Єдина дитина голови УНР: про життя й трагізм долі "маленької професорівни" Катерини Грушевської

"Еспресо.Захід" розповість цікаві факти про життя Катерини Грушевської, її наукову діяльність та про її трагізм долі.

Ранні роки життя та значення батька

Фото: Історико-меморіальний музей М.Грушевського

Народилася Катерина Грушевська у Львові, який тоді належав до Австро-Угорської імперії. Вона була єдиною дитиною професора історії Михайла Сергійовича та вчительки Марії-Іванни Сильвестрівни Грушевських. Її охрестили за греко-католицьким обрядом.

Катерина виросла в інтелектуальному середовищі. Часто хворіла і тому в основному навчалася вдома. Рідні й друзі батьків любили називати її "маленькою професорівною". У Львові до дому Грушевських часто приходили Соломія Крушельницька, Наталя Кобринська, Іван Франко; у Києві Грушевські приятелювали з Лисенками, Черняхівськими, Стешенками, Старицькими, Косачами; у Криворівні, де регулярно були на літніх канікулах, до них заходили Михайло Коцюбинський, Федір Вовк. Її дитячі портрети малювали Іван Труш і Михайло Жук, а Михайло Бойчук дав маленькій Катерині уроки живопису. Тобто донька Грушевського мала змогу спілкуватися чи не з найталановитішими українцями своєї доби.

Катерина Грушевська також була здібною ученицею, мала любов до науки та знала кілька мов. Особливо любила етнографію та фольклористику. Загалом кажучи, Катерина мала все для того, щоб зробити вагомий внесок у розвиток української науки. Однак її життя нерозривно було пов’язано з батьком, відповідно, всі злети й падіння Михайла Грушевського неодмінно зачіпали і його доньку.

Різкі зміни в житті розпочалися для Катерини Грушевської, коли вона була підлітком. Адже з початком Першої світової у 1914 році її батько з родиною переїхав до Києва, щоб розпочати там активну українську політичну діяльність. Та Михайла Грушевського арештували й на кілька років заслали на заслання. Дружина та донька також розділили з головою сімейства всі негаразди. Потім був час української революції, коли Грушевський став головою УНР, тобто першою людиною, до якої прислухалися в молодій українській державі. Та в підсумку наступ більшовиків, німців, білогвардійців, поляків змусив Грушевського поїхати в еміграцію. Дружина й донька була поруч.  

До речі, нареченим Катерини Грушевської був молодий амбітний політик Олександр Севрюк. Однак після втрати впливу батька на український політикум він розірвав стосунки з донькою. Згодом вона вийшла заміж за історика єврейського походження Йосипа Гермайзе. Однак дітей не мала.

Наукова діяльність Катерини Грушевської

Фото: Фотографії Старого Львова

Попри свій хиткий стан здоров'я, переїзди та різні життєві перипетії, Катерина Грушевська друкує перші публікації в галузі літературної критики, вступає до Київського університету, а  згодом в еміграції навчається в Женевському університеті.

Ще в еміграції Грушевська долучилася до роботи Українського соціологічного інституту. Про творчі зацікавлення вченої засвідчила її перша серйозна наукова праця "Примітивні оповідання, казки та байки Африки та Америки" (1923).

Після утвердження радянської влади в Україні московські керівники вирішили провадити політику "пряника", заохочуючи національний розвиток та впроваджуючи "нову економічну політику". У 1924 році родина Грушевських повернулася в Україну. Михайла Грушевського обрали академіком Всеукраїнської Академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Тим часом Катерина Михайлівна розпочала науково-дослідну роботу у створених батьком історичних установах: Історично-філологічному відділенні ВУАН, де працювала штатною науковою співробітницею культурно-історичної комісії та комісії історичної пісенності науково-дослідної кафедри ВУАН, була керівницею Кабінету примітивної культури, незмінним редактором часопису "Первісне громадянство і його пережитки в Україні".

Результатом наукових пошуків ученої були етнологічні публікації в багатьох журналах. А свідченням творчої зрілості став вихід у світ збірника "З примітивної культури: Розвідки та доповіді". Ще одним здобутком Грушевської був її внесок у дослідження українського героїчного епосу (думи) та її носіїв (кобзарів). Вона вважала думи неоціненним народним скарбом, що заслуговує всебічного вивчення, вимагає збереження, навіть рятування. Її двотомна праця "Українські народні думи" досі залишається одним із найавторитетніших наукових досліджень у цій царині. 

Найважливіше, що Катерина Грушевська присвятила свою наукову діяльність дослідженню українського фольклору. Її праці стали важливими джерелами для вивчення української культури та традицій. Вона працювала над розумінням української національної ідентичності через призму народних традицій та обрядів. Її роботи допомагали зберігати національну культуру в часи радянської русифікації.

Останні роки життя та переслідування комуністичним режимом

Фото: Вікіпедія

У 30-ті роки політика Радянського Союзу щодо України різко змінюється. Адже політика "пряника" закінчилася і почалася політика "батога", яка призвела до страшної трагедії всього українського народу – Голодомору. Починаються тотальні чистки та ліквідація українознавчих установ.

У 1931 році арештовують Михайла Грушевського. Через великий авторитет ученого його не наважуються розстріляти. Так само не поспішають відправити його в далеке заслання, замінивши це "почесним засланням" до Москви. Слідом за батьком їде й Катерина, без якої на той час Грушевський, у якого різко почав падати зір, уже просто не міг обходитися. Вона стала і порадником, і секретаркою, і доглядальницею свого батька.

Та попри це, 68-річний академік не витримує московських переїздів. Наприкінці 1934 року, під час перебування в Кисловодську в санаторії, у нього на спині утворилося гостре гнійне запалення. Через три дні після чотирьох невдалих операцій він помер від загального зараження крові. Досі існують версії про те, що лікарі навмисно вбили Грушевського за вказівкою Москви. Хай там як, після смерті батька Катерина береться за впорядкування 10-го тому "Історії України-Руси" та 6-го тому "Історії української літератури", підготовлених Михайлом Грушевським під час свого "почесного заслання".

Хоч кілька років Катерина Грушевська жила у відносній безпеці в ареалі авторитету батька, та вже 10 липня 1938 року органи НКВС арештували її в Києві. Саме в цей період у неї почалося загострення легеневої хвороби. Жінку кинули до камери спочатку на вул. Інститутській, а згодом – у Лук'янівську в'язницю.

Офіційною підставою для арешту Катерини Грушевської та її звинувачення в участі в "антирадянській українській організації" стало свідчення професора Київського університету Костянтина Штепи, який відвідував Грушевських після 1934 року і виконував роль провокатора, адже мав тісні зв’язки з московськими колами.

Через дев'ять місяців від дня арешту, у квітні 1939 року, на закритому судовому засіданні, куди не були допущені адвокати, Катерину Грушевську визнали винною у сприянні антирадянській діяльності української націоналістичної організації з метою "встановлення фашистської диктатури". Їй присудили вісім років у виправно-трудовому таборі з конфіскацією особистого майна.

Тоді розпочалася Друга світова. Хоч СРСР та нацистська Німеччина були в союзі, та в влітку 1941 року Гітлер вирішив змінити плани й напав на Радянський Союз. Це не сприяло долі Катерини Грушевської, яку кілька разів перевозили по далеких тюрмах і забирали залишки її здоров’я. Спершу вона була у Владивостоку, потім в Уфі, а в підсумку, за документами КДБ, Катерина Грушевська померла 30 березня 1943 року в Новосибірську. Так трагічно закінчилося життя талановитої науковиці й відданої доньки Михайла Грушевського.

Фото: Історико-меморіальний музей М.Грушевського

Читайте також: Куронь вважав, що солідарність і співчуття до українців – найбільший обов’язок, який має мати кожен поляк, – історик Ярослав Грицак