Навколо нашої планети постійно кружляють тисячі астероїдів і метеороїдів, і вже 12 червня цього року один з них – астероїд 530520 (2011 LT17) – пролетить відносно близько до Землі. А за кілька років ще ближче підійде гігант Апофіс. Чи захищені ми насправді? І чому історія одного старовинного метеорита досі вчить нас з пересторогою дивитиcя на космос?

Більше про це розповість Еспресо. 

Як "космічний гість" впав на Закарпаття

ілюстрація падіння метеорита, фото: Вікіпедія

9 червня 1866 року близько 17:00 місцевого часу яскравий болід (великий вогняно-яскравий метеор), що пронизав атмосферу планети на близько 200 км, раптово вибухнув на висоті приблизно 40 км над селом Княгиня (тоді – у складі Австрійської імперії, яка за рік стан Австро-Угорського, тепер Великоберезнянський район Закарпатської області поблизу з словацьким кордоном).

Вибух був настільки потужним, що метеороїд розлетівся на понад 1200 уламків. Кам’яний дощ накривав територію в радіусі кількох кілометрів. На щастя, ніхто не постраждав – вибух стався високо в атмосфері, і енергія розсіялася. Головна маса (близько 280 кг) впала за 8 км від села, в урочищі Чорні Млаки на схилі гори Стенка. При падінні вона розколовся на два шматки вагою: 141,8 кг та 137,9 кг. Місцевий житель Василь Крив’яник знайшов їх через кілька днів на глибині майже 2 метрів.

Метеорит класифікували як звичайний хондрит LL5 (кам’яний метеорит, один з найпоширеніших типів у Сонячній системі). Загальна маса знайдених уламків перевищує 500 кг.

Що було б, якби він не вибухнув?

Якщо припустити, що метеорит не вибухнув і в атмосферу увійшов би весь суцільний кам'яний об'єкт масою, наприклад, 50–100 тонн і швидкістю близько 15–20 км/с, його енергія удару могла б становити приблизно 1–5 кілотоннам у тротиловому еквіваленті. Це як вибух тактичної ядерної зброї!

Якби основна маса врізалася в землю, ймовірно, утворився б кратер діаметром від кількох десятків до, можливо, понад 100 метрів! На жаль, усе в радіусі сотень метрів було б знищене, а ліс міг бути повалений на площі кількох квадратних кілометрів. Саму ударну хвилю чули б на десятки кілометрів.

Тому захисний "панцир" планети у вигляді атмосфери дійсно врятував Карпати.

Чому "Княгиня" – найбільший у Європі новітньої історії

У новітній (зафіксованій) історії Європи це був найбільший кам’яний метеорит, що впав як метеоритний дощ з добре задокументованим падінням. Великі залізні метеорити (типу Сіхоте-Алін чи Алейта) відомі, але саме "Княгиня" вважається рекордсменом серед кам’яних.

На відміну від доісторичних падінь (кратери типу Barringer чи українських), це була подія, яку бачили й описали сучасники. Головний уламок вагою майже 280 кг (нині – у Природничо-історичному музеї Відня) досі вражає своєю величиною. До речі, у Відень його вигідно продав лісничий Антон Покорний. За його словами, він викупив у Крив'яника, який перший знайшов небесний камінь, "за два воли, які той сам вибрав". 

Як уламки "говорять" про життя з космосу: гіпотеза панспермії

фото: reuters

З "Княгинею" пов’язана цікава наукова гіпотеза. У 1880 році німецький дослідник Отто Ган опублікував книгу, в якій стверджував, що виявив у зразках "Княгині" скам’янілі рештки коралів, губок та рослин позаземного походження! Ця сенсаційна заява викликала жваві дискусії, зокрема згадується у листуванні Чарльза Дарвіна. Хоча пізніше зоологи довели, що "організми" – це лише радіальні візерунки на хондрах (структурних елементах метеорита), сама подія стала важливою віхою в історії науки.

Вона підживлювала ранні ідеї панспермії – гіпотези, що життя (або його "насіння" у вигляді мікроорганізмів чи органічних сполук) може подорожувати космосом на метеоритах, астероїдах і кометах. Сьогодні ми знаємо, що деякі метеорити (особливо вуглецеві хондрити) містять амінокислоти та інші будівельні блоки життя. "Княгиня", хоч і не підтвердила фантазії Гана, стала частиною великої розмови про те, чи не є ми самі "космічними іммігрантами"?

Космічні скарби: уламки досі знаходять і продають за великі гроші

Одразу після падіння метеориту на Закарпатті, селяни почали збирати "чорне каміння" і приписували їм чудодійні властивості. Кому щастило, той навіть добряче розбагатів на подарунку з неба. 

До речі, є легенда, що зацікавлений історіями про найбільший метеорит в Європі, на місці його падіння в 1892 році побував французький письменник Жуль Верн, який захоплювався космосом. Однак достовірного підтвердження цьому немає.

Сьогодні фрагменти "Княгині" – бажані експонати для колекціонерів. Ще недавно на аукціоні в Берегові крихітний шматок вагою 164 г продали за майже 5 тис. доларів. Метеорити історичних падінь цінуються особливо високо – від десятків до сотень доларів за кілька грам залежно від розміру та якості. Тому не дивно, що пошук уламків у Чорних Млаках триває й досі.

Атмосфера – наш надійний щит, але не всесильний

фото: Sky news

Щодня Земля "зустрічає" десятки, а той сотні сотні тонн космічної речовини. Більшість – це крихітні пилинки та дрібні метеороїди, які повністю згоряють в атмосфері, створюючи "зоряні дощі" під які загадують бажання. Це природний захисний механізм: повітря гальмує та спалює прилітні тіла.

Але чим більше тіло – тим вищий шанс, що воно не згорить повністю і досягне поверхні (або вибухне в повітрі з руйнівною силою, як Челябінський метеорит 2013 року та інші подібні). Тоді наслідки можуть бути катастрофічними – від локальних руйнувань до глобальних змін клімату (як у випадку з динозаврами 66 мільйонів років тому).

Сучасні загрози: НАСА та інші стежать, але сюрпризів вистачає

НАСА, ESA та інші космічні агентства ведуть каталог небезпечних об’єктів (Near-Earth Objects). Однак повний облік малих астероїдів (десятки-сотні метрів) неможливий – їх просто надто багато, і багато відкривають лише за дні чи тижні до зближення.

Саме тому бувають "сюрпризи", про які дізнаємося в останній момент. Голлівудський сценарій фільму "Армагеддону" з Брюсом Віллісом і ядерними зарядами – це не лише красива кінофантазія. Реальна планетарна оборона (як місія DART, що успішно змінила орбіту астероїда) тільки розвивається. Однак для великих тіл часу на реакцію може просто не вистачити, якщо виявимо небезпечний об’єкт занадто пізно.

12 червня новий астероїд, а вже за кілька років – "уособлення темряви" біля нас

фото: скрін з ютуб

Уже за кілька днів, 12 червня, астероїд 530520 (2011 LT17) розміром приблизно 40–150 метрів (оцінки варіюються) пролетить на відстані кількох мільйонів кілометрів від Землі. Це потенційно небезпечний об’єкт (PHA), але траєкторія не загрожує зіткненням. Він буде під пильним наглядом, проте небезпеки для нас немає.

Набагато ближче підійде 99942 Апофіс – більший астероїд діаметром близько 340 метрів. 13 квітня 2029 року він пролетить на відстані всього близько 32 000 км від поверхні Землі (ближче, ніж багато геостаціонарних супутників). Це буде найближчий проліт астероїда такого розміру в сучасній історії. Він стане видимим неозброєним оком у деяких регіонах, але розрахунки показують – це буде безпечний проліт без ризику удару. Однак невідомо, чи земна сила тяжіння не спричинить зміни курсу на нові зближення з Апофісом, коли вже у 2036 році він знову буде дуже близько до Землі.

Тож, повертаючись до нашого метеорита "Княгиня" – це не лише романтична історія з Закарпаття про камінь, що впав з неба і породив свої місцеві легенди. Це пряме нагадування: ми живемо на планеті, яка постійно "обстрілюється" космосом. Атмосфера рятує нас щодня, наука дає все кращі інструменти спостереження та захисту, але такі події, як падіння 1866 року чи майбутні зближення астероїдів, змушують замислитися…

Динозаври не мали телескопів, планетарної оборони та ракет і космічних досліджень. У нас все це є. Та чи зможемо ми скористатися нашими знаннями, чи цивілізація приречена? Питання на яке людство хотіло б мати позитивну відповідь. Головне – не забувати всіма нашим  можливостями користуватися і продовжувати вивчати космос, бо саме там, серед зірок і уламків давніх зіткнень, цілком можливо, що може ховатися відповідь на питання про наше власне походження.

Читайте також: Загроза для людства чи клікбейт для ЗМІ: чому 370-метровий астероїд Апофіс може стати проблемою. Пояснюємо