Львів 15 січня попрощається із загиблими воїнами Дмитром Пермяковим, Степаном Левандовським та Віталієм Словіком

Про це повідомляє Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Загальноміська церемонія прощання на площі Ринок відбудеться об 11:30. Поховають захисників на Личаківському кладовищі.

Львів'ян та гостей міста закликають прийти та віддати шану воїнам, які боронили їхні життя ціною власного. Також на цей час просять уникати проведення святкових заходів.

Про військових

Фото: ЛМР

Дмитро Пермяков народився 8 березня 1976 року у Запоріжжі. Навчався у Запорізькій гімназії №19 Запорізької міської ради. Здобув вищу військову освіту у колишньому Київському інституті військово-повітряних сил.

Кадровий військовий із 30-річним досвідом, полковник. Із 1998 до 2020 років перебував на військовій службу у підрозділах Міністерства оборони України, пройшов шлях від командира підрозділу до командира військової частини. Виконував бойові (спеціальні) завдання у зоні проведення антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил.

Жив військовою справою. У вільний час захоплювався рибальством.

Після початку російського повномасштабного вторгнення, попри вихід на пенсію, став на захист України від загарбників до складу 11-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Донеччині, Миколаївщині та Херсонщині. Під керівництвом командування корпусу Дмитро Пермяков створив дієву систему застосування безпілотних систем в бойових умовах, особисто очолював свій напрямок службової діяльності в підрозділах бойових бригад. Вміло керував напрямком підготовки фахівців безпілотних систем.

За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Хрест військова честь", пам’ятними та заохочувальними відзнаками Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Воїн загинув 9 січня 2025 року. У нього залишилися мама, дружина, двоє синів, брат, теща з тестем та куми.

Степан Левандовський (народився 15 вересня 1987 року у Львові. Закінчив Середню загальноосвітню школі №23. Навчався спершу у Державному навчальному закладі "Львівське вище професійне училище харчових технологій", згодом вступив до Рівненського технічного фахового коледжу Національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті природокористування.

Старший сержант. Після завершення навчання вступив до 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Впродовж 2014 року забезпечував громадський порядок у Маріуполі у складі Державної служби охорони при МВС України. У вільний час захоплювався кулінарією, обожнював готувати для своєї сім’ї.

Після початку повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання у лавах батальйону поліції особливого призначення "КОРД" (стрілецький) Головного управління Національної поліції у Львівській області.  Воїн загинув 9 січня 2025 року. У нього залишилися бабуся, батьки, дружина та дві доньки.

Віталій Словік народився 27 грудня 1994 року у Львові. Навчався у Середній загальноосвітній школі №27 імені героя Небесної Сотні Юрія Вербицького. Здобув освіту у Технічному фаховому коледжі Національного університету "Львівська політехніка" за спеціальністю "Виробництво, обслуговування та ремонт електронної побутової апаратури". У 2016 році здобув ступінь бакалавра за напрямком "Радіоелектроні апарати", у 2017 році закінчив Львівську політехніку та здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю "Телекомунікації та радіотехніка".

У 2020 році закінчив Західноукраїнський центр первинної професійної підготовки "Академія поліції" Львівського державного університету внутрішніх справ за спеціалізацією "Спеціальна поліція". Працював на посаді помічника оперуповноваженого у Головному управлінні Національної поліції України у Львівській області. 

Активно займався спортом, зокрема ще з дитинства футболом та здобув чимало нагород. За словами рідних, Віталій Словік "завжди був усміхненим та життєрадісним, усі, хто його знали, скажуть, що він був найкращою людиною, вірним другом та завжди приходив на допомогу".

Старший сержант. Виконував бойові завдання у лавах підрозділів Національної поліції України. За сумлінну службу був нагороджений низкою відзнак, серед яких нагрудний знак "Ветеран війни". Загинув, захищаючи державу, під час свого третього бойового виходу 4 січня 2025 року. У нього залишилися дружина, мама, дві бабусі, два дядьки, хрещені батьки та теща.

• На війні загинув 34-річний президент футбольного клубу з Тернопільщини Михайло Коваль.