Лікарі-педіатри Львівщини розвінчали міфи про поліомієліт і вакцинацію від нього

Ми поспілкувалися з двома провідними лікарями-педіатрами Львівщини та попросили їх розвінчати ТОП-20 міфів про поліомієліт і вакцинацію від нього.

Фахівці стверджують: два випадки поліомієліту, зареєстровані в Україні, - це тільки "верхівка" айсберга, адже на кожен випадок млявого паралічу припадає 99 випадків безсимптомного перебігу або легкої форми захворювання. Якщо дитина не вакцинована взагалі або пропустила ревакцинацію, позбавлена захисту від цієї небезпечної інфекції. Заразитися поліомієлітом простіше, ніж здається - вірус передається через брудні руки, інфіковані їжу та воду. А сама хвороба може призводити до пожиттєвої інвалідизації і навіть смерті.

Інфографіка Наталії Цапик

Нагадаємо, у відповідь на спалах поліомієліту в Україні, підтверджений ВООЗ, Міністерство охорони здоров'я прийняло рішення розпочати додаткову трьохтурову імунізацію. Кампанія зі щеплення дітей інактивованою поліомієлітною вакциною віком від 6 місяців до 6 років, які пропустили вакцинацію згідно з Календарем профілактичних щеплень, стартувала 1 лютого. Планувалося, що вона завершиться 22 лютого, однак МОЗ України вирішив продовжити її ще як мінімум на два тижні. Терміни другого етапу, під час якого вакцинують дітей віком до 6 років оральною поліомієлітною вакциною, оголосять пізніше.   

 Ігор Гайдук, к.м.н., дитячий лікар-інфекціоніст, педіатр

Фото з Facebook-сторінки Ігоря Гайдука

Міф №1. "В Україні наразі зафіксовано два випадки поліомієліту на Рівненщині і Закарпатті. Ми живемо в іншій області. Наша дитина не заразиться, тож вакцинуватися не потрібно".

За статистикою, один випадок паралітичної форми – це 1% від усієї кількості захворілих. Тобто в оточенні одного хворого може бути 99 інших хворих, які не були обстежені і діагностовані, в яких не було виділено збудника, але вони продовжують поширювати вірус. Цей вірус є у ґрунті, воді – всюди, і тільки той організм, який у своїй крові має достатній титр антитіл, що були вироблені під дією вакцини проти 1-ого, 2-ого і 3-ого штаму (найбільше – проти 1-ого), є захищеним.

Тож для того, щоб ваша дитина граючись на дитмайданчику, бігаючи по траві, купаючись у водоймі, контактуючи з іншими дітьми не заразилася і не захворіла, її необхідно вакцинувати.

У дитини із Закарпаття поліомієліт виявили, коли вона поступила у Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр з підозрою на інше важке захворювання. Оскільки при обстеженні, крім інших симптомів, лікарі зауважили млявий параліч, взяли необхідні лабораторні зразки, і таким чином виявили цю небезпечну інфекцію у Львові. Люди багато подорожують, тож інфекція може легко потрапити з одного регіону в інший.

Міф №2. "В Європі поліомієліту немає, бо діти там – більш здорові".

На початку ХХ століття тисячі людей хворіли на поліомієліт, ставали інвалідами та помирали і лише завдяки вакцинації ця хвороба зникла в Європі. Коли я був на стажуванні в Австрії, колеги мене запитували, як виглядає поліомієліт, бо ніколи його не бачили. У нас хвороба продовжує "тліти", тому що рівень вакцинації – надто низький, щоб зупинити поширення вірусу.

Міф №3. "Боятися треба дикого штаму вірусу. Вакцино-споріднений, який виявили в Україні, не є небезпечним".

Для початку з'ясуймо поняття. Дикий штам – це той, який циркулює у природі. Мутований вакцино-споріднений – той, який кілька разів пройшов через організми нещеплених людей. Вакцино-споріднені штами й справді або взагалі не дають, або дають дуже мало паралітичних форм.

Дикий і вакцино-споріднений штами можна порівняти зі змією. Дикий – це змія, яка живе і полює у дикій природі, а вакцино-споріднений – це змія, яку впіймали і вирвали у неї отруйний зуб. Зовні вони однакові, поведінка у них однакова, але вакцино-споріднений штам не має достатньої кількості вбивчої отрути і не здатен викликати смерть корінців спинного мозку. І тут треба уточнити: у більш-менш сильного організму. Коли організм є ослабленим, тоді може.

Якщо людина твердо стоїть на землі, її дуже важко збити з ніг. А якщо людина стане на краєчок дошки, то з рівноваги її можна вивести одним пальцем.

"Чому зі 100 хворих параліч буде лише в одного? Бо у 99 організм є сильним, а в одного – слабшим, і на такій дитині вірус "відірветься" по повній. Так розмножиться, так розшаліється, що проникне всюди і викличе омертвіння спинного мозку"

Міф №4. "Вакцини можуть викликати аутизм".

У середині 1990-х рр. в одному з найпрестижніших медичних журналів світу The Lancet була опублікована стаття про зв'язок вакцинації від кору та інших інфекцій з аутизмом. Після цього люди почали масово відмовлятися від щеплень, а смертність від кору та інших інфекційних захворювань, відповідно, зростати. Це вже інше питання, як таке поважне наукове видання могло розмістити статтю начебто відомого лікаря, особливо її не перевіривши. Але перевірили згодом, і коли назбиралася достатня кількість переконливих доказів, що, наприклад, у групі 1000 вакцинованих і 1000 невакцинованих кількість хворих на аутизм є однаковою, у горе-лікаря відібрали диплом. Він виплатив компенсації тим людям, які повірили, що вакцинація небезпечна, захворіли і отримали ускладнення. Також було опубліковане величезне спростування.

В Україні тези з цієї скандальної статті активно поширювалася, а от інформація про її спростування, на жаль,ні. 

Міф №5. "Дитина повноцінно харчується, висипається, багато гуляє на свіжому повітрі. Абсолютно здорова – навіть на застуди не хворіє. Тож і сенсу їй вакцинуватися немає – сильний організм впорається з будь-яким викликом". 

По-перше, чим більше дітей вакцинується, тим меншим буде масштаб і тривалість циркуляції вірусу. За відсутності колективного імунітету, альтернативою є лише життя на приватному острові десь посеред океану. А по-друге, ніхто не знає, в який момент збудник потрапить у дитячий організм. Може трапитися фатальний збіг обставин, коли дитина недоспала, травмувалася чи пережила стрес через неприємності у сім'ї, а в її ослаблений організм якраз у цей момент потрапив вірус. Тоді цей збудник і може проявити свою міць.

Міф №6. "Дитячими хворобами краще перехворіти ще у дитинстві".

У більшості випадків, так, коли ми говоримо про якісь звичайні, легкі респіраторні захворювання, але не про дифтерію, менінгококову інфекцію, правець, гепатит В чи поліомієліт, які дають страшні ускладнення.  

Міф №7. "Вакцинуватися потрібно від такої кількості інфекцій, що ми тим самим можемо "перевантажити" імунну систему дитини".

Доросла людина, яка важить 60 кілограмів, носить у собі та на собі від 20 до 200 мільярдів (!) мікробів. Дитина з масою тіла у 10 кілограмів, - у 6 разів менше: від 3 до 30 мільярдів. З такою кількістю вірусів і бактерій імунна система вашої дитини контактує щодня. Так було, є і буде завжди. Крім того, з повітрям, яке ми вдихаємо, у наш організм потрапляє тисячі мікробів. При кожному вдиху! 

Для цього імунна система й створена, щоб постійно, кожної секунди боротися, відсікати і знищувати ті мікроби, які можуть завдати шкоди. І якщо нашій імунній системі дати у невеличкій кількості, на тлі клінічного здоров'я додатковий стимул у вигляді вакцини, вона його запам’ятає, вивчить і коли збудник потрапить в організм вже у великій кількості, зможе його оперативно знищити. Це – як два спортсмени: один лежить, а другий стоїть. Їм треба пробігти 10 метрів. Як думаєте: який швидше добіжить до фінішу? Та той, який стоїть, тобто вакцинований.

Даймо можливість імунній системі повчитися за спокійних обставин. А батьків, які сумніваються, я запитаю: чому ваші діти вивчають у школі всі предмети нараз, а не один рік читання, на другий – арифметику, на третій – письмо. Можливо, варто так навчальний процес організувати, щоб дитячий мозок не перевантажувати? (усміхається).

Міф №8. "Вакцини містять ртуть або інші шкідливі речовини. Ми не знаємо, що вводять нашим дітям".

А знаєте, що є у ковбасі, яку ви їсте? Чи у рибних консервах, які купуєте? І у вершковому маслі, і у цукерках, і у шоколаді є домішки. А скільки їх є у повітрі, яким ми дихаємо?

Склад сучасних вакцин – абсолютно безпечний. У них є все те, що потрібно, аби вони діяли. Це – не вода. Це – складний набір різних компонентів, які (доведено) не мають травмуючої чи отруйної дії на організм.

Ртуті у вакцинах вже давно немає. Зараз використовуються інші технології і інший спосіб виробництва вакцин.

Міф №9. "Медицина активно розвивається, але ліків від поліомієліту досі немає. Нам пропонують лише вакцинацію і це якось підозріло".

Ліків, які б впливали на віруси, є небагато.

Поліомієліт завдяки вакцинації не став настільки масштабною проблемою, як, наприклад, COVID-19, вірусні гепатити чи СНІД. Тому й грошей на винайдення ліків від цієї хвороби не виділяють. Розробка одного препарату – це десятки мільйонів чи навіть мільярдів доларів! Якщо знайшли дієвий спосіб – вакцинацію, то навіщо винаходити ще щось додатково? Вакцинуйтеся – і ваша дитина не потребуватиме ні ліків, ні ліжка у лікарні. Лікування для держави завжди є дуже дорогим. Треба виділити кошти на медикаменти, персонал, який доглядатиме хворого, опалення палати, харчування тощо. Вакцинація – ефективна і набагато дешевша.

Міф №10. "Оральна поліомієлітна вакцина може викликати захворювання".

Я зустрічав у своїй практиці випадки вакцинального поліомієліту, але це було ще за часів Радянського Союзу, коли дітей відразу вакцинували "живою", оральною вакциною. Зараз це абсолютно неможливо. Перші два рази дитину вакцинують "вбитою" вакциною, яка не може спровокувати розвитку захворювання, і тільки на третій раз вакцинують "живою", ослабленою. Організм вже є готовим, має достатню кількість антитіл, які не дозволять вірусу розмножитися і наробити шкоди.

"Чим довше спортсмен тренується, тим легше й краще він виконує вправи. Так само й наша імунна система. Якщо вона вже не раз контактувала зі збудником, блискавично відповідає на його появу у дикому варіанті та у великій кількості" 

"Жива" вакцина дає значно кращу імунну відповідь. Якщо вакцинуватимемо виключно "вбитою", буде короткотривалий і з низьким титром антитіл. Така вакцинація не дасть доброго захисту – дитина ризикує захворіти на дикий штам.

Лариса Костюченко, д.мед.н. завідувачка педіатричного відділення Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, лікарка вищої категорії, дитячий імунолог, алерголог, професор кафедри клінічної імунології та алергології ЛНМУ ім. Д. Галицького 

Фото з Facebook-сторінки Лариси Костюченко

Міф №11. "Вакцина від поліомієліту, як і інші вакцини, може спровокувати розвиток аутоімунного захворювання".

На цю тему є дуже серйозні дослідження, які проводилися Європейською лігою ревматичних захворювань (EULAR) та іншими поважними організаціями, що займаються вивченням аутоімунних хвороб. Жодного зв’язку між щепленнями і розвитком чи загостренням аутоімунних хвороб або загалом погіршенням стану здоров'я таких пацієнтів фахівці не виявили. Однозначно, всі пацієнти з аутоімунними хворобами повинні бути вакцинованими, але з дотриманням певних умов – у них немає бути загострення хвороби і на час вакцинації вони не повинні отримувати високих доз імуносупресивних препаратів, оскільки вакцинація не дасть бажаного захисного ефекту. Також таким пацієнтам не можна вводити живу поліовакцину. Її замінюють на інактивовану для максимальної безпеки пацієнта.

Міф №12. "Комбінована вакцина від дифтерії, правця, кашлюку і поліомієліту може викликати синдром раптової дитячої смерті"

Серйозні, великі міжнародні дослідження доводять, що відмінності у частоті виникнення синдрому раптової дитячої смерті серед вакцинованих і невакцинованих дітей не існує.

Міф №13. "Колись люди взагалі не вакцинувалися і жили довго"

У Середні віки очікувана середня тривалість життя складала 32 роки. Причиною такої низької тривалості життя була величезна смертність дітей від тих інфекцій, від яких ми сьогодні можемо захиститися за допомогою вакцинації. Кір, наприклад, колись вважався настільки тяжкою і не прогнозованою хворобою, що навіть існувала така приказка: "Не лічіть своїх дітей, допоки ті не перехворіють на кір". Тоді багато дітей помирало від кору, не кажучи вже про такі інфекції як дифтерія, правець, туберкульоз тощо. Звісно, мабуть, і тоді були люди, які доживали до 100 років. Але це були ті, кому вдавалося пережити дитячий вік. Сьогодні завдяки вакцинам ми щороку рятуємо понад 3 мільйони дитячих життів.

Міф №14. "Українцям часто пропонують індійські, дешевші вакцини. А на Заході дітей щеплюють американськими, французькими, бельгійськими, які є дорожчими і, ймовірно, кращими".

Всі вакцини, які закуповує на сьогоднішній день Україна, пройшли Прекваліфікацію ВООЗ, а це означає, що ВООЗ рекомендує застосовувати ці вакцини в усіх країнах світу. Вакцини індійського виробництва використовує як мінімум пів азійського світу. За ефективністю вакцини індійського виробника не поступаються вакцинам західних виробників.

Міф №15. "Згідно з Календарем профілактичних щеплень, вакцинація проти поліомієліту передбачає введення шість доз. Можна якусь ревакцинацію пропустити, щоб організм дитини "відпочив". Особливо, коли брати до уваги, що дитину вакцинують багатокомпонентною вакциною". 

Уявімо ситуацію, що ми вакцинуємо не двохмісячну, а трирічну дитину, яка до цього не отримала щеплення від поліо. Така дитина немає жодного захисту. Першими трьома дозами її вакцинують з інтервалом в одину місяць між щепленнями. Далі через 6 місяців проводиться перша ревакцинація. Так ми “наздоганяємо” те, що дитина не отримала до 1,5-річного віку. Після цього така дитина повинна отримати наступні дози одночасно з однолітками – у 6 та в 14 років. Про “відпочинок” не йдеться. Лікар просто складає індивідуальний план щеплень з урахуванням пропущених вакцинацій.

Принагідно хочу сказати, що якщо дитина не вакцинована від поліо, то очевидно, що вакцинації від інших інфекцій, які вводяться одночасно (дифтерії, правцю, Hib-інфекції і, можливо, гепатит В) вона також не отримала. Тоді слід планувати індивідуальний графік, враховуючи всі прогалини календаря щеплень. Часто у таких випадках використовують комбіновані багатокомпонентні вакцини.

Якщо дитина має “заборгованість” по вакцинації, безперечно, ми можемо ввести їй одночасно кілька вакцин, але при умові, що вони - сумісні між собою. При цьому кожна вакцина може бути багатокомпонентною. Відповідь імунної системи буде повноцінною.

"Якби ми одночасно вакцинували дитину від 10 інфекцій, резерви її імунної системи були б задіяні не більш, як на 0,1% своєї потужності"                

Міф №16. "Вакцина може виявитися протермінованою, транспортуватися чи зберігатися у невідповідних умовах".

Транспортування вакцини з пункту А у пункт В (зі складу до медичного закладу), відбувається з дотриманням принципу "холодового ланцюга". Коли ми приймаємо вакцину, за індикатором (температурним датчиком), що постійно фіксує температуру, ми можемо визначити, чи вакцина правильно транспортувалася. Така перевірка відбувається на всіх етапах транспортування. Наприклад, коли в Україну прибуває велика партія вакцини з Індії, за датчиком температури ми можемо простежити весь її шлях.

Вакцини зберігаються у холодильнику при температурі від +2ºC до +8ºC. У деяких холодильних установках моніторинг температури відбувається автоматично.

Якщо ж така функція відсутня, медичний персонал двічі на день, згідно з графіком проводить перевірку температуру.

На щастя, масштабних відключень електроенергії в Україні не було. Але навіть якби так трапилося, вакцина може безпечно зберігатися у відключеному від енергоживлення холодильнику протягом 12 годин.

Вакцину, яку будуть вводити дитині, батьки можуть взяти до рук, перевірити її термін придатності та попросити надати сертифікат якості, який є у наявності у всіх вакцинальних кабінетах.

Міф №17. "Саме через вакцинацію віруси мутують і стають більш небезпечними. Щоб пробити "броню", яку ми для них створюємо, мусять ставати сильнішими".

Аж ніяк. Маємо історичний факт – ередикацію натуральної віспи. Її збудник – це дуже потужний вірус, який забирав мільйони людських життів на планеті до тих пір, поки не була започаткована вакцинація від нього. Завдяки вакцинації ми цю інфекцію ліквідували повністю, і у 1979 році вакцинація проти натуральної віспи була відмінена..

Якщо раніше на планеті у світі щороку реєстрували понад 300 тисяч випадків паралітичного поліо, то завдяки масштабним заходам вакцинації у 2006 році зареєстрували лише 1915 випадків, тобто у 150 разів менше. У 2016 році кількість випадків зменшилась до 37 і фіксувалася лише у трьох країнах - Пакистані, Нігерії та Афганістані. Зараз якщо такий випадок реєструють в якійсь країні, це трактується як надзвичайна подія всесвітнього масштабу.

Поліомієліт, як і натуральну віспу, також можна викорінити, якщо всі країни виконають свої зобов’язання перед міжнародним медичним співтовариством щодо вакцинації від цієї інфекції.

Міф №18. "Про поліомієліт сьогодні заговорили, щоб відвернути нашу увагу від інших, більш важливих проблем".

Безперечно, зараз усіх найбільше хвилює питання війни, але інші проблеми в Україні залишаються. Так, ми повинні зосереджуватися на вирішенні економічних, політичних і військових питань, але й медичні не можемо ігнорувати. Україна опинилася у центрі міжнародного медичного скандалу. "Тільки" два випадки поліомієліту – це дуже багато. За ними стоять дитячі долі.

Міф №19. "У сусідки/подруги/колеги діти – не щеплені і не хворіють".

Такі думки від деяких батьків я вислуховую щодня.

Хто ризикує захворіти? Той, хто не вакцинований, оскільки вірус продовжує циркулювати. Кому випаде ця карма, хто захворіє, наперед не можемо знати. Невакциновані не хворіють тільки тому, що поки що не зустрілися з вірусом. А не зустрічають його так довго тільки тому, що більшість людей, які їх оточують, все ж є вакцинованими.

Це можна назвати "проїздом за чужий рахунок". Як у транспорті: 100 пасажирів заплатило, а один – проїхав "зайцем". Так само це працює з вакцинацією: якщо 95% людей вчасно вакцинувалося, то решта 5% може і не захворіти на цюієї інфекціюєю, оскільки не будуть мати від кого заразитися. Саме на цьому ґрунтується колективний імунітет.

"Ми живемо у країні, де поріг у 95% не досягнуто по жодній з інфекцій, вакцинація проти яких є обов'язковою. Якщо маємо показник у 80%, це вже за щастя. Втім, ті 20%, які не вакцинувалися, продовжують дуже ризикувати"

Міф №20. "Фармацевтичні компанії-виробники вакцин доплачують лікарям, щоб ті агітували за щеплення".

Як імунолог, я 30 років займаюся питаннями вакцинації. Якби я за це мала якісь доплати, могла б собі вже яхту купити (сміється). Але таких доплат ні мені, ні колегам-лікарям ніхто й ніколи не пропонував.

Фармацевтичні компанії й справді добре заробляють, і не тільки на вакцинах, а й на ліках від інфекцій, раку та інших смертельно небезпечних хвороб. Від продажу антибіотиків вони отримують у десятки разів більші прибутки, ніж від вакцин. А вся їхня діяльність, як і медицини загалом, скерована на збереження людського життя.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.