"Об’єктивність – це передовсім не брехати": Юрій Андрухович святкує уродини

Про письменника у його уродини розповідає "Еспресо.Захід".

Поезія, романи, оповідання – твори Андруховича перекладалися й видавалися у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Хорватії, Румунії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Словенії, Болгарії, Македонії, США, Швеції, Іспанії, Росії, Австрії тощо. Він отримав чимало нагород і премій за кордоном, представляючи європейському читачеві Україну.

"Андрухович пристрасно відданий європейській ідеї та представляє ідентичність України як культурної нації. Він нагадує Європі, що свобода і права людини знаходяться на передовій оборони України", – написали про нього після нагородження премією імені Генріха Гейне (Heinrich Heine) наприкінці 2022 року від німецького міста Дюссельдорф.

Андрухович справив великий вплив на сучасну українську літературу, його часто називають одним із головних українських письменників-постмодерністів, передовсім за його перші романи , "Московіада" та "Перверзія". Свого роду трилогія розпочинається "Рекреаціями", які занурюють читача разом із компанією українських поетів у Свято Воскресаючого Духу, що перегукується із бразильським карнавалом, у маски та калейдоскоп подій однієї ночі у Чортополі. Аналогії та паралелі тут відчитуються легко, і їх диктує час появи книжки – 1992 рік. 

Згодом були " Дванадцять обручів", "Таємниця", "Моя Європа" та "Радіо Ніч", який також називають акустичним романом, або ж говорять про те, що він зібрав у собі чимало жанрів. 

Проте усі ті роки були не лише романи чи оповідання, окреме місце у творчості Андруховича займає поезія.У далекому 1985 році разом з Олександром Ірванцем та Віктором Небораком він заснував літературну групу "Бу-Ба-Бу". І саме їхня спільна діяльність стала одним із найяскравіших явищ культурно-мистецького життя в Україні.  

Тим часом багато віршів Андруховича дуже швидко перетворилися на пісні. А збірку "Пісні для мертвого півня" він підготував спеціально для гурту і неодноразово виконував їх разом із "Півнями" давніше і вже зараз, із новим складом. Зокрема, 31 вірш був створений для збірки упродовж 5 років.

Фото: Андріана Стахів

А от із польським гуртом "Карбідо" письменник записав триптих мелодекламацій "Самогон. Цинамон. Абсент". Окрім того, пісні на слова Андруховича виконував і добре відомий гурт "Плач Єремії".

До речі, 9 листопада 2021 року Андрухович прочитав Радіодиктант національної єдності, тоді саме уривок із його роману писали українці у всіх куточках країни.

Юрій Андрухович став лауреатом багатьох престижних літературних нагород. Зокрема літературної премії "Благовіст" (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), спеціальної премії в рамках нагородження премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), нагороди "За європейське взаєморозуміння" (2006), літературної премії Центральної Європи "Angelus" (2006), премії імені Ханни Арендт (2014) та Медалі Гете (2016) за видатні заслуги у галузі міжнародного співробітництва та поширення взаємодії між німецькою та українською культурами, премією Вілениці у Словенії (2017), а також вже згаданої вище премії імені Генріха Гейне (Heinrich Heine, 2022).

Разом із тим письменник ніколи не залишався осторонь політичного та громадського життя в Україні. Має яскраво виражену громадянську позицію, яку висловлював і під час Революції Гідності, і згодом неодноразово упродовж років війни.

"Я письменник, а не дипломат. Тож дозволяю собі мову ненависті, але всіма силами намагаюся пильнувати, щоб вона не перемогла всі інші мови. Але письменник теж не може обійтися без мови ненависті – вона необхідна так само, як мова любові. Війна стала реальністю, і це мова війни. Але ми не тільки проклинаємо – ми також ридаємо, нас щодня приголомшують чергові втрати. Я не впевнений, що правильним було би стежити за тим, щоб у мові не звучали погані слова", – вважає Андрухович. 

Власне про його позицію свідчать і всі паралелі, які легко відшукуються як у поетичній творчості, так і в оповіданнях й романах. А також у численних інтерв'ю та розмовах із письменником, у медіа, про роботу яких він також мав свою думку.

"Нинішні медіа демонструють викривлене розуміння двох моментів: журналістської суб’єктивності і журналістської заангажованості. Тобто зараз під суб’єктивністю розуміють відсутність у журналіста взагалі будь-яких оцінок, переконань, відчуттів, а під заангажованістю – здатність добре обслужити господаря. І це абсолютна перверзія. Об’єктивність – це передовсім не брехати і не спотворювати факти. Натомість заангажованість – це якраз переконання журналіста. Я проти того, щоб журналіст був лише медіатором, передавачем інформації. Ні, він може бути присутнім зі своїми переконаннями і думками. Вважаю, що нам бракує сьогодні журналістики з сильним суб’єктивним началом", – підкреслював він.

І на завершення "Еспресо.Захід" пропонує послухати спільне виконання "Мертвим півнем" та Юрієм Андруховичем "Етюду з воронами".