День святого Пантелеймона: історія покровителя медиків і значення свята

Еспресо.Захід розповість більше про історію та значення свята.

Як лікар за професією, святий Пантелеймон вважається покровителем медиків, на його честь називають медичні центри та освячують каплиці в лікувальних закладах, а хворі просять його про допомогу, незалежно від важкості їхньої недуги. На іконах святого часто зображають зі скринькою ліків. Без звернення до св. Пантелеймона не обходяться молитви за хворих, по храмах служать акафіст до нього, згадки про нього містяться в чинах на освячення води та єлеопомазання.

Про святого Пантелеймона

Як пише РІСУ, Пантелеймон (перекладається як "всемилостивий") походив з Нікомидії (тепер м. Ізміт у Туреччині). Батько Евсторгій був язичником, а мати Евдулія – християнкою. Саме вона засіяла в серце сина зерна віри, які проросли у дорослому віці, коли він зустрів священика Єрмолая, часто вів з ним бесіди про Христа і від котрого врешті прийняв Хрещення.

Житіє святого розповідає про випадок, який став поштовхом до прийняття Пантелеймоном цього визначального рішення. Він побачив на дорозі мертвого від укусу гадюки хлопчика, прикликав ім’я Ісуса, і дитина повернулася до життя. Це чудо оспівується і на Вечірні 27 липня: "Ідучи ж дорогою благодаті, знайшов ти хлопчика, що долі лежав, укушений гадюкою; і, до Бога молитву сотворивши і ревно Його благаючи, зразу отрока воскресив, а гада розтерзав".

Інше чудо – зцілення прикликанням Ісусового імені сліпого, на котрого інші лікарі вже махнули рукою. Це спонукало до хрещення і батька Пантелеймона.

А далі спрацювала заздрість. Пантелеймон провадив лікарську практику, не беручи плати, і досягав у тому все більших успіхів. Інші лікарі, бачачи це, донесли імператорові Максиміану, що Пантелеймон, лікарське вміння котрого славилося і при його дворі, є християнином. У Римській імперії саме тривало переслідування послідовників Ісуса Христа.

Пантелеймона, зціленого ним сліпого, священика Єрмолая і його співслужителів Єрмиппа та Єрмократа поставили на імператорський суд. Їх усіх стратили, а Пантелеймона піддали тортурам, вимагаючи, щоб він зрікся Христа. Кілька разів він виходив сухим із води – в прямому і переносному розумінні. Йому прив’язували до ніг камінь та кидали у воду, колесували, шматували залізними цвяхами, мучили в казані з розтопленим оловом. Врешті, бачачи, що ці засоби не діють, і Пантелеймон залишається вірним Христові, його стяли мечем. Сталося це 27 липня 305 р.

Слуги Пантелеймона поховали його тіло та написали розповідь про його мученицький подвиг. Мощі св. Пантелеймона і після смерті ставали середником численних зцілень, тому так широко по всьому світі розповсюдилося його почитання. Сьогодні у багатьох храмах зберігаються його мощі, зокрема голова – в Афонському монастирі.

Що каже Церква про справжній зміст свята

Богослужіння 27 липня справді возвеличують його як того, котрий і за життя, і по смерті зцілює недуги. Не суперечить їм і народна побожність (молитви на оздоровлення, акафіст, благословення мощами тощо). Однак, на відміну від останньої, літургійна традиція дозволяє ширше і повніше розкрити значення цього святого, ніж вузьке сприйняття його як "таблетки", котру слід прийняти, щоб зцілитися від хвороби.

Оспівуючи Пантелеймона як цілителя тілесних захворювань, Церква наголошує, що джерелом зцілення є Христос.

Церква просить святого молитися не тільки за зцілення тілесних захворювань, а й про цілковиту переміну життя кожного вірного, яка можлива через приборкання душевних недуг – пристрастей. Щоб у підсумку здійснилося ключове прохання на вечірні до св. Пантелеймона: "Тож поминай нас, що з вірою творимо твою пам’ять, хай знайдемо милість у День Судний".

Читайте також: Церковні свята у липні за новим календарем: коли Володимира, Ольги та Іллі