Паляниця як зброя: чому і які українські слова не можуть вимовити росіяни

"Еспресо.Захід" розповість, чому і які українські слова створюють особливі труднощі для російськомовних. 

Що таке шиболет і чому чужинця можна виявити за його мовою

Шиболет – це єврейське слово. На івриті воно означає "течія", "потік води". Шиболет є біблійним висловом, який у переносному значенні вживають для окреслення характерної мовної особливості, яка дозволяє ідентифікувати певну групу людей. Тобто це слова чи фрази, характерні для тієї чи іншої етнічної групи, і за ними можна розпізнати чужинців, які не можуть цих слів вимовити.

Як розповідає Біблія, за словом "шиболет" жителі галаадських земель розпізнавали своїх ворогів – єфремлян. В останніх не було звуку "ш", тож замість "шиболет" вони вимовляли "сіболет".

Чому виникають труднощі

Кожна людина з дитинства звикає до особливостей вимови своєї мови. Відповідно, іноземна мова створює певні складнощі для мозку, якому треба вчитися видавати нові звуки.

Та якщо говорити більш науково, то основна причина криється у фонетичних (звукових) відмінностях. У російській мові відсутні деякі звуки або їх поєднання, які характерні для української. Окрім того, українська мова має більше відкритих голосних і поєднань приголосних, що непритаманні російській. 

Якщо узагальнити, можна виокремити такі важливі причини: 

Гармонійність голосних: українська мова милозвучна завдяки чергуванню голосних і приголосних, що утворює складні комбінації.

Тверді та м’які приголосні: в українській багато слів, де м’якість приголосних змінює значення, що може бути складним для російськомовних.

Дифтонги: складні голосні звуки, як-от "є", "ї", "я", також можуть викликати проблеми не в носіїв мови.

У лексичному плані найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім – польська (70% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики), й аж тоді російська (62% спільної лексики).

Як відзначила філологиня і літературна редакторка Ольга Васильєва, росіяни не можуть вимовляти багато чужих звуків також через те, що у своїй культурі дуже ізолювалися.

Слова, які важко вимовити росіянам 

У час війни з окупантами українські слова, які складно вимовити росіянам, стали символом спротиву й захисту національної ідентичності. Особливості української фонетики, по суті, стали кордоном, який окупантам важко подолати не лише географічно, а й лінгвістично.

Паляниця, молодиця, криниця, нісенітниця

Слово "паляниця" під час війни набуло символічного значення. Його почали використовувати на блокпостах як тест для виявлення диверсантів. Вимовити його правильно складно для російськомовних через: специфічний звук "и", який у російській зазвичай перетворюється на "ы" та м’який звук "ц", який росіяни часто замінюють на твердий "ц" або змінюють закінчення, оскільки в російській мові звук "ц" завжди твердий.

Тому більшість росіян вимовляють це слово на кшталт "палєніца" чи "паляніца". Те саме стосується інших слів із закінченням на м’який "ц".

Щебетати, щербатий, щирий, чоботяр, чотирнадцять, черствий 

Звук "щ" у російській вимовляється твердіше, ніж в українській, що створює неправильну артикуляцію.

Натомість український звук "ч" вимовляється досить твердо, а в російській мові він є м'яким. Хоча в Україні звук "ч" перед деякими голосними може бути пом'якшеним, що теж викликає неправильну артикуляцію в російськомовних. 

Дзиґа, дзижчати, дзеленчати, ґедзь

Звук "дз" практично відсутній у російській мові, тому для російськомовних це слово звучить неприродно.

Квітчастий,  стійкий, індивідуальний

Росіяни часто плутають звук "и" з "і", що змінює мелодику слова, а також можуть неправильно наголошувати такі слова. 

Жовтий, шерхіт, шість, жінки 

Українська мова має складні шиплячі букви "ж" та "ш", які для жителів країни-агресора також є викликом. Хоч у російській мові є схожі м'які шиплячі склади зі звуками "ж" і "ш", але вимовляються вони твердо.

Кохання, спання, діяння, визнання

У російській мові немає повного аналога слова "кохання" – не лише за значенням, а й за звучанням. Спроби вимовити "кохання" часто супроводжуються неправильним наголосом або зміною звуків, наприклад "каханія". 

А все тому, що український суфікс "-ння" в російській мові має аналог, "-ние", відповідно, для росіян неприродно читати й наголошувати такі українські слова.

Окрім уже наведених, важкими для вимови жителям країни окупанта будуть такі слова, як: веселка, філіжанка, вештатися, духмяний, непереливки, кмітливий, пуцьвірінок, обценьки, теревенити, телепень та багато інших. 

Українська мова як зброя у війні

Війна довела, що боротьба точиться не лише на полі бою, а й у культурному та мовному вимірах. Російська агресія часто супроводжується намаганнями знищити українську мову. Попри це, українці довели, що їхня мова – це щит і меч, який не так просто здолати.

Використання українських слів, які складно вимовити росіянам, має не лише практичну, а й символічну роль. Це показує, що мова – один з важливих елементів незалежності, який неможливо відібрати.

Українські слова, які викликають справжні тортури для росіян, підкреслюють унікальність нашої культури та слугують нагадуванням, що навіть на мовному рівні ми здатні чинити опір і захищати своє.

Читайте також: "Вивчення мови - це мій особистий контрнаступ": історії іноземців, які вчать українську