Родичі воїна, якого побив капітан на Львівщині, бояться, що справу "замнуть"

Про це у коментарі для "Еспресо.Захід" повідомила сестра потерпілого військового Марта Матвіїшин. Родичі побоюються, що справу просто "замнуть" через брак свідків, або ж знайдуть інші причини.

"На електронну пошту я отримала листа від прикордонного загону в Маріуполі з підписом полковника з інформацією, що капітан Зозульчак понижений у званні. І все. Ніхто йому навіть не вручив підозру, принаймні нам про це нічого не відомо", – зазначила Матвіїшин.

Жінка каже, що вже зараз навіть достеменно невідомо, чи є свідки по цій справі. 

"Маємо таку інформацію, що люди залякані, кажуть, що спали. А тим часом він може продовжувати когось бити та вчиняти насильство. Зрештою, і мені може погрожувати чи моїй дитині. Я за своє життя також уже переживаю", – каже вона.

За словами жінки, декілька днів тому приходив слідчий із Державного бюро розслідувань, аби на відео відзняти допит. Роблять це, щоб залишились документальні свідчення, якби в Назара Михайловича погіршився стан. Утім родичі розповідають, що зараз чоловікові вже краще. Йому дозволили підніматись  і вперше за тиждень спробував пити бульйон з ложки. 

"Весь цей час він був лише на медикаментах. Тіло в дренажах і трубках, тому це дається складно. Пошкоджено усі внутрішні органи", – пояснює Марта Матвіїшин.

Назара провідують деякі побратими, їхні дружини. І коли він лише потрапив до лікарні, хотів прийти начальник штабу, однак тоді ще пропускати відвідувачів лікарі не дозволили.

"Якби убили, то лише тоді, можливо, добився б справедливості"

Сестра побитого військового переконана, що справедливого покарання Іван Зозульчак не отримає. Каже, що написала листи в усі структури – Офіс президента, ДБР, Уповноваженому з прав людини, Головнокомандувачу.

"Гадаю, жодного результату не буде. Не знаю, чому так, хто батько цієї людини, можливо якийсь впливовий, але впевнена, що ми не досягнемо справедливості, зважаючи на те, як просуваються наші справи у цьому розслідуванні. Закриється так само, які і житомирська. Будуть все робити по-тихому і не знайдуть доказів. Щобільше, цей Зозуляк впевнений у тому, що справу "замнуть". Виходить, що людину треба вбити, а тоді, можливо, щось будуть робити. Важко усвідомлювати, що є мами, які відпустили своїх дітей, а вони, ще не бувши на фронті, можуть бути отак покаліченими в тилу", – наголошує сестра постраждалого воїна.

Передісторія

22 червня Назар Михайлович повернувся з Часового Яру на Львівщину. 23 червня з частини військових перевели на полігон, а вже ввечері наступного дня його побили. 

"Брат пройшов 102 дні Бахмуту (з листопада по січень), повернувся додому живий-здоровий, а тут, фактично вдома, свої зробили його калікою", – каже сестра Марта.

Коли почалась війна Назар Михайлович добровільно записався у місцеву тероборону. Брати його спершу були проти, оскільки не служив і не мав бойового досвіду. Але за кілька місяців зателефонували з військкомату і сказали приходити на навчання в частину. Після навчання на Волині, відправили до Краматорська, а тоді на трасу М-03 (Бахмут).

Родичі пишались сином, адже чи не єдиний з бригади здав на відмінно сертифікацію після навчання на переносному зенітно-ракетному комплексі (ПЗРК).

"Ми гадали, що його чекає велике військове майбутнє. Брат дуже добре знає математику, вміє вираховувати координати. Чудово знає алгебру і геометрію" – додала Матвіїшин. 

Згідно зі статтею ч. 5 ст. 426-1 КК України – перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, вчинені в умовах воєнного стану або в бойових обставинах, караються позбавленням волі на 8-12 років.

• Як ми писали раніше, військовий зі Львова заявив, що його жорстоко побив капітан, для "профілактики".
• У ДБР повідомили, що проводять розслідування