На Львівщині педагоги взялися шити необхідні речі для військових

Про щоденну роботу жінок у репортажі журналістки "Еспресо.Захід". 

Військова форма, розвантажувальні системи, ноші та аптечки для військових вже стали звичними для пошиття у педагогів на Львівщині. Вже три тижні поспіль вони перекваліфікувалися і змінили щоденну працю навчати на пошиття необхідних речей для військових. Жінки вже опанували нову професію для себе, аби бути корисними під час війни. 

В обідню пору у кількох цехах кипить робота. За швейною машинкою опановує нову професію старший майстер Наталія Кондрасюк.

"Пригадуємо уроки трудового навчання, - з усмішкою каже пані Наталя. – Усі пригадали, як зробити викрійку, як прокласти стібок, як заправити машинку. Ми швидко відновилися за один день. Маємо своїх наставників, професійних кравців.  Вони нам допомогли долучитися до роботи". 

Поруч з Наталею, за швейною машинкою майстер виробничого навчання Марія Панько. Сама кравчиня, але, каже, перемкнутися на пошиття військового приладдя було важко. 

"Усвідомити, що потрібно шити для військових у час війни було складно. Але, якщо потрібно, будемо робити все для перемоги", - з впевненістю каже пані Марія.

У цей час демонструє, що навчилися робити за три тижні. А саме розвантажувальні системи, які шиють від початку повномасштабного вторгнення.

"По зразках вчилися шити, які волонтери принесли, - додає Марія Панько. – І ось у нас виходять такі розгрузки. У них обов'язково мають бути кишеньки на гранати, на магазин та медикаменти. Крім того, ми встановили наліпки за допомогою яких можна регулювати розмір".

А по сусідству жінки – модельєри демонструють багатофункціональну новинку, яку вигадали у процесі роботи. Теплі каремати водночас можуть служити як ноші, а також шиють аптечки. 

Наталя Гавронська – керівниця гуртка "Театр моди". До війни вчила студентів шити костюми. Студенти готові вироби демонстрували на показах. У нинішніх умовах молодь замість модельних костюмів допомагає педагогам. Разом працюють і навіть вигадують.

"Ми почали шити каремати, - розповідає жінка. – На початку ми думали, що це просто будуть килимки, на яких військові зможуть сидіти чи вкритися ними, бо вони зі спеціальної теплої тканини. Згодом подумали, а чому б не пришити ручки і таким чином килимок стане ще й ношами. Тканина не промокає, тому й зручно. Насправді це складна робота, займає чимало часу. Тому що є багато дрібних деталей, які треба зробити окремо. Наш старший майстер розділила кожному свою роботу. Хтось пришиває замочки, хтось гумки, хтось липучки, так і працюємо". 

А нещодавно ще й почали приймати замовлення на пошиття військової форми. Її шиє Вікторія Дідур. Вперше довелося ознайомитися із пошиттям форми у 2014 році, коли лиш почалася перша агресія окупанта. Каже нині вже трохи з досвідом вдається швидше шити. Бригадою один комплект готовий за два дні.

"Тканину нам поставляють волонтери переважно, - каже майстриня. Втім також хлопці приходять зі своєю тканиною і просять пошити. Ми радо зголошуємося.  Зараз шалений попит на усі види одягу, а військовий тим паче".

Ось так щодня від ранку до вечора майстрині безупинно працюють для українських захисників. Готові вироби забирають не лише волонтери, а й місцеві чоловіки, котрі вирушають на фронт. Жінки кажуть постійна робота відволікає від зведень війни тим паче коли робота на користь військових.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.