Обидва мої зяті – офіцери, сват – у ЗСУ, рідний брат служив у піхоті, — воїн Олександр із Закарпатської бригади

Історією бійця поділилась пресслужба 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

Олександр воював в АТО ще у 2014 – 2015 роках, а на початку повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся на захист держави. Зараз у ЗСУ служать також чимало його рідних.

"Обидва мої зяті – офіцери, сват теж у ЗСУ. Рідний молодший брат служив у піхоті, але після поранення звільнився за станом здоров’я", — каже воїн. 

Чоловік служить водієм вантажівки "Урал" у самохідному артилерійському дивізіоні (САДН) Закарпатської бригади. У 2014 – 2015 роках Олександр також служив у САДН на цій же посаді.

Після демобілізації у 2015-му чоловік повернувся до цивільного життя.

"24 лютого 2022 року десь о 4-й ранку я прокинувся в себе у квартирі на Троєщині й вийшов на балкон покурити. І так якось не по собі стало. Повертаюся у квартиру й чую гучні вибухи. Виходжу знову на балкон і бачу "приходи" у Вишгороді. Майже одразу подзвонив товариш, із котрим ми служили в АТО, й розповів, що в Броварах недалеко від його хати прилетіла ракета. Того ж дня ми зв’язалися з іншими товаришами, й усі разом, не чекаючи повісток, приїхали у свою батарею самохідного артилерійського дивізіону. Нас було 17, але за ці майже три роки війни більшість хлопців звільнилася (здебільшого за станом здоров’я після поранень). На щастя, ніхто не загинув. Зараз із тієї групи нас залишилося п’ятеро", —  згадує Олександр.

Читайте також: "Я не хочу, щоб воював мій син", — боєць 128-ї Закарпатської бригади

На своєму "Уралі" Олександр доставляє різні вантажі – боєприпаси, колоди для будівництва бліндажів та укріплень на бойових позиціях, спорядження.

"Стараюся їздити тільки вночі або в погану погоду, бо "Урал" – жирна ціль, якщо ворог помітить його з неба, втекти буде непросто. Недавно в нашу посадку прилетів 152-міліметровий снаряд, і осколки пошкодили вантажівку. Але некритично, їздимо далі", — додає воїн.

Дома Олександра чекають дружина, дві доньки й двоє внуків. Саме заради них боєць пішов у бойову бригаду. 

• У 128-й Закарпатській бригаді запрацював мобільний кабінет військового психолога.