Як у Львові презентували оновлений реабілітаційний центр Superhumans. Фото

У Львові презентували нове відділення в центрі Superhumans, де возз’єднали випускників та пацієнтів центру. На події представили новий хірургічний блок із сучасними операційними та палатним фондом, провели екскурсії центром та організували 7 панельних дискусій, які стосувались ветеранів і суспільства, технологій, сім’ї, спорту, освіти та бізнесу. 

Участь у події взяли понад 200 ветеранів і ветеранок на протезах. Усі пацієнти отримали браслети з ініціалами, зроблені з уламків ракет. "Хто врятує одне життя - врятує увесь світ", - виведено на символічній прикрасі. 

"Мій протез - це "Фольксваген", а я хочу "Мерседес"

Віталій Борчук і його дружина Аліна познайомилися на початку вторгнення. Дівчина жила в селі на Дніпропетровщині, волонтерила там і готувала їсти для військових. Там і зустріла Віталія, який саме зайшов захищати село. Тепер вони разом понад два роки. 

"У центр я потрапив 19 січня 2024 року. Отримав поранення на Запорізькому напрямку 17 вересня, і далі в мене був довгий процес лікування. Коли потрапив у центр, був приємно вражений командою та сервісом, тим, як тут організовують роботу. Я повністю задоволений реабілітацією, мене дуже швидко поставили на ноги, тобто на нову ногу. Навчився ходити, й у квітні мене виписали. Зараз не бачу обмежень у своєму житті, займаюся спортом, готуюся до змагань з бодибілдингу", - ділиться Віталій.

Чоловік пояснює, що його протез - механічний, він його задовольняє, однак у мріях - електроколіно.

"Тобто знаєте мій протез - це "Фольксваген", а я хочу "Мерседес", - іронізує ветеран. 

Ще одного військового зустрічаємо на фудкорті. Андрій Родін - прикордонник, родом із Житомирщини. Воює від 2014 року, однак під час повномасштабного вторгнення отримав поранення. Як наслідок - ампутація двох ніг.

"Мене привезли зі шпиталю з Києва, запропонували піти сюди у центр. У Superhumans мене дуже швидко поставили на ноги. Взагалі в мене різні протези. Вчора один із них змінив, оскільки мав нестабільний суглоб на правій нозі. Зараз усе добре. У центрі я проходив реабілітацію десь півтора місяця. Зараз ще звикаю до нової ноги, бо за добу добряче находився", - ділиться ветеран. 

Стати дружиною Суперлюдини

"Я - дружина Суперлюдини" - одна з дискусій, проведених у центрі, в межах якої п’ять жінок поділилися власним досвідом того, як вони сприйняли новину про поранення чоловіка та яким було життя опісля.

"Так сталося, що чоловіка за десять днів до травмування перевели на евакуацію. Вони виїздили на лінію фронту, забирали поранених. Саме в день поранення Олексія їхню машину дуже обстріляли. Ще зранку ми спілкувалися, він мені скинув відео, на якому було видно пошкоджене авто, і сказав, що, мабуть, сьогодні вже працювати не будуть. Я поставила собі "плюсик" у голові, що ми сьогодні говорили та все окей", - розповідає Юлія Притула. 

Жінка підтримувала взвод коханого, волонтерила та спілкувалася з медиками. Відтак про те, що чоловік поранений, дізналася за кілька годин через смс від лікаря: "Олексій важкий, але стабільний".

У Юлі й Олексія Притули є 8-річна дитина. Домовилися, що пояснюватимуть їй усе так, як є, нічого не приховуючи.

"Спершу я сама переварила все це. Зранку посадила дитину й повідомила, що тато в лікарні, тепер у нього немає ніжок. Ми обоє проплакалися, але потім я почала показувати доньці, як люди пересуваються на кріслі колісному, як виглядають протези, як людина ходить. Тобто відразу пояснила, що через деякий час тато зможе ходити. Треба було пояснити їй, що це не буде швидко. Ми дуже багато з нею говорили. А потім дитина каже мені: "Ми тата любили і з бородою, і з різними зачісками, то й без ніжок будемо любити. Це ж той самий тато".

У жінок, які взяли участь у дискусії, досвід виявився зовсім різним, однак усі вони проявили стійкість, вірність, прийняття та довели готовність любити своїх чоловіків, не зважаючи на зовнішні чинники.

Як реабілітують "суперлюдей": важливі подробиці

Пацієнти Superhumans не платить центру. Проте тут велика черга, а тому людина мусить зробити вибір, чи хоче вона чекати, щоб потрапити саме в цей заклад, адже в Україні є й інші центри, які надають послуги протезування. 

"Якщо пацієнт хоче, він чекає. Ми радимо подавати заявку в перший день травми, а коли він буде готовий до протезування, ми будемо готові його прийняти. Є люди, які стоять у черзі, але ще не готові до протезування. У нас були випадки, коли пацієнти знаходили гроші на електронне коліно, адже безплатно ми надаємо лише механічне. Всі інші послуги - терапевта, фізичного терапевта, усі операції - ці люди отримували безкоштовно", - розповідає керівниця центру Ольга Руднєва. 

Будівля, де розташований центр, зведена з урахуванням норм безбар’єрності. Тут зручні пандуси, перила в коридорах та інклюзивні вбиральні. Коли пацієнти виписуються, залишають підписи на картинах, які розташували неподалік виходу. Багато автографів зробили люди, які не мають верхніх кінцівок.

Протези як нижніх, так і верхніх кінцівок - це велике навантаження на спину, а тому в спортзалі відвідувачі мають нарощувати м'язовий корсет. Бігові доріжки є адаптивними, по них можна ходити з будь-якою ампутацією ноги. У протезах нерухомі стопи, а тому за допомогою тренажера пацієнт тренується зберігати баланс. 

У кожній вбиральні є "тривожна кнопка": якщо людині стає погано, сюди відразу приходять медики.

У кабінеті ерготерапії відновлюють самостійність, роботу верхніх кінцівок і вчать доглядати за протезами. В ерготерапевтичній кухні навчають, як облаштувати дім людині з протезом чи на кріслі колісному. Тут є багато асистивних речей, які допомагають у побуті: спеціальні підставки для посуду, зручні духовки, дошки для нарізання, де можна наколоти овочі тощо. 

Ще одним цікавим місцем центру є басейн, також адаптивний. Висота бортика така, що сюди можна зайти самостійно з крісла колісного. По всьому периметру є перила, а басейн не глибокий. Працівники центру жартують, що колись "суперх'юманси" зроблять бунт і влаштують тут пінну вечірку. 

Нещодавно в центрі відкрили відділення відновлення слуху. Кожен другий-третій пацієнт на реабілітації має проблеми зі слухом, наприклад після контузії. Тепер провести операцію з відновлення барабанної перетинки чи встановити слуховий апарат можна буде на місці. 

Серед інших "новинок" центру - відділення реконструктивної хірургії. Тут зможуть отримати допомогу пацієнти зі складними травмами обличчя. У новому відділенні є різні види палат, а також дві операційні зі спеціальним обладнанням.

Superhumans у цифрах

За час роботи нових відділень у центрі встигли оглянути понад 200 пацієнтів, провести понад 70 операцій, а також встановити 15 слухових апаратів.

Загалом за час роботи Superhumans Lviv у відділенні протезування та реабілітації оглянули 747 пацієнтів; виготовили 669 протезів; 56 пацієнтів проходять різні етапи реабілітації.

Понад 480 пацієнтів уже отримали протези, виготовлені у Superhumans, пройшли повний курс реабілітації та повернулися до звичного життя.