Прокляття роду та приховані скарби: таємниці й легенди палацу графів Шенборнів

Сьогодні він є частиною санаторію "Карпати" і залишається популярним туристичним об’єктом, що приваблює тисячі відвідувачів щороку. "Еспресо.Захід" розповість про історію та особливості таємничого палацу графів Шенборнів. 

Як виник палац 

Палац Шенборнів був зведений наприкінці XIX століття, у період між 1890 і 1895 роками, за ініціативи графа Ервіна-Фрідріха Шенборн-Бухгайма, представника шостого покоління впливової німецько-австрійської династії Шенборнів. Ця аристократична родина відіграла значну роль у розвитку Закарпаття після того, як у 1728 році імператор Карл VI подарував Мукачівсько-Чинадіївську домінію архієпископу Лотару-Францу Шенборну. Цей щедрий жест став нагородою за вірність роду австрійській короні після придушення угорського повстання під проводом Ференца Ракоці.

На момент будівництва палацу Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, а регіон, хоч і був сировинним придатком імперії, та все ж активно розвивався завдяки економічним ініціативам Шенборнів. Вони сприяли переселенню німецьких ремісників, розвитку виноградарства, бджільництва та інших промислів, що зробило їхні володіння економічно процвітаючими. 

Спочатку на місці сучасного палацу стояв скромний дерев’яний мисливський будиночок, зведений у 1840-х роках, який використовувався як літня резиденція. Однак наприкінці XIX століття граф Ервін-Фрідріх вирішив замінити його величним палацом, який мав стати не лише резиденцією, а й символом статусу родини. Подейкують, що поштовхом до будівництва стало бажання графа вразити ерцгерцога Франца Фердинанда, який висловив інтерес до полювання в Карпатах.

Архітектура будівлі 

Палац Шенборнів є яскравим прикладом неоромантичного стилю, що поєднує елементи романської, готичної та французької ренесансної архітектури. Проєкт будівлі приписують архітектору Грессерсону, який створив споруду, що нагадує казкові замки епохи мушкетерів. Палац виглядає як романтична резиденція, що гармонійно вписується в навколишній ландшафт Карпат.

Однією з найвизначніших особливостей палацу є його астрономічна структура, що символізує календарний рік. Гіди люблять розказувати цю легенду, що палац має:

• 365 вікон відповідають кількості днів у році (одне з вікон замуроване на випадок високосного року);
• 52 димоходи символізують тижні року;
• 12 входів відображають місяці;
• 4 вежі уособлюють пори року.

Ця символіка робить палац унікальним і додає йому містичного шарму. Будівля прикрашена багатим декором: барельєфами, флюгерами, вітражами та геральдичними символами роду Шенборнів. На східній вежі розташований баштовий годинник із курантами, а герб родини зображує золотого лева на червоному щиті з хрестом, що символізує зв’язок із римо-католицьким духовенством.

Навколо палацу розкинувся сад-дендрарій (нині парк санаторію "Карпати"), де висаджені рідкісні породи дерев, а в центрі розташовано декоративне озеро, яке колись імітувало обриси Австро-Угорської імперії. Парк доповнює архітектурну велич споруди, створюючи цілісний ансамбль.

Доля палацу

Після завершення будівництва палац використовувався як мисливська резиденція та місце для розкішних прийомів, де збиралася еліта Австро-Угорщини. Щовересня Шенборни влаштовували грандіозні полювання, на які з’їжджалися аристократи з Будапешта та Відня. 

Між Першою та Другою світовими війнами палац залишався у власності родини Шенборнів, зокрема графа Георга-Ервіна Шенборна. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, але палац зберігав статус приватної резиденції. Продовжував бути мисливським маєтком і місцем для аристократичних прийомів. 

Цікаво те, що наприкінці 30-х років минулого століття, за місцевими переказами, один з головних нацистів Німеччини Герман Герінг намагався придбати палац, але угода не відбулася, ймовірно, через спротив уряду Карпатської України на чолі з Августином Волошиним. З початком угорської окупації Закарпаття в березні 1939 року палац залишився у володінні Шенборнів. Останній представник роду, граф Георг Ервін Шенборн, покинув палац у 1944 році, емігрувавши до Австрії. 

У 1945 році землі та маєтки Шенборнів були націоналізовані радянським режимом, палац став санаторієм "Карпати" у 1946 році. Частина інтер’єрів, зокрема меблі, була передана до Ужгородського краєзнавчого музею.

Сьогодні палац Шенборнів  є пам'яткою архітектури національного значення та частиною санаторію "Карпати", який спеціалізується на лікуванні серцево-судинних, неврологічних та інших захворювань. Стан будівлі залишається добре збереженим як зовні, так і всередині, що дозволяє відвідувачам насолоджуватися його оригінальним виглядом. Вхід на територію санаторію платний. Палац і парк є популярними місцями для туристичних екскурсій, весільних фотосесій та навіть зйомок фільмів. 

Легенди палацу графів Шенборнів

Палац графів Шенборнів є не лише архітектурною перлиною Закарпаття, але й осередком численних легенд і містичних історій. 

Легенда про ревнивого графа

Одна з найпоширеніших історій розповідає про графа Шенборна, який палко кохав свою дружину, але був надзвичайно ревнивим. За легендою, він сумнівався у вірності графині й вирішив перевірити її почуття незвичайним способом. Граф наказав дружині спуститися з високої скелі поблизу палацу, стверджуючи, що лише справжнє кохання та відданість дадуть їй силу пройти це випробування. Графиня, бажаючи довести свою любов, успішно подолала небезпечний шлях. Однак, ображена недовірою чоловіка, вона покинула його і більше не поверталася до палацу. Кажуть, що дух графині досі блукає парком, а в тихі ночі можна почути її сумні зітхання біля палацу чи в навколишніх лісах.

Джерело краси

Ще одна легенда пов’язана з так званим "Джерелом краси" (або "Джерелом молодості"), розташованим у парку палацу. Кажуть, вода з цього джерела має цілющі властивості завдяки високому вмісту гліцерину та мінералів. Легенда стверджує, що графиня Шенборн регулярно пила воду з цього джерела, а також умивалася нею, що дозволяло їй зберігати молодість і красу до глибокої старості. Місцеві жителі та туристи досі вірять, що вода з джерела може омолоджувати шкіру та навіть приносити удачу в коханні. Відвідувачі палацу часто набирають воду з цього джерела, сподіваючись на її чудодійні властивості.

Прокляття палацу та його скарби 

Інша містична історія розповідає про прокляття, яке нібито лежить на палаці. За однією з версій, коли граф Шенборн покинув палац у 1944 році, рятуючись від наступу радянських військ, він залишив за собою не лише майно, але й таємницю, пов’язану з втраченим скарбом. Кажуть, що десь у підземеллях палацу заховано коштовності, які граф не встиг забрати. Однак скарб охороняється давнім прокляттям: той, хто спробує його знайти, накличе на себе біду. 

Легенда про годинник

Баштовий годинник із курантами на східній вежі палацу також оповитий легендами. За переказами, годинник не лише показує час, але й має таємничу силу. Кажуть, що коли годинник зупинявся через несправності, у родині Шенборнів відбувалися нещастя. Один із місцевих міфів стверджує, що годинник зупинився саме в той день, коли граф Георг Ервін Шенборн покинув палац назавжди. Сьогодні годинник працює, але туристи часто звертають увагу на його мелодійний передзвін, який може бути провісником майбутніх подій.

Полювання і привиди мисливців

Оскільки палац спочатку будувався як мисливська резиденція, з ним пов’язана легенда про привидів мисливців. У XIX столітті графи Шенборни влаштовували грандіозні полювання, на які з’їжджалися аристократи з усієї Австро-Угорщини. За однією з історій, під час одного такого полювання сталася трагедія: молодий гість загинув у лісі через нещасний випадок. Його дух, за переказами, залишився в околицях палацу. Місцеві жителі стверджують, що в лісах навколо палацу іноді чути звуки рогу або кінського галопу…

Читайте також: Через нього угорці отримали свою назву: історія, таємниці та легенди давнього Ужгородського замку