"Винники – земля мазохізму": топ цитат Юрія Винничука, якому виповнилося 72 роки

"Еспресо.Захід" пропонує вам пригадати одні з найвідоміших цитат письменника Юрія Винничука:

"Коли поетові бракне повітря, він помирає, коли бракне свободи, він перетворюється на пророка";

"Мій рідний Івано-Франківськ присутній тільки в одній моїй книжці — "Вікна застиглого часу". Це друге місто після Львова, де б я міг жити";

"Письменників, які б за своє життя не вкрали бодай однієї книжки з публічної чи приватної книгозбірні, нема. А якщо є, то це не письменник, а графоман";

"Безгрошів'я — річ принизлива, неприємна, але водночас здатна стимулювати рішучі вчинки";

"Любов - це знаєш що? Це така хвороба. Вона дуже коротка. А потім... потім вже настає симбіоз двох істот. Хтось пальма, а хтось ліана. Питання лише в тому, хто кого смокче";

"Постійна закоханість — це достатня причина, аби ніколи не одружуватись";

"Бо слова нічого не коштують - це як гра в карті: кладеш відповідне слово саме в те місце, де воно очікується співрозмовником. Слів так багато, що на всіх вистачить";

"Жінок по-справжньому розуміти тільки тоді, коли вони тебе залишають";

"Винники — це земля мазохізму. Винники — це концентрат мазохізму. Тут усе ним пашить і дихає. Тут кури живуть тільки для того, щоб нести яйця і йти на заріз без жодних вагань. Незарізана курка страждає і мучиться, і буває, що з розпуки навіть кінчає самогубством. Тут свині ніколи не кричать так пронизливо, як деінде, коли їх колють (…). А щоб вони отримали якнайбільше задоволення, гуманні винниківські різники смалять і потрошать їх живцем — у Винниках (місто районного значення у Львівській області України) пройшли дитячі роки Леопольда фон Захер-Мазоха".

Довідково. Юрій Винничук народився в місті Івано-Франківськ. Освіту здобув в Івано-Франківському педагогічному інституті, філологічний факультет. Після закінчення вишу почав працювати в газеті. У 1974 році переїхав до Львова, де, до речі, весь час ходив із валізою власних рукописних творів, через що отримав прізвисько "Юрко-чемодан".

У Львові Винничук спершу працював режисером Львівського естрадного театру "Не журись!", а згодом журналістом, зокрема, займав посаду редактора відділу містики та сенсацій у газеті "Post-Поступ".

1997 року став членом Асоціації українських письменників, а 2004 року — віцепрезидентом цього об'єднання. Також Винничук є членом Українського ПЕН.

Стосовно літературної діяльності, то вона розпочалася у 1970-х роках з написання поетичних творів. У 1980 — 1990-х роках Винничук видав низку літературних містифікацій. Серед найвідоміших художніх творів Винничука романи "Діви ночі" (1991), "Танґо смерті" (2012), "Аптекар" (2015), "Цензор снів" (2016), "Лютеція" (2017) та "Нічний репортер" (2019). Серед творів для дітей — повість "Місце для дракона" (1990) та ціла низка казок: "Цукровий півник", "Метелик вивчає життя", казки про друзів Чеберяйчиків. Винничук також відомий як упорядник краєзнавчих книг "Легенди Львова" (1999), "Кнайпи Львова" (2000), "Таємниці львівської кави" (2001), а також численних збірок та антологій української літератури.

Читайте також: "Об’єктивність – це передовсім не брехати": Юрій Андрухович святкує уродини