"Хвороба в тіні": директор реабілітаційного центру про залежності серед військових

"Еспресо.Захід" поговорив з директором реабілітаційного центру "Назарет", який працює із залежними людьми, Віктором Романчуком.

Фото: Перше Радіо

Статистики немає, але випадків багато

Пан Віктор зазначає, що діяльність реабілітаційного центру полягає, зокрема, в розголосі проблеми та розумінні суспільства, що залежність є хворобою.

"Конкретно щодо цього питання статистики ніхто не робив, але про це говорять, з цим зіштовхуються. Ми якраз працюємо над тим, щоб зламати таку певну стигматизацію і люди почали про це говорити, бо це хвороба. Ми в реабілітаційному центрі називаємо її хворобою в тіні. Кажуть, що залежних серед військових багато. Навіть закон вийшов щодо ігроманії. Це вже про щось свідчить".

Прокапали, стабілізували і відпустили

Директор центру зазначає, що проблема у, ймовірно, великій кількості залежних військових є й через відсутність адекватного лікування:

"З розповідей самих військових, їм виписують багато штрафів, особливо це стосується алкоголю. Я був на Кульпарківській (у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні, - ред.), військові туди звертаються також. Але їх там прокапали, стабілізували і відпустили. Ми інакше працюємо, з психікою".

"Ми молода держава і свою політику щодо роботи з залежностями ще формуємо"

Віктор Романчук запевняє, що насправді в Україні кожен на своєму рівні все ж виконує певні дії у контексті реабілітації та роботи з залежностями серед військових.

"Ми молода держава і свою політику ще формуємо. Зрозуміло, що проблеми є в усіх державах. Ми от говорили з поляками, у них свої питання. Я хочу сказати, що потрохи воно все рухається. Ми, наприклад, контактуємо з ЛОВА, вони нам допомагають і цього року ми вже зможемо нормально приймати військових. Є координаційні центри, окремі громади скеровують до нас людей. Так, треба більше говорити про цю проблему. Я вважаю, що ця розмова – це частина великої інформаційної кампанії, і це дуже добре. У цьому контексті є ще безліч юридичних питань, але це окрема тема", – каже Романчук.

Він додає, що можна і треба говорити про впровадження певних державних програм, як-от звільнення після певної діагностичної процедури та прописування конкретних кроків, але зараз кожен помаленьку сам, на своєму рівні, щось робить.

Чи увійде людина в залежність, чи ні, залежить від її психологічно-духовного стану

"Стабільно до нас звертаються по троє-четверо військових щомісяця"

Директор реабілітаційного центру розповів, хто до них приїжджає і з якими проблемами.

"До нас приїжджають військові після контузій і важких поранень. Більшість "сидять" на препаратах, які можуть викликати залежність. Чи увійде людина в залежність, чи ні, залежить від її психологічно-духовного стану. Тому з хлопцями працюємо саме над цим. Стабільно до нас звертаються по троє-четверо військових щомісяця. Але тут проблема зі звільненнями з частини. Був випадок, коли хлопець пішов у СЗЧ (самовільне залишення частини), щоб звернутися до нас. Але всю програму відбути не міг і повернувся в частину".

Віктор Романчук також розповів про типи залежностей:

"Якщо говорити про типи залежностей, то це й алкоголь, і наркотики, тобто психоактивні речовини, й ігроманія: коли людина грає, то в неї наче змінюється свідомість, вона входить у процес і шукає там такі ж відчуття, як при вживанні психоактивних речовин, типу ейфорії. Причому в таких випадках ключовими є гроші, бо грати в ігри, де нічого не виграєш – зовсім не те. Людина уявляє, що вона робитиме з виграними грошима, і це викликає емоції. Коли не граєш – ейфорії немає, а щоб грати, необхідні гроші. Звідси й великі борги. Схоже відбувається з алкоголем чи наркотиками. Людина вжила, отримала певний ефект. Потім каже, що все, більше не буде. Зрештою знову хочеться отримати той ефект і людина повертається до цих речовин".

Вживання починається з певної думки і духовного стану

Хвороба залежності не полягає лише у вживанні алкоголю

Пан Віктор зазначає, що суть хвороби зовсім не у вживанні, а в нашому психічно-духовному стані. Саме його пропрацьовують у "Назареті".

"Ви є особа індивідуальна, як і кожна інша людина. У всіх є власний емоційно-психологічний потенціал. До прикладу, вам хтось щось сказав і ви образилися, а я в аналогічній ситуації злюсь. Ви швидко забуваєте образи, а ваш колега ні. От це і є важливим для розуміння в контексті залежностей. Хвороба не полягає у самому вживанні – це наслідкова поведінка. Вживання починається з певної думки й духовного стану. Так, спадковість має вплив, але це лише свідчить про те, що таким людям варто просто бути більш обачними. Спадковість є лише однією зі складових".

Пережив фронт і полон, а "накрило" в тилу

Співрозмовник "Еспресо.Захід" як приклад наводить історію одного ветерана, який легко пережив багато випробувань, але не зміг встояти перед таблеткою:

"Чоловік служив у розвідці, виконував важкі небезпечні завдання і не боявся, він пережив російський полон. Почало його "навантажувати" вже тоді, коли опинився тут, у спокої. У людини почалися головні болі і йому прописали ліки. Згодом чоловік почав їх приймати вже, коли йому було нудно чи важко. І от він каже, що на фронті виконував складні військові операції, мав терпіння сидіти в засідці по три дні, але тут не може собі відмовити. Людина була в постійному стресі, коли адреналін так і валив, і ми працюємо з тим, щоб людина звикала до того, що може бути нудно, але при цьому не шукала замінника відсутнім емоціям".

Читайте також: "Не хочу бути фаталістом, але ймовірно нас чекає катастрофа", – психолог Сергій Тітаренко про реабілітацію військових