Міськрада проти львів'ян: суд у Львові підтримав план скандальної забудови на вул. Вороного

Де порушення? або Протилежні рішення судів

19 червня суддя Оксана Клименко відмовила у задоволенні позову однієї з мешканок будинку по вул. Вороного, 5 Юлії Старчак щодо скасування ухвали Львівської міської ради про затвердження детального плану території вул. Вороного, Руданського, Ліста, Коперника, пл. Міцкевича та пр. Шевченка. Цей план передбачає фактично передачу земельної ділянки приватному підприємству "Ательєр", яке має намір збудувати готель з відкритим громадським простором на даху. Мешканці виступають проти, й раніше у цьому їх підтримав Верховний Суд України, який 17 листопада 2022 року скасував касаційну скаргу Львівської міської ради та не дозволив місту будувати новий готель на Вороного. 

Нагадаємо, що йдеться про зведення 7-поверхового готелю на 140 номерів з дворівневим паркінгом на 70 автомобілів та конференц-залом. Наразі на цьому місці потенційної забудови розташована парковка для 25-40 автомобілів мешканців. 

У лютому 2022 року Львівська міська рада погодила скандальний детальний план вул. Вороного та дотичних до неї. Але Верховний Суд заборонив міськраді будувати готель, відтак, залишив без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету про розроблення та відповідне затвердження ДПТ. 

У своїй постанові ВРУ наголосив, що виконком ЛМР, попри скарги та зауваження мешканців, озвучені під час громадських слухань, погодив містобудівну документацію, яка обмежує права невизначеного кола осіб, які проживають на території, щодо якої розроблено детальний план. 

Але Львівський окружний адміністративний суд, імовірно, керувався іншими доказами та аргументами, оскільки вирішив, що Львівська міська рада не порушила жодних норм. Чому суддя Оксана Клименко вирішила відмовити у задоволенні позову сторони мешканців та ухвалила рішення на користь міської ради, зможемо побачити у самому тексті документу, коли той опублікують у судовому реєстрі.  

Безкоштовна земля для приватної компанії

Гучна історія з будівництвом на вул. Вороного, позаду готелю "Жорж" в центрі Львова нового готелю, право зводити який місто надало фірмі "Ательєр", тягнеться з 2018 року. Тоді міська рада вирішила розробити детальний план, що охоплював території Вороного та дотичних до неї вулиць, в якому передбачила таку забудову на місці парковки. Про це мешканцям повідомили на громадських слуханнях. Й хоча усі були проти представлених змін, зверталися зі скаргами у депутатські комісії, до тодішнього головного архітектора Юліана Чаплінського, виконавчий комітет таки погодив ДПТ, розповіла у коментарі "Еспресо.Захід" мешканка будинку на вул. Вороного, 5, теперішня позивачка у суді Юлія Старчак. Після того розпочалися судові тяганини. 

"У процесі судової справи ми досліджували документи, і виявилося, що земля під парковкою – вільна земельна ділянка, яка жодним чином не належить "Ательєру". Зрозуміло, що це була схема, у якій за фактом віддається безкоштовно земля. Тобто розробляється детальний план, у якому чомусь не пропонуються всі можливі варіанти, які можна збудувати. Наприклад, виконавець мав би зазначити можливе будівництво готелю, школи, садка тощо, і місто в такому разі може голосувати, обрати найкращий варіант ДПТ. В нашому випадку було чітке завдання на проєктування лише готелю", – каже мешканка Юлія. 

Зазначимо, що інвестором є компанія ТОВ "Ательєр", зареєстрована у 2007 році у Львові. Основний вид діяльності підприємства, за даними системи YouControl, є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування. Засновником є ТОВ "Ларсун", а кінцевим бенефіціаром − Назар Купибіда, який також є директором АТ "Концерн Галнафтогаз" (бренд автозаправок ОККО). Директором компанії "Ательєр" вказаний Іван Лунь. А проєкт будівництва готелю на вул. Вороного розробило ТОВ "АБМК".  

Мешканці подали до суду заяву про забезпечення позову, щоб рішення виконкому не виконувалося далі. Але міськарада все одно пробувала пропхнути ці рішення на сесію. Справа пройшла шість інстанцій, після перших двох потрапила до Верховного Суду, який повернув її на новий розгляд. У результаті в листопаді минулого року мешканці виграли позов до міської ради, ВРУ ухвалив кінцеве рішення про те, що порушення містобудівного законодавства справді мали місце. 

Юлія Старчак зауважує, що після їхнього виграшу в суді Львівська міська рада змінила процедуру затвердження детальних планів території у Галицькому районі. ДПТ почали ухвалювати не на виконкомі, а на сесіях, як це передбачено законодавством і законом про місцеве самоврядування, оскільки в Галицькому районі міста немає зонінгу. Фактично, цим ЛМР визнала, що допустила порушення і незаконно затвердила документ. 

"Коли Львівська міська рада та її друзі з "Ательєру" зрозуміли, що програють справу, – здається, це був передковідний рік, вони розробили ідентичний детальний план. Під час розгляду питання на містобудівній раді архітектори почали говорити, що є такий-от конфлікт між громадою та містом. Тоді Зубач (заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач. – Авт.) заявив, що конфлікт вичерпано, і вони знайшли компроміс. Потім ми звернулися до нього, щоб він надав пояснення, тому що це була неправда, та вибачився перед громадою. У нас було ще багато конфліктних моментів. Профільна комісія містобудування таки відгукнулася, розглянула цей ДПТ і дала завдання департаменту містобудування внести корективи, щоб "Містопроєкт" зробив правки. А міська рада просто це проігнорувала і подала питання на сесію", – розповіла мешканка вул. Вороного. 

Детальний план, що суперечить закону 

За кілька днів до початку російського вторгнення, 17 лютого 2022 року Львівська міська рада таки проголосувала за детальний план території Вороного і сусідніх вулиць. Юлія Старчак пригадує, що разом з іншими мешканцями закликали раду не підтримувати цей план, були також депутати, які наголошували на неприпустимості голосувати за таке рішення. 

"Дуже боляче було на тій сесії, це був момент перед війною, коли була напруга в повітрі, коли всі казали, що потрібно захищати неньку Україну, а після того розпилювали направо і наліво землю. Тоді вони таки проголосували. 

У серпні торік я подала до суду, думаючи, що люди змінюються. Але й далі була дуже вражена судовим процесом та поведінкою як судді, так представника "Ательєру" – адвоката Василя Галаня, третьої сторони на боці відповідача, та представниці Львівської міської ради Ірини Вовк", – підкреслює позивачка Юлія Старчак. 

Спершу до суду позивалися багато мешканців Вороного, але через те, що хтось відвідував судові засідання, а хтось – ні, суддя скасував позови тих, хто практично не з'являвся. Цього разу Юлія вирішила звернутися одноосібно, оскільки це також економія коштів на судовий збір, а опції колективного позову в нас в країні немає. 

Додає, що за час розгляду справи немало засідань з об'єктивних причин як-от тривога, відключення електроенергії переносили, але багато все ж відбулися. Жінка за фахом юристка, зазначає, що на боці мешканців було дуже багато доказів, практики Верховного Суду, листи Міністерства культури та інформаційної політики підтверджують, що ділянка розташована у буферній зоні ЮНЕСКО та історичному ареалі. Крім того, цей ДПТ вносить зміни до геплану, що заборонено законодавством, зокрема законом про регулювання містобудівної діяльності. Власне, підтвердження цього було у рішенні суду у попередній справі, і це, за словами позивачки, вже було однією з причин, щоб скасувати таку ухвалу. 

Справа довжиною у 5 років, або На чиїй стороні правда?

Тверезо оцінюючи доказову базу у справі, переживати наче не було чого, каже Юлія. Але її дуже дивувала поведінка сторін у суді, відчувала: щось не те відбувалося. 

"По-перше, мене вразила поведінка представниці міської ради Ірини Вовк. Кожного засідання надавалася неправдива інформація, не просто вирвана з контексту, перекручена, а просто брехня. Була зневага до мене як до сторони, кожне засідання було як війна з усіма, відстоювання права на існування в судовому процесі. Сторони справді ставилися зверхньо, пихато, принизливо, щоразу наголошуючи на тому, що я – маленька дівчинка, яка ні в чому не розуміється. Для мене це було шоком, представники "Ательєра" все-таки адвокати, є цінності адвокатської етики. Я ж не з якимось дядьком Іваном, який прожив п'ять років без людей в лісі, говорила. Ну, а Львівська міська рада – все ж орган місцевого самоврядування, надавати неправдиву інформацію – це шок", – поділилася з журналісткою "Еспресо.Захід" позивачка. 

Дивує те, що представники кожної зі сторін також живуть у місті Львові, і виручені з продажу чи оренди земельної ділянки гроші могли би піти в міську казну, а так ні грошей, ні землі. Юлія Старчак зауважує, що її намагалися принизити як людину, львів'янку, яка має громадянську позицію і активно її відстоює. 

"Як на мене, суддя упереджено ставилася до мене як сторони. При тому, що я не є представником чи адвокатом, але щоразу від мене вимагався найвищий рівень процесуальної дисципліни: не те речення вказала, не ту емоцію виявила. Хоча сторонам не робилося жодних зауважень", – додала позивачка після завершення засідання.

Журналістка "Еспресо.Захід", будучи присутньою на судовому засіданні 19 червня, також зауважила певною мірою упереджене ставлення до Юлії Старчак як сторони позивача: наприклад, під час її висловлювань суддя неодноразово переривала їх, наголошуючи на присутніх емоціях, власних судженнях, задовгих формулюваннях. Натомість під час виступу представника компанії "Ательєр", третьої сторони на боці ЛМР, коли той декілька разів вживав формулювання "на мою думку", "я вважаю", "це моє припущення" тощо, суддя жодного разу цього не зробила. 

Ще одна цікава річ: у травні суддя кілька разів переносила засідання, аргументуючи не завжди логічними причинами. Інколи казала, що сторонам, мабуть, треба підготуватися краще до дебатів, а одного разу, несподівано для себе, коли позивачка розчаровано сказала, що сподівалася вже отримати рішення суду, суддя заявила, що теж на це розраховувала. 25 травня на сесії ЛМР депутати не підтримали ідею включити присутню на вул. Вороного парковку, тобто земельну ділянку під нею, у так звану 120-у ухвалу про паркувальні майданчики на території Львова. 

На пленарному засіданні 27 квітня мер Андрій Садовий обурився, що через звернення окремих адвокатів (йдеться, імовірно, про депутата Олексія Різника – Авт.) Міністерство культури України заблокувало проведення будь-якого будівництва в історичному ареалі Львова без погодження. Тоді міський голова заявив, що рішення Мінкульту значно ускладнить проведення усіх процедур з будівництва та залучення до цього інвесторів. 

У суді представниця ЛМР стверджувала, що ухвала про затвердження ДПТ була прийнята на підставі закону, в межах повноважень та у визначений законодавством спосіб. Тому такий детальний план можна вважати чинним й без порушень. 

І місто, і представник ЛМР наполягали на тому, що під час розроблення нового детального плану по вул. Вороного та дотичних до неї вулиць не було порушено буферну зону ЮНЕСКО та історичний ареал. Оскільки формування зони історичної спадщини – це повноваження Мінкульту, і жоден з інших органів – чи то міська рада, чи виконавчий комітет чи інший суб'єкт не можуть визначати межі історичного ареалу. 

"Оскільки документація щодо меж історичного ареалу Львова не затверджена в порядку, передбаченому чинним законодавством, докази позивача щодо існування такого в центральній частині Львова – відсутні. Ця правова позиція є чинна на сьогодні", – заявив представник компанії "Ательєр" адвокат Василь Галань в ході судового засідання 19 червня, й додав: "У генплані Львова немає затвердженого історико-містобудівного плану, в якому би були окреслені межі історичного ареалу міста. Рішення виконкому 1990-х років є чинне, але це рішення він прийняв собі як вважав за потрібне, з перевищенням своїх повноважень. Тим більше, що зараз є закон, який це визначає". 

Представник забудовника також зазначив, що під час громадських слухань були враховані побажання та зауваження мешканців, а ті, які не взяли до уваги – прийнятно, адже законом не передбачено, що на громадських слуханнях мають бути враховані обов'язково всі побажання мешканців. Крім того, третя сторона висловила думку в суді, що ніхто з мешканців не оскаржував результати громадських слухань, і, крім єдиної мешканки-позивачки, ніхто з решти співмешканців не звернувся до суду, тому це свідчить про те, що насправді людей все влаштовує, і немає ніякого спротиву громадськості, а в позивачки трохи викривлене бачення ситуації. 

"Для нас, мешканців, будівництво готелю – це ненормальна річ. Немає навіть економічного розрахунку, чи цей готель потрібен. Ми віддаємо у приватні руки безкоштовно, попри закон, земельну ділянку, яку потрібно продавати або здавати в оренду з аукціону. В мене велике питання в тому, чому місто має на таке погоджуватися. Здається, це корупційна схема. Але наше завдання як громади в тилу, коли йде війна, боротися з тим, щоб ці речі ліквідувати і не повертатися назад", – каже Юлія Старчак. 

Попри всі переживання, вона очікувала, що суд винесе рішення на користь мешканців вул. Вороного. Тому попереду апеляція та Верховний Суд, бо має намір принципово довести справу до кінця. Додає, що дуже не хотілося зіштовхнутися з реальністю, вийти на вулицю, де ходять покалічені хлопці, а владоможці роблять свої справи, наче немає війни і ніхто не платить страшної ціни. 

• Нагадаємо, з 2018 року триває протистояння Львівської міської ради і мешканців центральної частини міста за земельну ділянку на вулиці Вороного, яка передбачена в генеральному плані під багаторівневий підземний паркінг, а також за земельну ділянку у дворовій частині будинку №6 по вул. Ф.Ліста, яка передбачена як невелика прибудинкова територія. На першій комунальній земельній ділянці Львівська міська рада пропонує будувати готель на сім поверхів замість паркінгу, а на другій – відновлювати пасаж Міколяша під офісні приміщення та торгові площі.

• Конфлікт з міською радою почався під час обов’язкового громадського обговорення детального плану території, коли міські чиновники навіть не розглянули пропозицій мешканців прилеглих вулиць. Крім того, за відсутності у Галицькому районі Львова плану зонування, детальний план погодили рішенням виконкому, в той час як закон передбачає лише затвердження на сесії міської ради. Порушення процедури стали приводом для звернення до суду. Судова тяганина тривала впродовж чотирьох років.

• У червні 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова скасував два рішення виконкому ЛМР щодо будівництва готелю на вул. Вороного, 4 у Львові. У листопаді 2022 року Верховний Суд України не задовольнив касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради та заборонив будувати готель на місці парковки на вул. Вороного, 4 у Львові