Спрут "боневтіків". Блог Ігоря Гулика

Чим далі ми від трагічного 24 лютого, чим інтенсивніше відходять хвилі емоцій, тим частіше зринають речі, які повертають нас до відчуття, що навіть війна не здатна змінити чи тим паче виправити нахили наших владців. Для них направду "креативність є синонімом спритності".

Суспільство досі не отримало притомних відповідей на безліч "довоєнних" запитань – про "вагнерівців", Чонгар зокрема. А популісти геть не переймаються звітом (зрештою, це не властиво їхній природі). Вони роблять своє, одягнувши для переконливості камуфляж і ретельно підтримуючи п'ятий місяць поспіль доглянуту дводенну щетину. За камуфляжними лаштунками легше замітати сліди колишніх "проколів" і планувати подальший грабунок країни.

Ось, до прикладу, історія з ДБР, точніше про те, як у перші години війни було знищено цілу низку важливих документів з резонансних справ. Скандал спричинила журналістка Ірина Ромалійська, яка, не дізнавшись правди від керівництва самого Бюро, звернулися із запитом до Офісу генпрокурора. Де й підтвердили факт спалення важливих паперів. Потім з'ясувалося, що документи нищили не тільки у Києві, але й Хмельницькому, куди "боневтіки" з ДБР завчасно встигли "евакуюватися".

Справи надважливі. "Харківські угоди";  "вугільна справа" Медведчука; причетність колишнього голови СБУ Якименка до розстрілів на Майдані;  доведення до зубожіння української армії (підозрювані — Янукович, Замана, Лебедев, Саламатін);  справи, де фігурує Порошенко (виготовлення військових кораблів на "Кузні на Рибальському", призначення Семочка заступником СЗР, наказ про походження кораблями через Керченську протоку")". У перших чотирьох фігурує Янукович. А хто б ви думали курує в Офісі президента Зеленського схожі речі? Еге ж, люстрований після Революції Гідності, ексзаступник начальника Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ Олег Татаров. Теперішня креатура Єрмака, його заступник. Той, про кого Зеленський особисто відгукнувся як про "професіонала" і що, мовляв, "несправедливо всіх керівників часів Януковича вважати старою владою".

Нагадаю також, що недавно РНБО вирішила реанімувати розслідування Харківських угод. Одним зі "співавторів" цієї ганебної справи був Андрій Портнов, — нині "журналіст", а на час підписання "Харківської зради" – заступник глави Адміністрації Януковича. А от пан Татаров адвокатував Портнову, коли той з-за кордону оскаржував кілька серйозних звинувачень, серед іншого й у державній зраді. Де тепер Портнов? Звісно, в Україні. Консультує, мабуть, своїх колишніх адвокатів…

Три інших справи стосуються Порошенка. Попри очевидну політичну замовність, — особливо у випадку наказу українським катерам пройти через українську (!) Керченську протоку, — влада, за логікою, мала б бути зацікавленою у збереженні доказів. Але знищили, за припущеннями, розпорядження про незаконне прослуховування, стеження за опозиційним народним депутатом, та інші, м'яко кажучи, непублічні слідчі дії.

Але, з'ясувалося, що Татаров, мов Шива, восьмирукий. Тут він дбає про "державну таємницю", та так, що нищить її у вогні. А у вільний від "геростратової роботи" час з'являється, так би мовити, на міжнародній арені. Його активність зауважила американська конгресвумен українського походження Вікторія Спартц (Кульгейко). Та настільки, що звернулася до Джо Байдена з вимогою пояснень щодо процедур нагляду, пов’язаних із главою Офісу президента України Андрієм Єрмаком. Республіканка Спартц натякає демократу Байдену на "сумнівні зв'язки" Єрмака з Росією. "На підставі різноманітних розвідувальних даних, дій Єрмака в Україні та його ймовірних угод із Росією, Конгресові треба терміново отримати цю інформацію, щоб підтвердити або спростувати різні серйозні звинувачення", - написала конгресвумен.

Хоча тут вона не є першовідкривачем. Коли Зеленському у вічі говорив про це керівник британської МІ6 Річард Мур, то не дійшло. Але то були, так би мовити, розмови тет-а-тет. Зараз прізвища озвучені офіційно і публічно.

У зверненні Спартц є й згадка про Татарова. Він, на думку американки, "затримує призначення незалежного антикорупційного прокурора понад рік, через що Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро не функціонують". Тобто, намагається зірвати виконання умов вступу України до ЄС. Як це, зрештою, робив і раніше. Я писав про спробу вихолостити антикорупційну стратегію, викинувши звідти поправку №511, яка б заборонила генпрокурорці фактично керувати САП за відсутності обраного керівника.

І, знаєте, Татаров відповів Спартц. Де? На сторінках… "Комсомольской правды в Украине". Мовляв, Спартц хотіла взяти під крило американські гроші на відбудову рідного їй Чернігова. І  взагалі — хто така ця Спартц! (Конгресвумен, до слова, була черед чотирьох присутніх при підписанні Байденом указу про ленд-ліз для України. - Авт.). А відтак на Вікторію спустили всіх "собак" - від речника МЗС, віцепрем'єрки Верещук до анонімної армії "зелеботів" з телеграм-каналів.

Смішно? На перший погляд. Бо мер Чернігова, зруйнованого рашистами, Владислав Атрощенко, який разом з мешканцями пережив обстріли й налагоджував роботу комунальників, став неугодним Офісу президента. Його не взяли до Лугано, де обговорювали план для відновлення України, а тепер взагалі мають намір усунути від справ. У незаконний спосіб: замість обраного міського голови всадити у ратуші очільника військово-цивільної адміністрації, призначеного ОПУ. Чому? Бо не втік… І заважатиме великому дерибану.

Висновки? Вони очевидні. Як і реакція головного "боневтіка". Мовчанка — теж висновок. Бо є питання, важливіші за відповіді на них...

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.