"ОАЗА?": у Львові 39 митців і мисткинь творять експозицію діалогу. Фото

На виставці побувала кореспондентка "Еспресо.Захід" Андріана Стахів.

фото: Андріана Стахів

Експозиція розгорнулась на чотирьох поверхах Палацу, а точніше на трьох поверхах і на даху будівлі, і вже зібрала своїх глядачів, які прийшли шукати сенси серед діалогу митців. Власне особливість виставки і полягає в тому, що кожен може інтерпретувати роботи на свій лад, адже тут немає куратора чи кураторки, які б підсвітлювали окреме бачення творів. А сама експозиція втілилася завдяки синергії усіх 39 авторів та авторок. І тут також проглядається невипадкова випадковість, коли кількість авторів віддзеркалили кількість років існування Палацу мистецтв.

"Спочатку митців було більше і виставка теоретично передбачала куратора. І ми шукали ту людину, але мали не зовсім вдалу спробу. А в кінці липня зрозуміли, що ми на серпень забронювали весь палац, тому треба робити. Залученими були спочатку понад 40 митців, проте потім якось так склалось, що одні вже не змогли, хтось мав інші плани, і вже не міг нічого зробити. І залишилися 39. А потім виявилося, що ще й Палацу 39 років. Тому в цій виставці все органічно відбулося, і навіть сам Палац мистецтв нас підтримав, бо на 39 років ми зробили таку виставку, яка включає 39 митців", – поділився ініціатор та ідейний натхненник "Оази" Северин Хобзей.

До огляду відвідувачів представлені картини, скульптури, інсталяції та перформанси. Усі роботи наче перетікаючи одна в одну й залишаючи по собі відчуття співучасті в гостей. Наприклад, Андрій Гелитович зі своєю інсталяцією "Прохід" на другому поверсі творитиме перформенс упродовж усієї тяглості проєкту, а за змінами твору матимуть нагоду спостерігати усі присутні.

фото: Андріана Стахів

Як і має бути, оаза – це саме той простір, який кожен відчуває по-своєму, але якого так бракує українцям сьогодні. Фактично виставка стає місцем рефлексій не лише самих митців, але й глядачів, які співпереживають емоції творів, відшукують свої лінії й бачення, обдумують, можливо знаходять якісь відповіді для себе, або ж навпаки – запитання у собі. Ось коридор з роботами митця із Сум Артура Гармидера, де особливу увагу привертає його годинник, який відмірює не час, а стан, стираючи різницю між минулим та майбутнім, і дуже чітко віддзеркалюючи буття кожного, хто зараз живе в Україні. Робота вже встигла викликати дискусії про час серед гостей простору, змушуючи спинитись, трохи навіть завмерти, уважно стежачи й читаючи залишені поруч рядки автора.

 "Робота створена у Сумах  у 2025 році. Передає моє особисте відчуття часу викривленого, напруженого, зміненого війною. У реаліях постійної загрози, часу як лінійного явища більше не існує", – пише творець годинника.

Розміри та масштаб роботи кожного митця дуже різні, але процес співтворення дозволив розмістити їх максимально органічно, провадячи глядача виплетеною реальністю від початку до самого фіналу, і врешті даючи вдихнути на повні груди, адже дахова частина виставки вдало розташувалась просто неба, де сам простір закликає досліджувати не лише роботу Влодка Кауфмана, але й усе навколо.

Читайте також: "Барви Криму": у Львові композитор Джеміль Каріков презентував унікальну нотну збірку

фото: Андріана Стахів

Тим, хто вирішить поринути у досліди та пошуки нових сучасномистецьких досвідів на виставці, варто точно передбачити на цей процес хоча б дві години вільного від відволікань часу, адже тут точно є, що осмислити для себе і в собі.

фото: Андріана Стахів