Олена Тополя: "Я йду в рок"

Про це йшлося у програмі LIVE на FM Галичина. 

Усвідомлення себе нової сталося ще до повномасштабного вторгнення, чи думка про зміну свого сценічного імені з'явилася раніше?

Раніше були такі думки, просто не доходило до реалізації. Війна, напевно, стала каталізатором реалізації задуманого, тому що, в першу чергу, взагалі відбулося переусвідомлення життя, цінностей, багатьох речей, ну і самих себе. Після повернення з Америки, де я пробула майже два роки з дітками, розпочала нову сторінку. 

Чи ось цей новий етап з чистого аркуша потягнув якісь додаткові проблеми на папері, контракти, авторські права?

Те, що на майданчиках музичних ми мали, скажімо, перепідв'язати на нове ім'я, – це було дуже складно. Зараз тривають роботи з цього питання. На Facebook, в Instagram я ще не можу перепідписати своє ім'я, на жаль, тому що мені мають надати доступ до того, щоб це все приходило на Олену Тополю, а не на Альошу. Майже 16 років творчості, майже 16 років я вже відома артистка і дуже багато матеріалу. Уявіть собі за 16 років скільки матеріалів треба перенаправити. 

Олено, попри те, що ти популярна співачка, артистка, яку ми знаємо вже дуже багато років, ти ще й мама, водночас ти є просто жінка. Як часто тобі доводиться, так би мовити, знімати свою броню?

Насправді я стала іншою за час війни, а особливо після повернення додому. Я провела дуже багато внутрішньої роботи, щоб змінити риси характеру, які мені не подобалися, які заважали. Ця робота надала можливості сприймати цей світ інакше, прийняти багато речей, які були неприйнятні в мене до цього, і залишити якісь принципи, звільнитися від форматів стандартного мислення. Думаю, що я не тільки на сцені, і в сім'ї просто завжди така, яка я є. Я не маю чого приховувати, я абсолютно відверта, і мені від цього набагато легше.

Однією з важливих точок на карті твого життя є місто Запоріжжя. На жаль, зараз частина області під окупацією. Скажи, будь ласка, чи залишилися у тебе родичі в Запоріжжі?

У мене родичі в Запоріжжі і в області, яка в окупації. Конкретно це Дніпрорудний, Зелений Гай, село Балки, родом звідти мої батьки, і там залишилися рідні. Ми тримаємо зв'язок, всі чекають перемоги, чекають звільнення, чекають… Але насправді там, де атомна станція, досить напружено зараз і дуже страшно.  

Хочу поспілкуватися детальніше про сім'ю. Ви з Тарасом — не просто сім'я, а творче подружжя. Двоє артистів під одним дахом – це два варіанти: або це благословення, або це доволі складний виклик. Як у вас?

Це любов. Це одне слово, яке вирішує абсолютно все. Різні моменти бувають, але ми проходимо їх. Кохання не росте самостійно, це не бур'ян. Це дуже вибаглива трояндочка, вона і колюча, і красива, і за нею треба доглядати. 

фото: LIVE на FM Галичина

Нещодавно в мережі з'явилося відео, де твого чоловіка запитують, скільки потрібно заробляти, щоб жити комфортно у Києві, особливо з дітьми. Він відповідає, що ваша сім'я витрачає в місяць приблизно 150-200 тисяч гривень. Як виглядає ваш сімейний бюджет на практиці? Ви його плануєте разом?

Ми не плануємо. Ти кожен місяць платиш за навчання. Ти платиш за гуртки різні, хто на якісь акції ходить. До того ж бензин, купа продуктів. Періодично до нас приїздить няня. Це велика кількість людей і дуже багато витрат. Вони наче мілкі, але коли ти їх складаєш, вони так і виходять десь. 

Скажи чесно, а хто більше заробляє? Тарас чи ти?

Звісно, Тарас. Якби мені платили за мамині послуги, то тут би ваги трохи перехилилися. Насправді я ніколи не відчувала ніякого дискомфорту. Були часи, коли я більше заробляла. Зараз заробляє Тарас.

Як ви підтримуєте одне одного у творчості? Чи даєте поради?

Це відбувається абсолютно не заплановано останнім часом. Якщо раніше ми писали альбом певний, треба було 10 пісень за 10 днів зробити, то можна було порадитися, підібрати якусь риму. Так зазвичай, якщо я почула щось, можу сказати: "О, тут класна мелодія" або "О, тут краще оце слово поставити". Він може послухати, може не послухати. Так само він мені говорить і про кліпи, і про пісні. Це відбувається органічно, і не сприймається як порада. 

Багато артистів зараз перекладають свої хіти українською, хтось з покликом серця, хтось з відчуття обов'язку. Для тебе це був більш емоційний чи ідейний крок?

Це прямо стратегічний крок. Є важливі пісні, які у людей викликають дуже класні спогади. І я вважаю, що в багатьох артистів є багато пісень, потрібних людям зараз, тому що вони нагадують про мирні часи, як мінімум. І я вважаю, що оновити, оживити, привнести цим радість і приємні відчуття – це важливо.

У процесі оновлення, я переконаний, точно були моменти, коли слова не лягали, звучали не так, як хотілося. І тут вибір: зберегти риму чи все-таки зберегти сенс?

Я зробила переклад чотирьох пісень в один вечір. Я дуже багато разів підходила до цього питання перебуваючи в Америці, але там мені не вдавалося написати нічого. Я повернулася додому і буквально в перший тиждень зробила це. Я пам'ятаю, як поїхала спершу на студію, зустрілася з аранжувальником, ми обговорили наші плани. Я ще не доїхала додому, зупинилася десь в парку і просто в мене пішла справа, я почала записувати це швидко і буквально 30 хвилин на чотири переклади знадобилося. Я нічого не переробляла, жодного слова. Як воно пішло, так і є.

Розкажи, чи плануєш ще якісь пісні перекладати?

Більше не планую поки. "Обеззброєну" я теж не планувала, але через коментарі багатьох дівчат вирішила це зробити. 

А є щось абсолютно нове, що ти готуєш зараз?

Є абсолютно нове, оскільки я йду в рок. Перший маленький крок – це «Каштан», який вже звучить інакше, ніж було раніше. Для наступної пісні ми вже зняли кліп, він досить складний буде в монтажі, тому доведеться почекати місяць, сподіваюсь, не більше. Нова пісня називається "Ябличко" – це така дуже українська композиція, скажімо, про стійкість української жінки та України в цілому. Кліп теж буде дуже український. Це історичні моменти з хронікою, з архівами, які переплітаються з дуже крутими зйомками. Ми знімали в Пирогово в Києві з режисером Віктором Скуратовським. Сценарій – мій. 

Розмовляв Андріан Хома

Підготувала Софія Суперека