Карпатський форпост свободи: про героїчний опір "Космацької республіки" радянському режиму

"Еспресо.Захід" розповість, як виникла "Космацька республіка" та за яких умов відбувся славнозвісний бій під проводом командира УПА Мирослава Симчича.

Що таке "Космацька республіка"

"Космацька республіка" — унікальне явище українського національно-визвольного руху в горах Карпатах під час Другої світової війни. Це автономне військово-адміністративне утворення на короткий проміжок часу було створене силами Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА) в багатолюдному селі Космач, яке здобуло славу "бандерівської столиці".

Космач, що розташований на Прикарпатті, став осередком спротиву завдяки своїй географічній ізоляції, міцним зв'язкам з УПА й активності місцевих жителів. 

Ще у 1940-х роках за підтримки місцевого населення на території УПА-Захід почали з’являтися так звані повстанські республіки, які базувалися на структурі ОУН і сотнях УПА.

У 1944 році, після вигнання німців, радянські війська почали відновлювати контроль над заходом України, але не могли повністю ліквідувати партизанський рух. Космач став базою для гуцульських частин УПА та місцем дислокації підпільних адміністрацій, які замінили радянські органи влади.

У вересні 1944 року сотня куреня "Скуби" вигнала гарнізон НКВС з Космача. А 14 жовтня 1944 року в космацькій церкві Преподобної Параскевії командири кількох сотень УПА проголосили "Космацьку республіку" — територію, вільну від радянської влади. 

За різними даними, загальна площа "Космацької республіки" становила близько 0,5 тис. квадратних кілометрів (як площа Львова та Харкова), туди входило декілька довколишніх сіл. Відповідно, місцевого населення налічувалося до 20 тис. осіб. У різні періоди армія "республіки" становила від 500 до 1900 бійців УПА. 

Штурм Космача в січні-лютому 1945 року

Радянська влада відчувала своє повне безсилля в цьому Карпатському регіоні. Тому в січні 1945 року комуністичні партійники вирішили остаточно ліквідувати "Космацьку республіку". У гірські села стягнули численні гарнізони, однак загони УПА підірвали кілька мостів, щоб уповільнити їх просування. 

Для штурму "республіки" залучили прикордонні та конвойні полки НКВС, гарнізони з ближніх районів і розпочали наступ із трьох напрямків. Упівці дозволили частині радянських військовиків зайти на околиці Космача, щоб ті втратили пильність і опинилися в оточенні під щільним вогнем повстанців. Їм на допомогу кинули автоколону чекістів. 

У середині січня (точна дата бою різниться) сотня під керівництвом 22-річного Мирослава Симчича ("Кривоноса") влаштувала засідку на межі сіл Люча і Космач, знищивши військову автоколону НКВС із 12 вантажівок з солдатами. Тоді загинуло близько 370 енкаведистів, 50 замерзли, а ще 50 померли від поранень. Серед загиблих був командир операції полковник Микола Дергачов, який раніше "відзначився" примусовим виселенням кримських татар, інгушів і чеченців. 

"Півтори години безперестанного перехресного вогню — так коротко можна описати сутичку між підрозділом НКВС і вояками УПА під Космачем на початку 1945 року. Сотенний УПА Мирослав Симчич — "Кривоніс" називав її своїм "коронним боєм" — тоді вдалося покласти трупами чотири сотні ворогів", - пишуть у виданні "Локальна історія", хоча відзначають, що нові дані свідчать про значно менші втрати сторін. 

У будь-якому випадку, дії сотні Симчича врятували на певний час не лише "бандерівську столицю", а й мешканців Космача та навколишніх сіл від імовірного виселення до Сибіру після розправи з УПА, чим мав зайнятися герой Радянського Союзу Дергачов, що прославився такими діями в Криму. 

Читайте також: Відійшов у засвіти легендарний сотенний УПА, Герой України Мирослав Симчич

У подальші дні й тижні періодичні бої тривали й Космач залишався неприступним аж до 13 лютого, коли більшовики розпочали новий наступ. Лиш тоді УПА вирішила остаточно відступити, розуміючи, що співвідношення сил не на їхню користь. Вцілілі упівці пішли у ще більше підпілля, розпорошилися в горах.  

Значення "Космацької республіки"

Для української історії "Космацька республіка" стала символом нескореності українців. Її існування довело, що навіть у надзвичайно складних умовах тотального терору українці завжди готові боротися за свою незалежність. Хоча радянські війська зрештою придушили спротив у Космачі, цей епізод продемонстрував, що рух за свободу продовжував жити навіть під постійним натиском.

Сьогодні Космач залишається знаковим місцем для шанувальників історії УПА. У селі проводять меморіальні заходи, встановлено пам'ятники борцям за незалежність України. 

До речі, в історичному романі "Вогненні стовпи" львівського письменника Романа Іваничука події розгортаються на теренах упівських "республік". В останній частині роману під назвою "Космацький ґердан. Реквієм" художньо змальовано прикінцеві дні існування "Космацької республіки".

Читайте також: Трагедія села Пужники: що відомо про місце, де мають розпочати ексгумацію жертв Волинської трагедії