"Книжковий ринок − питання національної безпеки, а уряд дає 0 грн на закупівлю книг", – Мар’яна Савка

Гостя програми "Вечір з Миколою Княжицьким" на "Еспресо" – ініціаторка створення "Видавництва Старого Лева", поетка, співачка Мар’яна Савка. У розмові з нею – про те, як живеться книговидавцям в Україні, чи дійсно українці мало читають і чому в нас немає "класичних" бестселерів.
 

У вас таке широке амплуа, чому ви ні від чого не відмовляєтесь? Співаєте, записуєте інтерв’ю, робите видавництво. Далі шукаєте, що для вас краще?

Навіть танцюю (сміється)

Навіть танцюєте… Вам не забагато?

Я багато від чого відмовлялась у житті.. Почнімо з того, що я була актрисою театру, моє дитинство пройшло на сцені, бо мій батько театральний режисер. Потім віддала перевагу чомусь, як то кажуть, "відповідальному", роботі для жінки. Працювала в бібліотеці Стефаника і якось одне за одним всі мої захоплення зникли. Щоправда, залишилась поезія, яка завжди зі мною. Прийшов час, і вже в дорослому віці я вирішила, що готова займатись всім водночас. Звичайно, інколи здається, що на все часу немає, але намагаюся зберігати своє "джазове ставлення" до часу і встигати все.

Мар'яно, ви працювали в бібліотеці Стефаника. Це старовинна бібліотека Академії наук у Львові. У Києві є така бібліотека Вернадського. Пригадую, коли був учнем, займався в Малій Академії наук. Тоді туди пускали лише науковців та студентів, проте й учнів академії допускали − тож я мав перепустку. Дуже любив заходити в ці старі стіни, замовляти в книжковий зал унікальну старовинну літературу, якої взагалі ніде не було. Щось мені здається, там була робота не зовсім для молодої жінки. Все там цікаве, а це минуле захоплює і накриває… Ви ж якось вирвалися з тих прекрасних стін?

Завжди кажу, що період моєї пенсії був 20 років тому. Тож зараз дозволяю собі свою молодість – хочеться займатись різними речами. І все ж дякую тому періоду, адже працювати зі старими видання дуже цікаво. Я навіть тоді зробила монографічне видання, працюючи в Науковому-дослідницькому центрі періодики, а вже після цього був крок до створення видавництва. Тоді наважилася зі своїм видавничим партнером Юрком зробити проєкт "Видавництво Старого Лева", яке існує уже 20 років.

На сьогодні яке за величиною це видавництво, якщо порівнювати його з іншими? Ну, ви одна з жінок, які на перших місцях всіх рейтингів, навіть входили у "Сто найвпливовіших жінок України". А ваше дітище?

Гадаю, що це все саме завдяки моєму дітищу, видавництву. Як на мене, це видавництво номер 1 в Україні, його дуже люблю і розумію, що ми дуже серйозно ставимося до всього, що робимо. Але якщо говорити про масштаб, то це одне з 5 найкрупніших видавництв України. Не найбільше, але міцне.

Як сьогодні живеться видавництву в Україні? Як українці читають? Особливо – як видавництво виживає у час ковіду?

Це справді складна тема і довга розмова. До слова, місяць тому я влаштовувала такі професійні бесіди з українськими видавцями, аби ми проговорили наші больові точки. До Львова приїжджали видавці. І власне, у кожного видавництва свої больові точки. Проте найбільша проблема ринку загалом в тому, що ринок видавництв завеликий на ринок читачів.

У нас читають менше, ніж у Польщі чи в інших країнах?

Звичайно, набагато менше. Думаю, що це величезна проблема, з якою не впорався жоден з українських урядів упродовж нашої незалежності.

Наскільки важливо уряду, щоб люди читали?

Для уряду це стратегічно важливо, тому що читання та книжковий ринок − це питання національної безпеки, і це питання розвитку інтелектуального середовища загалом, наскільки люди є суб’єктними, а не об’єктними, наскільки самостійно вони мислитимуть.

Тобто успіх суспільства залежить від розумних людей, а те, наскільки розумні люди, визначає, скільки хороших книжок вони прочитали й з якою кількістю хороших ідей вони знайомі?

Абсолютно. Також думаю, що з самого початку ніхто стратегічно не закладав книжковий розвиток і загалом культуру. Тому що в нас критично мало людей, які споживають культурний продукт. Це боляче.

Візьмімо якесь порівняння. У Львові люблю порівнювати з поляками, бо теж унітарна країна з приблизно однаковою кількістю населення, ми колись були набагато більше – тепер майже такі самі. От їхній книжковий ринок на скільки більший від нашого?

Я не знаю у цифрах, але знаю, що він значно більший за український ринок: і в продажах одиниць, і, головне – в тих книжках, які продаються поляками за кордон. І з тим, яка є динаміка читання всередині книжкового ринку Польщі. Поляки розчитували свою націю і їм вдалося це дуже добре, адже в них була велика програма читання. На жаль, так масштабно в Україні це не відбулося – лише якимись окремими акціями. У нас дуже довго не було інституцій, і коли у нас це з'явилось – Український інститут книги, то це був важливий крок до оздоровлення цього ринку. Водночас УІК залежить від свого міністерства, своєю чергою, те міністерство залежить від іншого, а ми, видавці, залежимо від цих міністерств.

Зараз бачите, що відбувається – органи місцевого самоврядування масово скорочують бібліотеки в усіх регіонах.

Знаю і бачу. А чому це відбувається? У людей немає відчуття важливості цього процесу. Їм здається: навіщо викидати гроші невідомо на що. Це на хліб не намастиш. А власне, наші бібліотеки могли б ставати місцем культурного розвитку, там має бути життя.

У Львові є декілька дуже хороших прикладів – і обласна бібліотека Іваничука, і багато районних, дитячих бібліотек…

Так, я знаю ці бібліотеки. Але головне, що це місто – велике місто. Наша проблема в тому, що книжки не доходять до провінції. Знаю немало людей, які високо піднялися соціальним ліфтом завдяки тому, що прочитали всю бібліотеку, яка була в їхньому селищі чи містечку. Натомість зараз у багатьох селах, або закриті бібліотеки, або мають старі фонди.

Держава цього року виділила на закупівлю книжок аж 0 гривень. Сподіваємося, що це ще змінять. Вони закриваються, тому що це законом заборонено, їх номінально роблять філіями, але фізично закривають на ключ, скорочують, об’єднують приміщення та продають. Поговорімо про ваше видавництво: а що українці читають найбільше з того, що видаєте ви? Є такі бестселери, від поширення яких ви самі здивовані? Чи ви не дивуєтеся, знаєте, що люди хочуть, і "під них" видаєте?

Якщо про бестселери, то хочу наголосити, що у Львові є авторка серіалу-бестселера про 36 і 6 котів Галина Вдовиченко. Це тиражі, які сягають 60 000 тисяч +. Це означає, що діти хочуть. Діти пропонують авторці далі писати, підказують їй сюжети. Знову ж таки, про те, що мене болить. Я вважаю, що ми повинні запросити суспільство до величезної гри. Щоб, залучаючи громади, ми створили нову книжкову країну. Це має бути дійсно така гра, коли кожен читач читає, промоціює, радить, пишається цим. То від цього загалом змінюється суспільство.

А як щодо книжок для дорослих, а не тільки для дітей?

Відкриттям стала книжка Софії Андрухович "Амадока". Це величезний роман, том, який люди читають. Окрім того, в нас є інші українські автори, які добре продаються, але ми не можемо говорити про якісь такі бестселери, як говорять французи чи британці. На жаль, у нас немає книжок зі 100-тисячними накладами. Проте в нас добре продаються іноземці, наприклад, Елізабет Гілберт.

Наскільки нам шкодить, що поруч Росія з величезним ринком та книгами?

Це велика біда. Вона вічна.

Вічна... Пропоную просто закрити. Як людина демократична та гуманітарна я виступаю проти багатьох обмежень, але якщо ми говоримо про захист нашого ринку (а тим паче зараз відбувається війна, а слово − це частина гібридної війни), то чому ні?

Можливо, закрити було б і дієвим, але є значно більше інших ходів. Тому що через такий вихід російський ринок проростатиме зсередини, в нас є офіційні дистриб'ютори російських книг. Якщо подивитися на кількість ліцензій, які видані на завіз російських книжок, то вони в кілька разів перекривають український ринок.

Марно сподіватися, що український ринок виросте без підтримки держави, маючи такого величезного конкурента як РФ, де є така підтримка. Навіть якби це не була Росія та Україна, а будь-які інші дві держави, які послуговуються однією мовою, наприклад, Канада та США…

І що робить український уряд? Дає 0 копійок на те, щоб закупити книги.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.