"На Херсонщину окупанти доставляють російські медикаменти з Криму. Але українським пацієнтам ці ліки не підходять", - львівська волонтерка

Олена Кулигіна розповіла "Еспресо.Захід" про ситуацію на Херсонщині

Олена Кулигіна (на фото) — родом із Нової Каховки. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну керувала Магістерською програмою з медіакомунікацій Українського католицького університету. Сьогодні поєднує роботу з волонтерською діяльністю — займається постачею ліків на окуповану Херсонщину

У Львові Олена живе вже 12 років. Її рідне місто опинилося під окупацією ще 24 лютого, тож за подіями в Херсонській області жінка стежить з перших днів повномасштабної війни. На початках, каже, не могла передати медикаменти навіть своїм близьким  - всі дороги на в'їзд до Нової Каховки були заблоковані. Попри окупацію, багато місцевих так і не наважилося покинути свій дім. Тут всі пам'ятають, як 24 лютого російські загарбники розстріляли цілу сім'ю, яка намагалася виїхати з міста.  

 

Олена каже: попри те, що "зелених коридорів" з окупованої Херсонщини де-факто ніколи не було, волонтери знаходили спосіб передати хворим людям невеликі пакунки з лікарськими засобами. Добиралися обхідними шляхами, які відомі тільки їм.

Запити на препарати надходять постійно — з Таврійська, Скадовська, Херсону...

Волонтерка пригадує перший список ліків на суму 30 тисяч гривень, які передали їй знайомі з релігійної громади та перші п'ять коробок, які вона склала і також через знайомих волонтерів відправила на Херсонщину. Першими на заклик Олени допомогти окупованій області відгукнулися її друзі та фоловери у соцмережах. Серед них було багато тих, хто навіть не мав знайомих у цьому регіоні та зроду тут не бував, але перейнявся бідою своїх співвітчизників. Переказували різні суми — від 50 до 10 тисяч гривень. Українці, які живуть в ЄС та США перераховували кошти, яких вистачало, щоб забезпечити медикаментами до півсотні людей. За ці гроші волонтерка сама купувала ліки в аптеках. Якщо до необхідної суми не вистачало 5-7 тисяч гривень, робила черговий допис у фейсбук або викладала фото списку препаратів. Хтось перераховував кошти, а хтось — казав, що сам придбає медикаменти. Зголошувалися також допомогти різні громадські організації, які мають доступ до складів з ліками для військових та цивільних. 

Невдовзі на півдні країни почалися активні бойові дії й процес передачі медикаментів ускладнився. Напрямок "Херсон-Миколаїв" повністю закрили для цивільних. "Був період, коли ми чекали по 2-3 тижні, щоб доставити зібрані препарати, - розповідає Олена. - А запити надходили постійно: з Таврійська, Скадовська, Херсону, інших населених пунктів області — великих і малих". 

Черги на безплатну евакуацію розписані на 2-3 місяці вперед

Ліки Олена передає через місцевих волонтерів. Ті своєю чергою при поверненні передають нові списки. "Запити переважно надходять від старших людей. Більшість дітей та молоді виїхало або на підконтрольну Україні територію, або за кордон (у більшості в країни ЄС). Натомість старше покоління більше прив'язане до свого майна. Є такі, що залишилися, бо опікуються немічними, лежачими людьми. Є одинокі старенькі, які не мають нікого, хто б міг їх супроводжувати. Можливостей безпечно виїхати з Херсонщини немає. Відважуються на такий крок тільки ті, хто не боїться ризику і може витримати довгу, виснажливу дорогу. Це точно не про мою 85-річну бабусю", - зітхає волонтерка. 

Розповідає: людей безплатно вивозять волонтери, однак черга на евакуацію розписана на 2-3 місяці вперед. Є платні перевізники, які пропонують ризикований виїзд на підконтрольну територію або через окупований Крим. У першому варіанті потрібно перетнути 20-30 блокпостів, а у другому людей спершу вивозять на територію Росії, звідти — в Грузію чи балтійські країни, а вже далі людина може вільно переміщатися по ЄС і просити там тимчасовий захист або ж повернутися в Україну, у відносно безпечний регіон. Така поїздка коштує від 5 до 30 тисяч гривень, тож не кожному по кишені. Цікавлюся, чи вимушені переселенці окремо доплачують за кожну валізу. "Багажу зі собою практично ніхто не бере — виїздять з мінімальною кількістю речей", - каже Олена. 

Більшість дітей та молоді виїхало або на підконтрольну Україні територію, або за кордон. Натомість старше покоління більше прив'язане до свого майна. Є такі, що залишилися, бо опікуються немічними, лежачими людьми. Є одинокі старенькі, які не мають нікого, хто б міг їх супроводжувати у далекій і важкій дорозі 

"Офіційні" постачі медикаментів на Херсонщину російські загарбники здійснюють з окупованого Криму

З того, що їй розповідають близькі, з харчовими продуктами ситуація трохи краща, ніж з лікарськими засобами. Херсонська область — аграрний регіон, який до повномасштабного вторгнення РФ постачав овочі всій країні. Наприкінці березня — на початку квітня місцеві фермери вирізали велике поголів'я худоби і за символічні ціни збули м'ясо місцевим. Відомий виробник соусів, кетчупів та томатної пасти гуртом здав свою продукцію в крамниці області, тож люди могли підготувати якийсь резерв харчів. Крім того, багато хто обробляє городи. Натомість ліками місцеві встигли запастися лише на кілька тижнів. Після 24 лютого багато аптек зачинилося. А з України постачання препаратів немає: до пункту призначення вони б і так не доїхали. Цінний вантаж розкрали б по дорозі. Сьогодні всі поставки лікарських засобів та харчових продуктів відбуваються з окупованого Криму. Втім, проблеми це не вирішує: російські медикаменти у кілька разів дорожчі за українські аналоги. Та й не всі з них підходять хворим, які звикли до іншого протоколу лікування.  

Яких ліків найбільше потребують українці, що перебувають в окупації

Найбільш попитом, каже Олена, користуються кардіопрепарати та препарати для зниження тиску. Херсонщина постійно піддається обстрілам. Бої тут не вщухають. Біля будинків місцевих російські військові розмістили "Гради" і щоночі луплять по позиціях українських захисників. Не кожен може спокійно слухати й спостерігати таку канонаду. По вулицях їздять ворожі танки й БТР. Ти розумієш, що ти — в окупації й виходу немає. Це сильно б'є по нервовій системі. На тлі безперервного нервового напруження загострюються хронічні хвороби.

"Місцеві часто просять про ліки для хворих на діабет і онкопацієнтів, дитячі лікарські засоби. Постійно надходять запити на прості препарати, такі як корвалол, корвалдин. Якесь просте знеболювальне. У березні, коли ще було холодно, просили засоби від кашлю, дитячі жарознижувальні препарати (нурофен, ібупрофен, парацетамол), - згадує співрозмовниця "Еспресо.Захід". - Вони відносно недорогі, та й дістати їх легше. Але, трапляється, що люди просять передати їм ліки проти шизофренії, епілепсії чи антидепресанти, які відпускаються в аптеках лише по рецептах". 

Розповідає: були й запити на інсуліни, проте Олена не наважувалася передавати ці препарати. Гуманітарний вантаж долає складний шлях і може надовго затриматися в дорозі. Не тільки волонтери, а й водії, які везуть з підконтрольної Україні території корми для тварин та продукти стоять в черзі на в'їзді в Херсон по 3-4 тижні. Часом і ночують між блокпостів, у "сірій" зоні.

Олена згадує, як збирали медикаментами для мешканців Олешківського інтернату - дітей та молоді з неповносправністю. Частина з них пересуваються на інвалідних візочках, частина - лежачі хворі. Офіційних "зелених коридорів" для їхньої евакуації так і не створили. "З боку окупантів немає гарантій безпечного виїзду для колони дітей і молоді. Тож підопічні інтернату досі залишаються на території Херсонської області, в окупації. Багато з них потребує дуже специфічних ліків", - каже волонтерка. 

Постійно надходять запити на прості препарати, такі як корвалол, корвалдин. Якесь просте знеболювальне. У березні, коли ще було холодно, просили засоби від кашлю, дитячі жарознижувальні препарати. Але, трапляється, що люди просять передати їм ліки проти шизофренії, епілепсії чи антидепресанти, які відпускаються в аптеках лише по рецептах

Зазвичай, каже Олена, надходять списки з 200-300 найменуваннями препаратів. Не кожен навіть досвідчений аптекар міг би обробити такий масив інформації. "Сідаю за комп'ютер і починаю "гуглити" ті позиції, яких не знаю. Ось так за три місяці війни мені довелося перекваліфікуватися на військового фармацевта", - жартує вона. 

Волонтерка часто радиться з військовими лікарями, які допомагають їй знаходити іноземні аналоги вітчизняних лікарських засобів. На упаковках імпортних медикаментів обов'язково зазначає, відповідником яких українських препаратів ті є. 

Телефонного зв'язку на Херсонщині вже місяць, як немає. Інтернет також практично відсутній

Запитую, хто виписує хворим рецепти на ліки. "Сімейні лікарі, які не виїхали та продовжують працювати. Лікарів, звісно, менше, але й населення загалом також. За попередньою інформацією, 50% жителів Херсонщини покинули свої домівки. Якщо пацієнт з хронічною хворобою немає можливості отримати новий рецепт, пересилає фото старого, за яким купував лікарський засіб до початку повномасштабного збройного конфлікту", - пояснює Олена. 

Втім, зробити це не так просто. "Телефонного зв'язку на Херсонщині вже місяць, як немає. Фото рецептів передають через родичів і знайомих, що виїхали на підконтрольні території. Звісно, якщо вдається "впіймати" інтернет, який там практично відсутній. Також залишають заявки волонтерам, які туди приїздять і вони вже передають нам комплексні списки, - розповідає Олена. - Так само це працює у зворотному напрямку — волонтери везуть ліки, знаходять спосіб повідомити про це людей і ті приходять в умовлений час та місце, щоб забрати медикаменти". 

Багато допомоги, каже, надходить від європейських та американських церков, які співпрацюють з українськими релігійними організаціями. Вони передають лікарські засоби українським волонтерам, а ті - передають їх пацієнтам. Закривають третину запитів. Особливо коли йдеться про побутову хімію, засоби гігієни, памперси для дорослих і дітей, які на окупованих територіях дуже дорого коштують. З препаратами складніше, адже вони мають обмежений термін придатності. Назви ліків є іншими (хоч діюча речовина може бути та сама), іншим може бути дозування. А старші люди звикли до "своїх" медикаментів. Без консультації з лікарем складно буває підібрати замінник. Тому багато лікарських засобів волонтерам доводиться купувати в українських аптеках.

Навіть 100 чи 200 гривень пожертви допоможуть частково закрити потребу якоїсь бабусі чи мами з дитиною

"Працюємо без вихідних. Наші військові так працюють, тож і ми не маємо права розслаблятися, - переконана співрозмовниця "Еспресо.Захід". - Відпочивати будемо після перемоги. Відчуваю соціальну відповідальність перед нашими захисниками та земляками, які опинилися в окупації та в прифронтових зонах. Раніше мені доводилося поєднувати роботу та волонтерство. Зараз маю відпустку на роботі, але не маю відпустки у волонтерській діяльності".

Іноді відправляємо за один раз 10-20 коробок. З транспортом допомагають друзі — підвозять, довозять, завозять. Не уявляю, скільки грошей пішло б на таксі, якби кожного разу довелося його замовляти

Зізнається: ресурси волонтерів вичерпуються, і передусім не так психологічні, як фінансові. 

"Пріоритет №1 — допомога армії, і я тут повністю підтримую людей, які не готові кидати всі сили на допомогу краянам, які опинилися під окупацією. Не всі можуть тримати у серці та голові ту тяжку ситуацію, яка склалася на Херсонщині. Тому навіть маленька пожертва має дуже велике значення, - наголошує Олена. - Люди іноді просять у нас вибачення, що не можуть пожертвувати більш ніж 100 чи 200 гривень. Але для якоїсь конкретної бабусі чи мами з дитиною ця сума допомагає закрити частину їхніх важливих потреб. Не у всіх є запити на дорогі ліки чи велику їхню кількість. Комусь ми купуємо місячний запас медикаментів на суму 150-200 гривень і ця людина щаслива, задоволена, вдячна. Вона знає, що Україна про неї пам'ятає, що про неї турбуються. Навіть якщо у вас немає родинних зв'язків на Херсонщині, але ви пам'ятаєте херсонські кавуни або помідори, якщо у вас викликає ностальгійну посмішку Чорне чи Азовське море і ви хочете, щоб наші Збройні Сили якнайшвидше визволили цю область, допомагайте: коштами, медикаментами, логістикою. Велику частину ресурсів забирає доставка ліків до зони, звідки їх можуть забрати пацієнти, - каже Олена. - Іноді відправляємо за один раз 10-20 коробок. З транспортом допомагають друзі — підвозять, довозять, завозять. Не уявляю, скільки грошей пішло б на таксі, якби кожного разу довелося його замовляти... Коли їду на Південь чи Схід, мої помічники їздять і збирають медикаменти по волонтерських центрах, відправлять їх мені і я вже розподіляю цю допомогу згідно із запитами. Це також дуже велика допомога, яка демонструє нашу єдність". 

Якщо вам або вашим близьким/знайомим на Херсонщині потрібні ліки, пишіть сюди: https://forms.gle/tcUhDDqMKYzSqHXP9.

Якщо хочете допомогти медикаментами, памперсами для дорослих чи дітей, засобами гігієни, продуктами, тут пряма банка на Херсонщину: https://send.monobank.ua/jar/45mYNjktp8

Картка: 4441111404834040 і PayPal: [email protected]

Зазначають, що при перекиданні коштів потрібно обов’язково залишати коментар: Херсон чи ЗСУ, інакше гроші будуть поділені навпіл. 

Розмовляла Наталія Гелий

Всі фото надала редакції Олена Кулигіна

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.