Продюсерка про виїзд чоловіків-митців за кордон: "Від моменту подання заяви ти мусиш бути цілодобово на зв'язку"

Про отримання таких дозволів на досвіді свого проєкту журналістці "Еспресо.Захід" розповіла музикантка, культурна менеджерка та керівниця ГО "Unbeaten Path" ("Непротоптана стежина") Анастасія Войтюк.

Фото: Mariusz Kuszpa

Історія проєкту

Попередньо проєкт Move & Sound, який переміг на грантовому конкурсі Британської Ради в Україні, мав реалізовуватися у 2022 році організацією Unbeaten Path (Львів) та школою для музикантів Music Up (Львів) спільно із двома британськими партнерами Candoco Dance Company та Brighter Sound в рамках сезону культури Велика Британія/Україна, проте саме тоді почалося повномасштабне російське вторгнення.

"Наш проєкт якраз мав стартувати, в січні ми підписали контракт, нам навіть надійшли кошти на реалізацію, і це все заморозилося. Не було жодної можливості щось робити. Лише під кінець травня минулого року почали оживати контакти. І ми почали включатися та думати. Мусили переформатувати проєкт повністю. Ми розуміли, що не можемо привезти митців із Великої Британії в Україну, вони не можуть їхати в рамках робочої подорожі, бо їхній роботодавець не може брати відповідальність за їхнє життя. Тому отримали дозвіл від Британської ради на зміну проєкту", – пояснює Анастасія.

Читайте також: Укрзалізниця запроваджує окремі купе для жінок (експериментально): чи вирішить реформа гострі питання

На думку культурної менеджерки та продюсерки проєкту, зараз дуже змінилися пріоритети та проблематика митців України. Найперше є потреба у безпечному просторі для творчості, хоча б тимчасовому. Це стало одним із акцентів для оновленого проєкту та резиденції із назвою "Move & Sound".

"Друга потреба – це зайнятість, є проблема із працевлаштуванням митців, багато хто не має роботи, або її стало менше і треба заробляти чимось іншим, не творчістю, багато хто морально не може не давати благодійних концертів, бо запитів багато, тому фактично не заробляє на музиці. Але жити за щось потрібно. Тому мистецькі резиденції стали тим, що зараз дуже на часі. Ми постійно наголошуємо партнерам, що потрібні такі резиденції. Потрібно, щоб митець міг приїхати, попрацювати, отримати кошти", – підкреслює вона.

Акцентуючи на цих аспектах, організатори вирішили сфокусуватися саме на тих митцях, які не виїжджали з України під час великої війни, як на жінках, так і на чоловіках.

"Знаючи, що є труднощі із виїздом чоловіків, ми обговорили цей момент із британцями і домовились не обмежувати нічиїх шансів, нехай на програму подаються усі, хто хоче та може", – говорить Анастасія.

Загалом до участі подалися 60 митців, із яких обрали шістьох – 2 чоловіків та 4 жінок із Запоріжжя, Одеси, Києва та Львова. Робота включала два закордонні виїзди, до Польщі та до Великої Британії, кожен із яких потребував окремого дозволу для митців-чоловіків.

Фото: Mateusz Błędziński

Процес отримання дозволу на виїзд

Перше, із чим зіштовхнулася Анастасія, коли почала роботу над дозволами, це відсутність точної інформації щодо про те, як подаватися, особливо для представників громадських організацій.

"Немає вичерпної інформації, якою є схема. Отак із різних кулуарів, дружніх конектів ми довідуємося, що подаватися треба за два тижні до поїздки, треба подати документи, які підтверджують мету подорожі, треба написати заяву. Довелося окремо робити для учасників контракти, начебто ми їх наймаємо на роботу на проєкт, хоча це не робота, а стипендія", – розповідає продюсерка.

Один із учасників отримував свій дозвіл самостійно за допомогою місця праці. Тим часом для іншого готували його організатори проєкту. На жаль, для першого виїзду отримати вчасно дозвіл не вдалося, тому потрапив лише на 1,5 дня із тижня польської частини. Багато документів потрібно було постійно досилати, щоразу виникали нові запитання від Мінкульту.

"Кожен документ, який досилаєш, забирає добу на отримання і опрацювання: він приходить на мейл, потім стоїть в черзі листів, які відкривають, потім його переадресовують на людину, яка цим займається, ця людина приймає якесь рішення і каже вам, а от бракує ще цього. Тоді тобі у будь-який час дзвонять з номера, на який майже неможливо віддзвонити назад. Тобто за якоюсь візією міністерства, від моменту подання заяви ти мусиш бути 24 години онлайн і на телефоні, щоб могти швидко відповісти на дзвінок", – наголошує Анастасія.

У випадку, якщо таки дзвінок пропустити, або ж пізніше побачити лист на пошті, можна втрати багато часу, щоб додзвонитись до міністерства та дізнатись необхідну інформацію для подальшої роботи. Адже ті документи, які потрібно додати, потрібно ще й виробити. 

"Учасник, з яким ми працювали, студент музичного закладу, присвятив отриманню цього дозволу дуже багато часу. Саме, він дзвонив у міністерство близько 100 разів, а я в цей час з-за кордону робила, що було можливо, крім цього вся команда проєкту підтримувала його морально. Часами ми не знали, що робити далі. От надіслали документи півтори доби тому, а жодної відповіді нема. Це дуже сильний брак комунікації", – додає вона.

Фото: Konrad Drobek

Культурна менеджерка також говорить про необхідність шляхів спрощення процедури, до прикладу, створення прозорої електронної черги, вчасні повідомлення про те, яких документів не вистачає, а також інформування подавача про те, що його документи отримані. Також не зайвим був би й чіткий список необхідних документів. Проте наразі такого немає, тому Анастасія Войтюк, ділячись власним досвідом, ділиться також і списком, який довелося зібрати у їхньому випадку.

"Мені здається, що це не є проблема однієї людини, а проблема комплексна. І законодавча також. Як її вирішити? Маленькими коками. Я, наприклад можу поділитися списком документів, який довелося зібрати нам, і можливо він комусь допоможе. Якби я мала такий список, можливо і за першим разом наш учасник зміг би виїхати вчасно", – зазначає продюсерка.

Список документів на отримання дозволу для виїзду за кордон чоловіка-митця

– Заява від учасника, який подається на дозвіл. Тут необхідно вказати хто він, куди їде, яка дата перетину кордону і в якому пункті пропуску і яка дата повернення в Україну (тут пункт пропуску не важливий). В заяві обов’язково потрібно вказати контактні дані учасника, при чому лише українські номери телефонів.

– Цивільно-правовий договір між учасником та громадською організацією про виконання послуг в рамках цього проєкту, де також зазначається інформація про відрядження (тут може бути контракт з міжнародною організацією, яка вас запрошує, або з українським роботодавцем, який відряджає).

– Довідка з навчального закладу, якщо учасник є студентом в Україні.

– Посвідчення про приписку до призовної дільниці.

– Копію паспорта громадянина України учасника.

– Лист-підтвердження участі у резиденції від організації.

– Лист-запрошення від іноземних партнерів.

– Копія грантової угоди та партнерської угоди, що підтверджують факт реалізації гранту громадською організацією.

– Авіаквитки (квитки на поїзд) для учасника.

– Резервація готелю для учасника.

Фото: Konrad Drobek

Додаткові рекомендації

– Надсилати документи (скани оригіналів) для розгляду радять не раніше ніж за 2 тижні до планового перетину кордону на електронну скриньку [email protected].

– Відколи подали заяву, варто бути постійно на зв’язку та не вимикати телефон, до вас можуть зателефонувати за уточненнями.

– Бути готовими упродовж двох тижнів очікування швидко реагувати на запити, підготувати додаткові документи. Важливим тут є слово швидкість.

– Не варто планувати виїзд з України на вихідні, бо в ці дні міністерство не працює і якщо ви не отримали  дозволу до п’ятниці, то наступний день, коли на нього можна сподіватись – понеділок. Врахуйте теж, що з моменту, коли дозвіл видає міністерство і поки він опиняється на пропускному пункті минає не менше ніж доба.

–Якщо до виїзду залишається менш як 5-6 днів, а у вас жодної інформації від Мінкульт щодо вашого дозволу – варто додзвонюватися і перепитувати.

– Також варто отримати номер та дату реєстрації вашого звернення, щоб могти на них посилатись під час комунікації з міністерством. Їх мали б надіслати електронною поштою у відповідь на звернення.

Фото: надане Анастасією Войтюк

Довідково про Muve & Sound

Мистецька резиденція Move & Sound – це міжнародний проєкт, який відбувається в рамках сезону культури Велика Британія/Україна та втілюється організацією Unbeaten Path (Львів), школою для музикантів Music Up (Львів) у співпраці з Candoco Dance Company (Лондон) та Brighter Sound (Манчестер) за підтримки Британської Ради в Україні. Метою проєкту є підтримка та зміцнення професійної спільноти танцюристів і музикантів з інвалідністю та без через проведення навчально-дослідницької резиденцій з тренерами з Великобританії та України та залучення міжнародного досвіду для навчання та розширення можливостей українських артистів, чия професійна кар'єра під загрозою через війну в Україні.

Проєкт складався із онлайн занять, офлайн резиденції у Любліні та навчального візиту до Великої Британії з метою знайомства з місцевими музичними організаціями, локальними митцями та подіями. Ключовою його цінністю є співпраця, як здатність і готовність митців пізнавати засоби виразу і мистецьку мову одне одного, творячи діалог на перетині танцю та музики. Ми шукаємо митців, які будуть зацікавленими у дослідженні цього простору та створенні експериментальних дуетів між музикантами та танцівниками.