"Мета Москви – знищити Україну, підкорити Білорусь, розвалити ЄС і НАТО й наростити вплив Росії", – Княжицький

1-го вересня особливо тут у Гданську ми повинні серйозно говорити про питання війни та миру. Організатори конференції запропонували на 30-ту річницю розпаду Радянського Союзу поговорити про стан пострадянського простору. Я почну з трьох зауважень загального характеру.

Перше: ідея Путіна про підйом “з колін” спрямована не лише проти держав пострадянського простору, але і проти всієї Європи, Азії (за винятком Китаю), Америки і Африки. Сучасна Росія хоче відновити сфери впливу Російської імперії і Радянського Союзу. Так, сучасна Росія не має того потенціалу, але її глобальні амбіції залишаються. Ці амбіції збільшуються. Військові стратеги називають агресією проти України гібридною війною. Звичайна військова діяльність поєднується з операціями у кіберпросторі, тероризмом, підтримкою злочинності. Росія так діє на всіх континентах.

Друге питання: наша зустріч відбувається на восьмому році війни Росії проти України. Коли закінчиться така довга контратака імперії? Я не буду оптимістом, її кінця ще не видно. В Америці люблять говорити, що російська економіка слаба і тримається на нафті і газі. Але це не заважає Росії знаходити ресурси для атак у кіберпросторі, соціальних мережах. Це не заважає впливати на настрої суспільства і підтримувати внутрішні кризи. Афганістан чітко довів, що роль цивілізації та культурних питань не зменшилась.

Третє: Владимир Путін нещодавно написав статтю про міфічну єдність росіян і українців. Він повторив відому тезу про те, що української нації не існувало і існувати не може. Путін додав, що сучасна Україна - це винахід більшовиків. Її насправді не існує, а існує російська нація, що складається з росіян, українців і білорусів. Слов'янофіли говорили про це у 19 столітті.

Але це не так. В Росії не відзначали 100 років від дня більшовицького перевороту 17-го року. Навпаки, пропаганда представляла тезу про змову іноземних агентів проти великої православної імперії. Хоча Леніна зображали добрим чоловіком, адже його мумія досі знаходиться в мавзолеї на червоній площі. А от оточували його демони, такі як Троцький і Парвус.

Пані та панове! Путінська Росія більше не називає розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою 20-го століття. Для Москви справжня катастрофа - це створення Радянського Союзу, який надав союзним республікам повноваження квазідержав. На злість тисячолітній святій Русі. Путін каже прямо, що в Росії царів ніякої України не було. Була Новоросія і Малоросія. Були ще Мінська і Гродненська губернії і для історичної правди край Пшивінслянський. Російські геополітики згадують навіть Аляску до її продажу Сполученим Штатам. Хтось скаже, що ця пропаганда для внутрішнього ринку, що ентузіазм після окупації Криму вже вичерпався, але потужна російська армія на кордонах України демонструє нам, що це не пропаганда, а цілі агресивного російського імперіалізму, і тепер, і в майбутньому. Тімоті Снайдер відзначав, що історію Європи потрібно розглядати в контексті колоніальної спадщини найбільших країн. Дії Росії останніх років підтверджують це. Ми бачимо, як тривалість комуністичного періоду впливає на становище окремих країн. Особливо велика відмінність між країнами, які стали членами НАТО і Європейського Союзу та іншими. Якби Україні було надано план дій щодо членства в НАТО раніше, тоді не було б теперішньої агресії.

Пані та панове! Сьогодні мета Москви знищити українську державу, підкорити Білорусь, розвалити Європейський Союз і НАТО і збільшити вплив Росії. Зробити його домінуючим. Адже Росія - країна з найбільшим ядерним арсеналом і найчисленнішою армією. І тут фундаментальну роль відіграє ідеологія. Антизахідна, антиєвропейська і антиамериканська ідеологія. Росія називається головним захисником традиційних цінностей, останньою надією білої людини і взірцем для наслідування. Разом з її авторитаризмом, знищенням демократії і прав людини. І в нашому регіоні у таких підходів є багато симпатиків. Політика Європейського Союзу проти агресії Росії, очевидно, повинна зберігати санкції через анексію Криму і війну на Донбасі. Нашою проблемою стала згода Сполучених Штатів на добудову Nord stream2.

Метою нової американської адміністрації є об'єднання демократичних країн проти країн авторитарних. Сьогодні політика Вашингтону послаблена через спосіб виходу з Афганістану і поновлення конфронтації з ісламським тероризмом. Але я вважаю, що це не змінить основ політики Вашингтону. Кожна країна, кожна політична сила повинна вирішити, на якій вона стороні: демократії чи авторитаризму. Для мене особисто це означає повернення до системи цінностей і засад політики, у яких працював. Додам, що Україна - батьківщина трьох демократичних революцій за незалежність кінця 20 і початку 21 століття. У такій системі почуваєш себе комфортно. Якщо після помаранчевої революції 2004 року українці відчували розчарування, то після революції гідності відчуття втраченого часу немає. Ми заклали основи незалежної демократичної проєвропейської України. Ернст Ренан написав понад 100 років тому, що існування народу є щоденним плебісцитом. Ми бачимо це щодня в Україні. Результат війни з Росією залежить від того, чи більшість українців погодиться з тезою Путіна, що українці і росіяни - один народ, чи буде проти цієї тези. Звичайно, більшість буде проти. Те саме стосується і демократії. Ми маємо приклад країн, які розташовані на захід від наших кордонів. Ці країни мали величезні успіхи за останні 30 років. Але тепер у цих країнах права людини, верховенство права і демократичні процедури є під питаннями. Нічого не дається один раз і назавжди. Ви щодня повинні пильнувати за тим, щоб голос контрнаступаючої імперії не перетягнув вас на темну сторону. Через 41 рік після повстання солідарності, яка почала падіння комунізму, і українці, і поляки знову стоять перед фундаментальним вибором. І ми хочемо сказати, що ми українці разом з мільйонами наших співвітчизників, разом з нашими друзями поляками знаходимось на одній світлій стороні.

(Виступ Миколи Княжицького на конференції у Центрі Європейської Солідарності у Ґданську)

Джерело

Про автора. Микола Княжицький – народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.