Один з "Вовків": Іван Ротар з позивним Мілан, на якого полювали окупанти

"Еспресо.Захід" розповість про загиблого українського захисника, після смерті якого невдовзі виповниться 40 днів. Загинув Іван Ротар 5 квітня у важкому бою на Донеччині. На фронті окупанти на нього полювали, адже на рахунку воїна безліч знищених ворожих підрозділів і сотні врятованих життів українських бійців. У Івана залишилося двоє маленьких доньок.

Найкращий боєць цілого підрозділу, за що одному з перших вручили американську зброю

Родом Іван Ротар з Буковини Новоселицького району села Костичани. Добровільно покинув Мілан і вступив до лав ЗСУ.  Був аеророзвідником. 

Як наголосив побратим Івана, ветеран війни, воїн Правого сектору Микола Гергелюк на його похороні – Іван серед перших доєднався до вишколів, хоч і був готовий до війни.

"Як тільки наша 16-та резервна сотня "Буковина" організувала набір і вишколи добровольців, він одним із перших приїхав в Україну, щоб її захищати. Він не просто приїхав, він був готовий до війни. Він привіз із собою італійську форму, в якій здійснював виходи на бойові завдання. Коли на початку ми ще не були оформлені, а були добровольцями, Мілан використовував свої кошти для того, щоб підрозділ функціонував", – розповідав побратим.

Про нього відгукувались як про найкращого бійця цілого підрозділу, за що йому одному з перших було вручено найкращу американську зброю. За працьовитість і невтомність керівництво нагородило його пістолетом Макарова, попри те, що цю зброю надають лише офіцерам.

"Це був боєць, якого не потрібно було просити, він сам шукав роботи, шукав завдання. Він був високоінтелектуальний. Сидячи в інтернеті, вивчив, як керувати дронами. Завдавав непоправної шкоди противнику, нищив десятками ворожу техніку та живу силу. Завдяки цьому було стримано просування противника на Бахмутському напрямку. Безпосередньо Мілан виявив і знищив ворожу колону. Це дало можливість перейти в Харківську контрнаступальну операцію, і тепер, великою мірою завдяки другу Мілану люди на Харківщині можуть бути вільними", – додав Гергелюк.

Мілан був очима підрозділу. Корегував роботу штурмових груп, коли противник відступив, огризаючись. Як написали "Вовки Да Вінчі" з 16 сотні ДУК ПС - Буковини, він нещадно нищив московського окупанта на Донеччині, через що за ним на фронті вороги і вели полювання. 

Московський патріархат не дозволяв відспівати героя 

Полювання на нього не припинилось і після смерті. Під час похорону в його рідному селі Костичани представники московського патріархату не відразу дозволили відспівати воїна у стінах храму. 

Сергій Данилюк, священник ПЦУ, розповів, що напередодні мали домовленості з керівництвом церкви про безперешкодне прощання з Героєм України.

"За день до цього було домовлено з місцевим парафіяльним священником про доцільність відспівування полеглого Героя в храмі рідного села Костичани, де в хрещенні він отримав духовне народження. Зі свого боку священники Православної церкви України й офіцери Збройних Сил України дали слово, що ніяких дій відносно зміни юрисдикційної приналежності церкви не буде проводитися. Загородивши молодиками вхід до церкви, не пускали капеланів відспівати посеред церкви  полеглого Героя. Місцевий священник, отець Аурел, не стояв в авангарді цього руху. Вдалося знайти порозуміння і за згодою відслужити чин похорону", – пригадує духівник.

Воїн Іван добре знав історію, зазначив інший буковинський священник ПЦУ, Роман Грищук, а тому точно знав, що війна триває насправді вже багато років. 

Читайте також: Від революціонера з коктейлем Молотова до командира, який веде в бій сотні людей: яким запам'ятали легендарного воїна Да Вінчі

"Попри те, що він виріс у цьому буковинському селі, де зазвичай люди спілкуються молдовською, попри те, що молдовська мова – його рідна, Іван був щирим патріотом України. Він добре знав, що він і його родина зможуть добре жити лише за умови, що не потраплять під російську окупацію".