Ми зможемо вистояти тільки якщо наш опір цьому темному російському мороку залишатиметься всенародним, – ініціативна група "Першого грудня"

Звернення ініціативна група опублікувала на своєму офіційному сайті, передає "Еспресо.Захід".

"2023-й рік став для багатьох українців не лише роком болю, а й роком певного розчарування. Зруйнувалася казка у швидку перемогу, в яку чимало українців чомусь повірили, не розуміючи реалій поля бою. Болюча, нелюдяна, кривава і брудна реальність війни стала такою голосною, що цю казку розчавила; але зі зникненням ілюзії у багатьох зникла й надія та віра. А без них ми не виживемо", – наголошують представники групи, зокрема Ольга Айвазовська, Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Мирослав Маринович, Олександра Матвійчук, Ігор Юхновський та Ярослав Яцків.

Вони переконані, що віра й надія наближають нас до мети шляху, натомість зневіра переводить її у щось далеке.

"Якщо ми цього не усвідомлюємо, то стаємо безвольними іграшками чужих примхливих новин. І тоді нам стає кепсько. Це – помилка перша, згідно з приповідкою "не зачаровуйтеся і не будете розчаровані"", – підкреслюється у зверненні.

Сьогодні важливо поглянути на проблеми українців з іншої перспективи. І виявиться, що дотеперішні слабинки за певних умов можуть стати джерелом нашої сили.

"Одвічним лихом України була "отаманщина", тобто небажання українців вписуватися в командні вертикалі. Проте саме ця риса вивільнила сьогодні на фронті ініціативу низових командирів. Тобто стала вона не запереченням, а доповненням керівних вертикалей – і від цього ЗСУ стали сильнішими", – зазначають представники ініціативної групи "Першого грудня".

Читайте також: Полонені воїни, які у 2024 році повернулись з російської неволі: 9 історій життя незламних захисників

У часи зневіри, переконані вони, від креативної та ініціативної частини суспільства залежить, як швидко та ефективно буде знайдений вихід з новопосталих глухих кутів. Адже Україна має потужний кістяк, який становлять різні складові громадянського суспільства, громадські організації, волонтери, капелани, жертовні бізнесмени, зброярі, рятувальники та медики.

"Маємо зрозуміти, що війна – не шоу, а наше військо – не футбольна команда. Ми не є лише глядачами футбольного матчу; кожен із нас є атомом більших молекул, з яких складається тіло українського війська. Якщо ти не у війську – допомагай війську, чим можеш. Пожертвами, волонтерством, – наріжною думкою звучить у зверненні. – Ми зможемо вистояти тільки якщо наш опір цьому темному російському мороку залишатиметься всенародним. Кожен з нас, десятків мільйонів українських громадян, хоч де ми знаходимося, повинен відчути і зрозуміти, що без активної й самовідданої особистої участі в боротьбі перемога неможлива".