Інший Ірак: як львів'янка подорожувала Іракським Курдистаном

Львів'янка Уляна Куйдич розповіла "Еспресо.Захід" про особливості подорожі цим краєм.

Іракський Курдистан – це автономія курдів на півночі Іраку. Зараз це чи не найбільший народ у світі, який не має власної держави, а їхні етнічні землі входять до складу чотирьох країн – Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії. Власне в Іраку курди найближче підійшли до власної державності, отримавши автономію з доволі широкими правами: власними збройними силами, кордонами, урядом і візами та зовнішньоекономічними зв'язками. 

Курдистан: перші враження 

Нашими воротами до Курдистану став міжнародний аеропорт в Ербілі. Тут мені найбільше сподобався… кгм… туалет. Червоний дизайн, картини на стінах, блимаюче світло – зовсім як у нічному клубі. 

У самому аеропорту всі носили маски, працівники просили дотримуватися соціальної дистанції, а ще довелося "по новій" здати ПЛР-тест. Але на цьому заходи безпеки завершились і про маски та соціальну дистанцію можна було забути. Тут варто додати, що вакцинація в Курдистані йде повним ходом – майже всі, з ким доводилося спілкуватись, були або вже вакцинованими, або як мінімум отримали першу дозу. Pfizer серед наявних вакцин, до речі, також є. 

У самому Ербілі біля старого базару юрмилися натовпи людей, грала музика, готували вуличну їжу й пили чай. Словом, усе, як у старі доковідні часи – традиційне собі жваве місто з близькосхідним колоритом. І далі це відчуття "як у старі добрі часи" супроводжувало всю поїздку, в усіх містах, містечках і селах. 

Блокпости, люди з автоматами та колючі дроти 

Мандрівник почувається в Іракському Курдистані доволі безпечно: в нас не було жодних обмежень, пов'язаних із пересуваннями, це при тому, що майже половину мандрівки ми ночували в наметах. Водночас край дуже й дуже мілітаризований. На кожному кроці – поліція та військові з автоматами, на в'їзді майже до кожного населеного пункту стоять блокпости, де перевіряють документи, навколишні пейзажі часто "доповнені" колючим дротом, високими парканами та камерами спостереження. 

Мій улюблений спогад – про парк біля міста Амеді. Парк розташований за кілька кілометрів від міста в горах, відповідно, до нього веде вузька серпантиниста дорога поміж стрімкими скелями. Закінчувалася дорога блокпостом. Зазвичай спілкування на блокпостах було доволі коротким – військові дивилися паспорти, питали, що ми тут робимо, відповідь "tourists" їх цілком задовольняла, тож ми продовжували свій шлях. Тут же спілкування затягнулося. Люди з автоматами жестами пояснювали, що в парк іти можна, але от за його межі виходити – зась. "You know, PKK", – пояснив військовий. PKK – це місцева абревіатура Робітничої партії Курдистану, яка партизанить проти турецького уряду, відстоюючи ідею незалежності турецьких курдів. Як пояснювали нам місцеві, турецькі війська періодично обстрілюють територію Іракського Курдистану. 

А щоб у нас точно не виникало бажання прогулятися поза межами парку, військові... відібрали в нас паспорти. 

З дивними відчуттями, що ми мало не в зоні військових дій, заходимо нарешті в парк, а там… а там звичайний парк: квіти цвітуть, пташки співають, гуляють сім'ї з дітьми, грає спокійна класична музика… Повна ідилія. Через кілька годин ми повернулися на блокпост, нам, як і обіцяли,  віддали паспорти й побажали гарного дня. 

Мовний бар'єр та інші нюанси спілкування 

Загалом у Курдистані англійську знають непогано, особливо якщо зважати, що іноземців в регіоні буває не дуже багато. Але більшість людей, особливо старших, її не знають.  Разом з тим, серед молоді було непроблемно знайти когось, хто знає хоч кілька слів. Часто бувало так, що коли людина нас не розуміла, то телефонувала знайомому, хто говорить англійською, і так вдавалося порозумітись. 

Самі ж курди говорять курдською – мовою з іранської групи мов, яка споріднена з фарсі (якою говорять в сусідньому Ірані). Єдиного стандарту мови, тобто літературної мови, в курдів нема. Кожен регіон (навіть у межах Іракського Курдистану) має власний діалект. Тому мої спроби вивчити хоча б кілька слів курдською, провалилися: в кожному регіоні ці слова вимовляли по-різному. До речі, в різних країнах курди також використовують різні абетки, наприклад, в Іраку – арабське письмо, а в Туреччині – латинку. 

Періодично також було відчуття, що німецька тут була б більше корисною, ніж англійська – багато курдів зараз живе в Німеччині. 

Особливості пересування країною 

Громадський транспорт як такий відсутній. Поїздів і звичних нам автобусів нема, натомість є таксі. Це звичайні легкові таксі, які курсують між містами й відправляються в міру наповнення. На вигляд від звичайних таксі нічим не відрізняються. Ціна залежить від відстані. Наприклад, двогодинна поїздка коштує близько 10 доларів з людини. Загалом Курдистан компактний, тож усі переїзди тут нетривалі. 

Як потрапити до Курдистану: віза та добирання 

Весь Ірак для українців є візовим, і курдська автономія – не виняток. Але якщо іракську візу зараз отримати доволі складно, то з регіональною візою Курдистану проблем немає. Для цього потрібно звернутися до представництва регіонального уряду Курдистану в Польщі. Віза електронна, перелік документів простий – потрібно заповнити візову форму, додати копії паспорта і фото й оплатити візовий збір, який на травень 2021 року складав 70 євро. 

У нашому випадку очікування візи затяглося: спочатку не працювала електронна система, потім була місцева версія "давайте вже після свят": Рамадан і його закінчення. У підсумку в Курдистан ми потрапили майже на два тижні пізніше, ніж спочатку планували. Візу дають із коридором у три місяці (тобто в'їхати за нею можна протягом 90 діб з дня отримання), тож є сенс зайнятися оформленням документів за кілька місяців до моменту запланованого візиту. 

Добиратись оптимально через Туреччину. Є два варіанти: швидший і дорожчий та, відповідно, дешевший і повільніший. 

Зі Стамбула є прямі рейси до Ербіля (головного міста ІК) у турецьких перевізників Pegasus і Turkish Airlines. У "Пегасуса" квиток в один бік коштує в середньому 80-100 євро, у Turkish Airlines дещо дорожче, але переліт у два боки з багажем може вийти майже за тією самою ціною, що й у лоукоста (де багаж потрібно оплачувати додатково). 

Дешевший шлях – автобусами або комбінувати переліт до Діярбакира (найбільше місто турецького Курдистану) й автобус Діярбакир-Ербіль. У такому випадку квитки в один бік обійдуться близько 50 євро. Внутрішні перельоти в Туреччині коштують не надто більше, ніж автобуси (а деколи й менше). 

Окрім того, мандрівникам потрібно зробити два ПЛР-тести – один за 72 години до прибуття і другий на місці. В аеропорту Ербіля у травні 2021 року тест коштував 30 дол США. Тест у Стамбулі також близько 30 доларів (250 турецьких лір). 

Чому варто відвідати Іракський Курдистан? 

Тут немає місць зі списку чудес світу, впізнаваних на весь світ та інстаграм краєвидів і райських пляжів. Зате все інше в Курдистані є. По-перше, це та сама Месопотамія, про яку вчили ще в школі. Саме тут тисячі років тому існувала Ассирійська держава. Саме тут тисячі років тому зародилося землеробство й перші цивілізації. 

По-друге, неймовірна природа – високі гори, глибокі каньйони, бурхливі гірські ріки та смарагдові ліси. Попри суттєво спекотне літо, тут доволі багато зелені. 

Але головне – це люди. Місцеві жителі надзвичайно привітні та гостинні. Зустрівши іноземців, реагували доброзичливими усмішками й без зайвої нав'язливості. Нас періодично запрошували в гості пообідати чи просто попити чаю, на вулицях давали воду, в підсумку було враження, що ми тут чи не найбажаніші гості. 

 У священному місті єзидів Лаліш. Місцева сім'я запросила нас на обід 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.