Річниця Ужгородської унії: як на Закарпатті виникла своя греко-католицька церква

"Еспресо.Захід" розповість про історію Ужгородської унії та як вона дала старт для виникнення сучасної Мукачівської греко-католицької єпархії (церкви). 

Передумови Ужгородської унії 

У XVI–XVII століттях Закарпаття перебувало під владою Угорського королівства, яке, своєю чергою, було частиною Габсбурзької монархії. Регіон характеризувався етнічною та релігійною різноманітністю: тут співіснували русини (так називали українців), угорці, німці, словаки й інші народи. Панівною релігією серед русинів було православ’я, яке зберігало візантійську літургійну традицію, успадковану від Київської Русі. Однак православна церква на Закарпатті на той час перебувала в занепаді.

Після Тридентського собору (1545–1563) Католицька церква активізувала контрреформацію, прагнучи повернути втрачені позиції в Європі через засилля протестантів. Одним з інструментів цієї політики стало укладення уній із православними церквами, що дозволяло зберігати східну літургію, але визнавати верховенство Папи Римського. У 1596 році відома Берестейська унія об’єднала частину православних Київської митрополії (що була в складі Речі Посполитої) з Римом, створивши в підсумку Українську греко-католицьку церкву. Цей приклад став провісником для схожих ініціатив в інших регіонах, зокрема на Закарпатті.

Політична ситуація також сприяла унії. Габсбурги, які контролювали Закарпаття, підтримували католицизм як інструмент посилення своєї влади. 

Варто наголосити, що на початку XVII століття православна церква на Закарпатті не мала власного єпископа, а її духовенство залежало від Мукачівського монастиря, який відігравав роль духовного осередку в регіоні. Православні священники часто зазнавали утисків від католицької адміністрації, а їхні права не були юридично захищені. Водночас католицька верхівка, зокрема єпископ Егерський Юрій Друґет, бачила в унії можливість інтегрувати русинське населення в католицьку структуру.

Ініціатором Ужгородської унії став православний священник Петро Парфеній (Партеніус), який у 1640-х роках почав переговори з католицькими ієрархами. Він бачив унію як спосіб вивести православне духовенство з ізоляції, забезпечити йому рівні права з католицькими священниками й отримати підтримку Габсбургів. Також така ідея отримала прихильність місцевих магнатів, зокрема родини Ракоці, які, хоча й були протестантами, не перешкоджали унійним процесам. 

Підписання Ужгородської унії у 1646 році 

^{Руїни замкової церкви, в якій була укладена Ужгородська унія. Фото: Вікіпедія}

24 квітня 1646 року в каплиці Ужгородського замку 63 православні священники на чолі з Петром Парфенієм склали присягу вірності Папі Римському. Цей акт, відомий як Ужгородська унія, офіційно ознаменував приєднання частини православних Закарпаття до Католицької церкви з правом зберігати східний обряд, літургію, церковний календар і традиції. 

Умовою унії було забезпечення духовенству тих самих прав, що мали католицькі священники, зокрема звільнення від податків і феодальних повинностей. Однак ще кілька десятків років новій церкві довелося боротися за свої права. 

Варто розуміти, що Ужгородська унія не була одномоментним актом, що моментально призвів до появи греко-католиків на Закарпатті, а радше початком тривалого процесу. Вона не охопила всіх православних Закарпаття, і частина громад та монастирів, зокрема Мукачівський, залишалися православними ще десятки років. 

Лише в XVIII столітті, зокрема завдяки підтримці імператриці Марії-Терезії, Мукачівська греко-католицька церква отримала домінантну перевагу серед русинів Закарпаття. Та до кінця XVIII століття все духовенство й населення територій сучасного Закарпаття, Східної Словаччини, Північної Угорщини та частково південно-західної Румунії прийняли Ужгородську унію. Таким чином Мукачівська єпархія в підсумку стала матірною (основоположною) для Словацької та Угорської греко-католицьких церков, Пітсбурзької греко-католицької митрополії, Екзархату Чеської Республіки, а також частково для Греко-католицької церкви Хорватії та Сербії.

Наслідки та значення унії 

Тож Ужгородська унія мала далекосяжні наслідки для релігійного, культурного та соціального життя Закарпаття. Адже ця угода створила Мукачівську греко-католицьку єпархію, яка стала духовним центром русинів. Церква відіграла ключову роль у збереженні східнохристиянської ідентичності, одночасно інтегруючи регіон у католицький світ.

У підсумку греко-католицькі священники отримали правовий статус, що сприяв їхній освіті та суспільному впливу. Це заклало основу для розвитку русинської інтелігенції. А Мукачівська єпархія стала осередком освіти, книгодрукування та збереження русинської мови й традицій. Водночас вона сприяла проникненню західних культурних впливів.

Звісно, унію сприйняли не всі. Частина православних громад чинила опір, що призводило до періодичних конфліктів. Та вже у XIX столітті греко-католицька церква остаточно закріпилася на Закарпатті. Є дані, що на початок ХХ століття на Закарпатті було лише пів тисячі православних, відповідно, московський патріархат і його засилля прийшло вже згодом, разом з приходом радянської влади. 

Підсумовуючи, Ужгородська унія 1646 року стала поворотним моментом в історії Закарпаття, заклавши основи для розвитку греко-католицької церкви, яка поєднала східну духовну традицію з католицькою єдністю. За ці чотири століття Ватикан неодноразово намагався об’єднати греко-католицькі церкви Галичини та Закарпаття, але угорські впливи перешкоджали цьому. У радянські часи Мукачівську єпархію ліквідували, приєднавши до Московського патріархату, але після здобуття Україною незалежності постало питання возз’єднання греко-католицьких церков. У 1992 році Синод УГКЦ у Львові просив Папу Івана Павла II включити Мукачівську єпархію до Києво-Галицької митрополії, оскільки багато вірних і священників прагнули єдності з УГКЦ. Проте угорське та словацьке лобі у Ватикані вчергове заблокувало об’єднання.

На сьогодні Мукачівська єпархія налічує понад 400 громад, понад 20 монастирів і кілька сотень священників. Сьогодні вона об’єднує 1,2 млн вірних і 449 парафій у всьому світу. Головні собори – Ужгородський і Успенський. З 2020 року єпархію очолює єпископ Ніл, перший закарпатець за 80 років, рукоположений в Ужгороді. У 2023 році єпархія перейшла на григоріанський календар, підтримавши УГКЦ та ПЦУ.

Читайте також: Між польським впливом і українськими мріями: 164 роки тому запрацював Галицький сейм