Письменники чи графомани? Блог Лесі Кічури

Письменник в Україні. Хто він? Людина, яка пише книги і заробляє цим на життя? Чи, можливо, письменником може бути медик, як-от Генрі Марш –всесвітньо відомий нейрохірург з Британії, чи Адам Кей – британський комедійний письменник, також медик у минулому.

В Україні письменство давно перестало бути професією (з часів університету пам’ятаю, що саме Іван Франко був першим в Україні, хто заробляв своєю літературною працею, до речі, науковими та художніми творами).

У сьогоденні загалом людей, які заробляють на життя тільки написанням книг, можна перелічити на пальцях руки. Тож письменникам доводиться частенько мати основну роботу, яка "годує сім’ю", а творчість уже залишається як хобі. Хоча є й випадки, коли саме письменницька діяльність переважає.

Загалом, як думаєте, чи можна в нашій країні жити з гонорарів автора та роялті (відсотків із продажу своїх книг)?

Як гадаєте, успішний письменник – це хто? Автор 3-5 романів? Хоча їхня кількість часто-густо сумарно може сягати заледве 2-3 тис накладу. Дехто, знаю, друкує 2-3 сотні, проте всім каже, що 10 тисяч…

Пригадую випадок, коли один автор написав, що його твори вийшли пів мільйонним тиражем в Україні, порахувавши для цього наклад кожного журналу чи газети, де він був надрукований.

Чи може успішний письменник – це людина, котра чи не щороку видає книжкову новинку для своїх читачів і наклад її книг сягає 30-40 тис примірників в Україні?

Чи може й наклад тут ні до чого, а важить, скажімо, переклад книг автора за кордоном? Але як бути, якщо його авторські права куплять, приміром, у Польщі чи Словаччині, а в Україні його читають мало.

А як бути з авторами, чиї книжки стоять на полицях в книжкових крамницях, але їх не читають? І таких доволі багато. Вони теж письменники?

І ще одне – письменників зазвичай ділять на дорослих та дитячих (до них часто відносять й авторів підліткової літератури, хоча може це й не цілком вірно). В Україні роками велися бесіди про те, що критично бракує саме дитячих авторів, і як на мене, то впродовж років Незалежності ситуація таки дуже змінилася, бо кількість книг, які я щоразу бачила на Форумі видавців мене приємно дивувала.

Також мене завжди цікавило – є автори, яким не важать нагороди та премії і вони просто творять для своїх читачів, а інші – скаженіють щоразу (доволі відрито й галасливо), коли чергового диплома відправляють не на їхню поштову адресу. Чи важать для читача взагалі регалії та нагороди автора? Або ж ви купуєте книгу, бо знаєте та любите стиль автора та його вміння творити?

Моя колега щоразу хрестилася, коли бачила в поштовій скриньці чергові шедеври від однієї дописувачки, котра місяцями бомбила редакцію своїми текстами, коли врешті головний редактор написав їй дуже відвертого листа про її графоманство.

Про надмір низькопробних текстів дуже часто пишуть у соцмережах і організатори багатьох літературних конкурсів. Адже саме їм доводиться відділяти «полову від зерна». Тож як все ж таки відрізнити графомана від, скажімо, письменника-початківця?

Кожен із нас знає чимало акторів однієї ролі, або ж виконавців однієї пісні. А яким є ваше ставлення до автора одного роману?

Чи знаєте ви, що роман "Звіяні вітром", котрий 1937 року отримав Пулітцерівську премію, а надрукований був лише роком раніше – був єдиним романом авторства Марґарет Мітчелл? З нагоди його виходу була продумана величезна рекламна кампанія, і авторка брала у ній активну участь. До речі, Маргарет сама займалася справами щодо продажу роману, встановлюючи права і відрахування, контролюючи видання та переклади. Але незважаючи на численні прохання шанувальників, не написала більше жодної книги.

Сама авторка писала про роман так: "... це проста історія про абсолютно простих людей. Тут немає вишуканого стилю, немає філософії, мінімум опису, ні грандіозних думок, немає прихованих значень, ніякої символіки, нічого сенсаційного – словом, нічого з того, що робило інші романи бестселерами" (за матеріалом Вікіпедії).

Написати блог на цю тему мене власне спонукала ще одна річ – простори соцмереж рясніють десятками онлайн-уроків, навчань, майстер-класів із письменницької майстерності. І добре, якби такі акції зорганізовували справжні майстри слова, в яких є безліч вдячних читачів. Проте, на жаль… Вже з самої реклами, що тут «прокачають ваші здібності, роздадуть фішечки та додадуть чарівного пенделя», стає зрозумілим, що ці люди геть нічого не тямлять у письменстві, творчості, літературній діяльності та й загалом за фахом геть з іншої сфери. Ось тут у мене виникає запитання – невже  й справді, письменника можна ось так просто зліпити з кожного другого і для цього не треба бути поцілованим Богом у тім’ячко?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.