Міністерство окупованих територій готується до визнання дипломів "вишів" з ОРДЛО

Відповідний документ оприлюднив Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, який після окупації перенесли до Старобільська. 

Нині "вищу освіту", отриману після 20.02.2014 р. у так званих вищих навчальних закладах на території ОРДЛО, в Україні не визнають. Проте 3 лютого 2022 року під головуванням віце-прем’єр-міністра України – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук відбулося засідання робочої групи щодо розробки законопроєкту, спрямованого на запровадження механізму проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання особами, які здобули вищу освіту на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (після 20 лютого 2014 року) (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 січня 2022 року № 23).

У Мін ТОТ кажуть, що плановані зміни – це лише "вдосконалення" процесу атестації, натомість колективи викладачів і студентів переміщених закладів вищої освіти у відкритому зверненні називають їх "спробою легалізувати діяльність терористичних організацій". 

"Випускники з університетів ОРДЛО мають певний кваліфікаційний рівень"

Олена Луньова – менджерка з адвокації центру прав людини "Зміна" – в коментарі для "Еспресо.Захід" переконує, що про жодне визнання дипломів, виданих в окупації, ніколи не йшлося і не йтиметься. А деякі медіа маніпулятивно подають ще не визначені зміни до законопроєкту. 

"Документ, який потрапив у мережу, – це перший документ і взагалі чернетка, яка розробляється в робочій групі. Навіть ще немає того, як він буде виглядати. В нас до 11 лютого ще немає навіть законопроєкту, але є ідея. Вона полягає в тому, що люди, які живуть на окупованих територіях і з 2014 року не мали змоги виїхати та вступити до українських вишів, але вступили до університетів на окупованих територіях, – вони отримали певний кваліфікаційний рівень.

От для прикладу: людина, яка живе в Криму й захочеть в 22 чи 24 роки виїхати на підконтрольну територію, зможе працевлаштуватись. Адже їй доведеться вчитися з першого курсу. Не всі можуть собі це дозволити. Наприклад, молоді люди, батьки яких не поділяють їхні бажання.

Виїхати можна, лише вступаючи через освітній центр, і це, як на мене, не є справедливо. Тому для Криму в 2021 році існує підтвердження освітніх компетенцій. Воно весь цей час існувало із системою спрощеного вступу і, за даними громадських організацій, через неї за 6 років пройшли 126 осіб. Бо це не просто формальна заміна одного диплома на інший, а контактна перевірка – атестації, складання іспитів і заліків. 

Ця процедура складна. Крим увесь цей час мав цю процедуру, а мешканці Донецької і Луганської області не мають", – розповідає Олена Луньова. 

"Ініціативи міністерства – порушення закону про вищу освіту"

Натомість доцентка Луганського університету імені Тараса Шевченка, який з 2014 року переїхав і функціонує в Старобільску, Валентина Лєснова називає ініціативи Мін ТОТ плачевними і вважає, що вони матимуть свої наслідки. 

Про це вона розповіла в коментарі для "Еспресо. Захід".

"Намагаються спростити порядок проходження атестації і переконати всіх, що це буде не визнання дипломів, а визнання здобутих кваліфікацій – результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти. Такий порядок і справді діє для випускників, які закінчили заклади освіти в Криму. А тут вони хочуть розширити це ще й на Донецьку і Луганську область, спросити все. 

Але це абсурд. Кваліфікація записується в дипломі, а результати навчання записують у додатку до диплома. Це – Закон України про вищу освіту, стаття 7. Тобто, якщо ми визнаємо кваліфікацію, то апріорі визнають диплом. 

Ми категорично проти, бо знаємо зміст "освіти" в ОРДЛО. І якщо в цьому законі про освіту бачимо тлумачення результатів навчання – то там не лише оцінки, а й сформовані цінності й погляди. Не треба там жити, щоб знати, що там пропагують. Достатньо лише відкрити сайт будь-якого їхнього університету і подивитись на їхні цінності – любов до "вітчизни" і ненависть до України", – зазначила Валентина Лєснова. 

"Абсолютну маячню намагаються подати деякі правозахисники: мовляв ми ненавидимо людей, які там залишились і не могли виїхати. У нас в університеті навчаються діти, які виїхали з окупованих територій, діти, які живуть на лінії розмежування і ті, які живуть під обстрілами донині. Як я маю пояснити їм, що ми визнаємо результати навчання тих, хто там залишився? На якій підставі?" – додала вона.

Мова ворожнечі чи небажання пускати дипломованих найманців?

За словами правозахисниці Олени Луньової, критика ініціативи – це розпалювання мови ворожнечі на порожньому місці. Вона не сприяє політиці реінтеграції:

"Наше завдання – створити умови, щоб люди, які мають проукраїнську позицію, їхали сюди. Бо ті, хто не хоче сюди їхати, вступають у російські виші. Якщо молода людина виїхала сюди – це наш найкращий агент змін".

Натомість викладачка університету вважає, що робота правозахисників передовсім  має полягати в тому, щоб максимально спростити  переходи КПВВ.

"Правозахисні організації саме в цьому мають сприяти – в отриманні українських документів. Але не у визнанні дипломів просто через співчуття. Закиди про те, що у 25- літних раптом прокинулося відчуття, що їм треба жити в Україні, не витримує критики", – каже Валентина Лєснова.

Вона нагадала, що 5 років існувала ця процедура для Криму, а щодо Донбасу мовчали. І  те, що вона раптом випливає зараз – у період гострого напруження і ескалації, коли мало не кожна родина збирає тривожну валізу – розцінює як поступку невизнаним організаціям. 

"Якщо сьогодні визнаються результати на навчання, що визнається завтра – трудовий страж в ОРДЛО, паспорти? Ми за реінтеграцію і підтримуємо всіляко всіх, хто приїздить до нас на навчання. Але визнання це, на наше глибоке переконання, має бути після деокупації. Це також загрожує соціальними конфліктами. В нас навчаються військовослужбовці – ті, які тут боронили Україну, навчаються діти загиблих військових. І зараз я маю сказати цим дітям і своїм випускникам, які в 2014 році мені повірили і поїхали сюди на порожнє місце: даремно ви це все робили?" – додає вона

Валентина Лєснова вважає, що ця ініціатива не на часі: "Таке враження, що це міністерство сиділо, чекало й тут раптом вирішили зіткнути людей лобами. Реінтеграція має починатися не з освіти, а з відновлення економіки, відновлення українського правового поля. Коли в моєму рідному Луганську буде український прапор, тоді я думатиму над механізмами визнання того, чого можна визнати. Тим часом зараз у Луганську здобувають освіту оті найманці і бандформування. До речі, не лише луганські,а й російські. В камуфляжі ходять по університеті і вчать "історію отєчєства". 

"Це лише вдосконалення порядку атестації" – Ірина Верещук

Очільниця Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій  Ірина Верещук також висловилася стосовно освітніх процесів в ОРДЛО. Вона  зазначає, що атестація (для визнання кваліфікацій та результатів навчання) – один зі стимулів, щоб талановита молодь переїжджала вчитись і працювати на територію України. 

"У жодному разі не йдеться про визнання освітніх або інших документів окупаційної влади на ТОТ (як намагаються маніпулювати деякі розумники). Йдеться про вдосконалення порядку атестації. Однак, виявляється, що керівництво Міносвіти проти полегшення атестації, бо це знизить доходи та вплив деяких освітніх закладів та їх керівників. Але треба відчувати різницю між державними інтересами та відомчими інтересами освітніх чиновників", – написала в соцмережі Ірина Верещук. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.