Щодня 30-40 км крутимо педалі, - велопатрульна зі Львова про особливості роботи

Старший лейтенант поліції Андріана Коцур стала поліцейською у 2015 році, а з 2019 року вона вирішила бути велопатрульною. "Еспресо.Захід" поспілкувався з інспекторкою патрульної поліції Львова про особливості роботи копів на велосипедах.

Фото: Юрій Мартинович

Розкажіть, будь ласка, чому вирішили стати поліцейською і ким працювали до того?

Я навчалася на філологічному факультеті в університеті ім. Івана Франка. Працювала то в одній компанії, то в іншій. Найбільше на мій вибір стати поліцейською вплинула Революція Гідності. Тоді була вагітна, мала час для читання і захопилася історією України. Зрозуміла, що наша історія дуже цікава, що українці – велика нація, яку в Європі поважали і в княжі часи, і в часи козацтва. У мене виникло велике бажання долучитися до змін в країні, тому і стала поліцейською.

Чому вирішили пересісти з автомобіля на велосипед? Чи займалися велоспортом до того?

Ні, не займалася велоспортом, однак їздила на велосипеді з друзями у веломандрівки по Львову чи за місто. Ще у 2015 році, коли проходила навчання, щоб стати патрульною, пам’ятаю, як наш викладач запитав, чи готовий хтось піти у велопатруль або кінний патруль? Я ще тоді була готова. Однак велопатруль сформували дещо пізніше. На жаль, не змогла з першого року туди потрапити, бо вже не було місця. Але 2019-го таки стала велопатрульною і приблизно з травня до жовтня-листопада стежу за порядком катаючись на велосипеді. Велопатруль – це супер, мені здається, що влітку в кожному місті мав би такий діяти.

У середньому велопатрульний накручує за день 30-40 км

Фото: Юрій Мартинович

Напевно, ви любите спорт? Адже це велике фізичне навантаження. Скільки кілометрів на день доводиться їздити?  

Щодня буває по-різному, але в середньому велопатрульний накручує за день 30-40 км. Це справді велике фізичне навантаження, бо часто буває, що треба з пагорба на гірку кілька разів їздити. Не можу говорити за всіх, але я особисто спорт дуже люблю і намагаюся регулярно ним займатися. Коли вихідна, то завжди ходжу в спортзал. Роблю від кардіонавантажень до вправ з гантелями та на тренажерах. Для мене це важливо. Якщо не виходить потрапити в спортзал, тоді бігаю на стадіоні. Фізичне навантаження обов’язкове для мене. Можливо, якби не займалася спортом, то й не стала б велопатрульною.

Чи доводилося травмуватися на велосипеді?

Так, було діло, що падала, набивала гулі. Мала травму руки, через яку довелося бути в лікарні. Тому найперше в нашій роботі – це безпека. Якщо мокра бруківка, ми трохи чекаємо, щоб підсохло покриття. У дощові дні стараємося їхати повільніше, не спішити, бо немає відповідного зчеплення зі слизькою бруківкою, особливо, коли гальмувати, тоді задня частина несе. Коли їду по велодоріжці, яка суміжна з тротуаром, як у нас є на вул. Січових Стрільців, стараюся їхати особливо уважно та повільніше.

Велосипед – це момент неочікуваності для порушників

Фото: Юрій Мартинович

Яка специфіка роботи велопатрульного і чим вона відрізняється від завдань автомобільних екіпажів і піших патрулів?

Найперше відзначу, що автопатруль отримує завдання, які дальші щодо відстаней. Велопатруль же зосереджений в центральній частині міста, у парках. Наприклад, сьогодні ми з напарником працюємо у парку Івана Франка. В основному ми там, де менше можливостей добратися екіпажу на машині. Стосовно піших патрулів, у них не така мобільність та оперативність, як у велопатрулів. На велосипеді ми з'являємося зненацька. Часом порушники самі кажуть нам: а звідки ви взялися? Бо нас ніби не було, а тут ми вже є! Велосипед – це момент неочікуваності. Тобто автопатруль може не побачити, а піший просто не встигне зреагувати, відповідно, велопатруль – оптимальне рішення.

Автопатрулям дають більше такі завдання, як ДТП, сімейні конфлікти. Натомість велопатрульні не можуть піти, скажемо, кудись на другий поверх і розбиратися в сімейному конфлікті. Адже я не можу залишити напарника, чи він мене, бо ми не залишаємо велосипедів, маємо там різні гаджети.

А що це за гаджети, який набір велопатрульного?

Це планшет, завдяки якому ми отримуємо завдання, перевіряємо особу, виписуємо штрафи. Також маємо переносний принтер, щоб видрукувати постанову. Маємо також термінал, якщо людина бажає сплатити штраф на місці.

Спецзасоби поліцейського у нас стандартні: пістолет, камера, наручники. А одяг велопатрульного відрізняється. Маємо велошорти, поло двох кольорів і шолом.

Розкажіть про велосипед. Він теж особливий, чи це звичайний ровер?

Ні, це звичайний велосипед. Він виготовлений в Україні, в Харкові, виробник Pride. Досить комфортний. Свої завдання цей транспортний засіб виконує сповна. Кожен сам стежить за своїм велосипедом і регулярно обслуговує. Якщо звичайний техогляд, скажімо, зняти ланцюг, змастити його, гальма підтягнути, відрегулювати, це ми самі робимо. Якщо ж сталася якась глобальніша поломка, тоді даємо на обслуговування спеціалістам.

Фото: Юрій Мартинович

Як виглядає ваш робочий день, з якими питаннями найчастіше стикаються велопатрульні?

Ми прибуваємо на базу на 10:00. Отримуємо всі гаджети, розписуємося за них. Отримуємо зброю. Все це займає близько години. Тоді сідаємо на велосипеди і їдемо кожен на свою локацію. Та поки їдемо на місце, також виявляємо правопорушників, не закриваємо на це очі.

Стосовно наших завдань, найчастіше – це штрафи через розпиття алкогольних напоїв в публічних місцях. У парку ім. Івана Франка переважно студенти після екзаменів можуть розпивати. Також на різні конфліктні ситуації нас викликають, які стаються, і  не обов’язково в парку. Бувають конфлікти в магазинах, інші історії. Наприклад, у центрі біля Оперного театру, коли власники машинок і муніципальна варта між собою мали конфлікт, ми стежили за дотриманням порядку. Тобто, враховуючи, що ми мобільні й у центральній частині не стоїмо в заторах, а швидко добираємося, велопатрульні можуть виконувати різні завдання. Колись був випадок, коли зловмисник, який завдав потерпілому ножового поранення, втік. Тоді завдяки велопатрульним його швидко розшукали.

Чи штрафуєте велосипедистів?

Так, звісно, велосипедистів також штрафуємо. Коли вони їздять по тротуарах, мусимо реагувати. Є чимало звернень від мам з візочками. Бо дитина може відбігти від мами, а тут якраз може мчати якийсь доставник їди. Як це бачимо, тоді виносимо постанову – стаття 127 частина друга – 340 грн штрафу. До речі, трапляються порушники, які мають вже не один штраф за цією статтею. На жаль, їх навіть штрафи не вчать. Однак помітила, що чимало велосипедистів, які бачать велопатрульних, принаймні пригальмовують і намагаються не створювати аварійних ситуацій.

Читайте також: Іноді роверисти вимушені користуватися тротуаром, - Львівська асоціація велосипедистів про штрафи

Фото: Юрій Мартинович

А як загалом мешканці реагують на вас?

Люди позитивно ставляться. Часто кажуть, що перший раз нас бачать, тому щось нове для них. Хоча велопатруль у Львові вже шостий рік. Людям особливо подобається наша форма: вона інша, більш літня. Інколи люди хочуть з нами сфотографуватися.

За кілька років бачите себе далі з велосипедом, чи думаєте вже про офісну роботу?

Ні, я люблю рух. Коли в зимовий період переходжу в піший патруль чи автоекіпаж, тоді багато на морозі не виходить походити. Такого руху, як влітку на велосипеді, більше в інший час просто немає. Мені подобається моя робота. Розглядала можливість піти в управління, в кабінет, але не люблю сидячої роботи. Я за активний спосіб життя. Мені підходить більше покрутити педалі на свіжому повітрі, спілкуватися з різними людьми. Це моє.