Наймолодшому 30 років: на вихідних у Львові попрощаються з трьома воїнами

Про це повідомляє Львівська міськрада, передає "Еспресо.Захід".

Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.

Чин похорону захисників розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 10:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Любомир Крамарівський (21.02.1981-09.08.2024) Львів’янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув освіту спершу у Львівському поліграфічному фаховому коледжі та Ставропігійському вищому професійному училищі м. Львова, згодом вступив до Української академії друкарства. Також закінчив Львівську філію Європейського університету.

Займався приватним підприємництвом у поліграфічній сфері. Захоплювався садівництвом, любив подорожувати і обожнював присвячувати час дітям. За словами рідних, "завжди був життєрадісною людиною, готовою віддати останнє, аби допомогти іншим".

У квітні 2024 року став на захист Батьківщини від загарбників. Проходив військову службу на Сумщині у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління "Захід" Сил територіальної оборони Збройних сил України.

У Любомира Крамарівського залишилися батьки, вагітна дружина, однорічна донька та брат.

Георгій Окул (25.01.1980-10.08.2024) Львів’янин.

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі залізничного транспорту. Брав безпосередню участь у будівництві Храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Після завершення навчання обіймав посаду електрика у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Згодом працював у Регіональній філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", а впродовж останнього часу – у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Деос Реліз". У вільний час захоплювався грою в більярд, цікавився військовою технікою і зброєю, активно вивчав історію та колекціонував марки.

Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист держави від російських окупантів. Виконував бойові завдання на Луганщині у лавах 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Георгія Окула залишилися мама, дві сестри, два племінники, дві племінниці та кохана дівчина.

Ігор Северенчук (17.12.1993-13.08.2024) Народився у Києві. Згодом родина Ігоря Северинчука переїхала до Львова.

Навчався у Ліцеї №93 Львівської міської ради, згодом вступив до Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу "Карпати". Здобув вищу освіту в Інституті геодезії Національного університету "Львівська політехніка".

Після завершення навчання займався приватним підприємництвом у сфері надання послуг із вивезення побутових відходів. Ще зі школи захоплювався футболом, входив до дублюючого складу ФК "Говерла", також грав за низку українських та зарубіжних клубів. Обожнював активний відпочинок і подорожі. За словам близьких, "був надзвичайно щирим та енергійним, природженим лідером, люблячим чоловіком і найкращим у світі татом, винятково відповідальною людиною".

Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист держави від окупантів до лав 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Брав участь у боях за Довгеньке і Торецьк, визволяв Ізюм та Лиман від окупантів. Попри отримані поранення, щоразу повертався на фронт. За особисту мужність і сумлінну службу був нагороджений численною кількістю відзнак, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "Золотий хрест" та орденом "За мужність" III-го ступеня.

У Ігоря Северенчука залишилися батьки, дружина, син та брат.

• До слова, у четвер на Львівщині прощалися із сімома захисниками Україні. Юлія Бояновська, Володимир Ригель, Любомир Петричка, Роман Дудчак, Тарас Судило, Григорій Ткачишин та Артем Гостьонов загинули за Україну через російську агресію