Імунолог: "Не вакцинуватися і захворіти – це як бігти марафон без підготовки"

Ми дуже часто покладаємося на свій імунітет, але він так само часто нас підводить. Чому так відбувається, "Еспресо.Захід" запитав у лікарки-імунолога, к.м.н, доцента кафедри внутрішньої медицини Львівського національного університету ім. Данила Галицького Віри Гаєвської (на фото).

Що таке імунітет та як він узагалі працює? 

Це – наш основний захисник  від усіх чужорідних речовин ззовні: вірусів, бактерій, грибків та інших патогенів. Також імунітет чітко контролює знищення атипових клітин і клітин, які вже прожили свій вік чи неправильно функціонують (протипухлинний імунітет). А для того, щоб імунні клітини могли розпізнавати клітини власного організму, імунна система наділена унікальною властивістю – імунологічною толерантністю.

У здорової людини злагоджено працюють усі ланки імунітету: захист від інфекцій, протипухлинний імунітет і феномен імунологічної толерантності. Рівновага всіх трьох ланок забезпечує збалансовану роботу імунної системи, яка в більшості дорослих людей додаткової стимуляції не потребує.

Лише в одному випадку імунітет не працює нам на користь – при трансплантації органів.

І тому такі пацієнти змушені приймати ліки, які пригнічують імунітет – щоб не відбулося відторгнення донорського органу?

Саме так.

При будь-яких захворюваннях ключовою рекомендацією лікарів є "їжте здорову їжу, будьте фізично активні, не нервуйте, висипайтеся". Поради прості, але виконати їх буває складно. Чи дійсно це має настільки важливе значення, як про це говорять медики, і якщо так, то чому?

Усі перелічені фактори і справді чинять безпосередній вплив на роботу імунної системи. Але в сучасних умовах їх практично нереально забезпечити, та ще й щоб одночасно. Тож який вихід з ситуації? Потрібно проводити скринінг стану організму й коригувати виявлені проблеми по факту. Саме цим займаються лікарі превентивної медицини. Компенсувавши дефіцитні стани і скоригувавши обмінні процеси, ми можемо підтримати та поліпшити роботу імунної системи. Безумовно, концепцію правильного харчування і дозовану фізичну активність також потрібно запроваджувати й не забувати про якісний режим сну та відпочинку загалом.

Поширеною є думка, що взимку потрібно налягати на вітамін С. Мовляв, це допоможе "зміцнити імунітет" і вберегтися від респіраторних інфекцій. Люди починають їсти багато цитрусових, журавлину, пити чаї з шипшини й обліпихи, купувати "аскорбінку" в аптеках. Це взагалі має якийсь сенс? 

2013 року було проведене дослідження (Cochrane Database Syst Rev. 2013 Jan. Vitamin C for preventing and treating the common cold) щодо взаємозв’язку між вживанням високих доз вітаміну С і ризиком захворіти на застудні захворювання. Учені з'ясували, що ці два чинники не корелювали між собою, тобто та група, яка не приймала вітамін С, і група, яка приймала, хворіли однаково. 

Є й добра новина. Це ж дослідження показало, що та група, яка приймала вітамін С, перенесла застуду значно легше та швидше. 

Тепер докладніше поговорімо про сам вітамін С. Найбільш ефективно він засвоюється у ліпосомальній формі в добовій дозі 1000 мг і більше. Але хочу наголосити: перед тим, як починати приймати будь які біологічні добавки, необхідно визначити їх вміст у крові для підбору правильної дози – як терапевтичної, так і профілактичної.

Зараз у світлі пандемії COVID-19 тема вакцинації стала однією з топових у ЗМІ. Навіщо взагалі вакцинуватися? От, наприклад, від сезонного грипу. Є багато людей, які ніколи не вакцинувалися і не хворіли або хворіли, але легко. Чому потрібно вакцинувати дітей, якщо на "дитячі" недуги вони хворіють здебільшого легко? Можливо, навпаки, варто дозволити їм перехворіти (на той же кір), а не чекати, коли вони занедужають у дорослому віці?

Щодо цього питання альтернативної думки не існує. Вакцинація – це найбільш ефективний спосіб профілактувати всі ті хвороби, які ви перелічили. Це найкраще навчання для імунної системи у людей, які раніше не хворіли. 

"Вакцинацію і захворювання можна порівняти із сучасною школою та школою спартанців. В обох діти навчаються, але шлях до знань буде різним"

Звичайно, найбільшим бонусом вакцинації є те, що навіть якщо людина й захворіє, то ризик ускладнень і смерті у неї буде мінімальним.

А як щодо можливих побічних дій вакцини?

Вони завжди є меншими порівняно з ускладненнями захворювання.

Розвінчайте, будь ласка, міф, що вакцини "ослаблюють природний імунітет", бо таку думку від людей сьогодні часто можна почути.

Природний імунітет передається дитині від батьків, тобто спадково. Він не специфічний, першим реагує на наявність патогену в організмі. Що відбувається після вакцинації? Природний імунітет починає "знайомитися" з патогеном – точно так само, як він це робить при захворюванні. Але є різниця. Уявіть, що людина вирішила бігти марафон і не підготувалася. Якими будуть наслідки? А якщо підготувалася, щодня поступово збільшувати дистанцію і тільки згодом взяти участь у марафоні? Який із варіантів є кращим для організму? З вакцинацією та впливом, який вона виявляє на імунітет, – аналогічно. Найкраще – це тренування.

Чому від багатьох захворювань досі не вдалося створити вакцини (як-от від гепатиту С чи ВІЛ-інфекції), а від COVID-19 створили за пів року?

Тут питання розстановки пріоритетів, особливостей перебігу кожного з цих захворювань і фінансової підтримки. РНК-вакцини (ті, які представлені на ринку проти COVID 19) були розроблені задовго до початку пандемії, але не вистачало ресурсів для продовження роботи над ними, а також фінансування клінічних програм. Коли SARS-CoV-2 почав блискавично поширюватися світом, викликаючи захворювання (нерідко – з тяжким перебігом), ВООЗ і приватні організації кинули всі свої ресурси на швидку модернізацію і впровадження вакцинації, оскільки це – найефективніший метод превенції захворювання. Вакцини проти гепатиту С та ВІЛ-інфекції також розробляють і тестують, але фінансують цей процес не так масштабно, тому ми ще обов’язково почуємо про нові розробки в цій галузі.

Ви займаєтеся превент- і функціональною медициною. Розкажіть, будь ласка, докладніше про ці напрямки. 

Превент-медицина і функціональна медицина дуже тісно переплітаються між собою. На сьогодні це – найбільш перспективні напрямки у медичній сфері. Превентивна медицина – це т. зв. профілактична медицина, яка допомагає залишатись якомога довше молодим і здоровим. Тобто лікар такої медицини, застосовуючи персоналізований підхід, враховуючи генетичні та епігенетичні чинники, спосіб життя й особливості організму, "ловить за ниточки" основні фактори ризику для здоров’я людини. 

Функціональна медицина – це зовсім нова модель медичного підходу, яка спрямована на весь організм як комплексну одиницю з визначенням першопричини виникнення захворювання. 

"Уявіть, що організм – це човен, де є пробоїна. Класична медицина вичерпуватиме воду, а функціональна – ремонтуватиме пробоїну"

Лікар, який поєднує ці два підходи зможе вчасно визначити і звести до мінімуму ризики для здоров’я, тим самим продовживши якість життя людини.

Наскільки важливим є спадковий фактор? Якщо у людини є т. зв. "погана спадковість" (серед найближчих родичів є багато випадків цукрового діабету, гіпертонічної хвороби тощо), чи є шанс, що вона зможе уникнути тієї ж участі, чи це апріорі неможливо? "Слабкий" імунітет також є генетично детермінованим?

Генетика, безумовно, відіграє центральну роль у ризику розвитку більшості захворювань, зокрема імунодефіцитних порушень. Але беручи до уваги можливості сучасної медицини, можна зробити свій генетичний паспорт, дослідити всі ці схильності та, відповідно до виявлених результатів, скоригувати спосіб життя і проводити скринінги основних показників. Наприклад, поліморфізм гену IL1b2 може спричинити порушення імунної функції. Виявивши його, лікар призначить пацієнту більш деталізований чекап для скринінгу роботи імунної системи та порадить, які корективи слід внести у  свій спосіб життя.

З якого віку потрібно серйозно починати займатися своїм здоров'ям? Людині, наприклад, 25 років, її нічого не турбує. Пора?

Звичайно, "чекап" організму рекомендовано робити раз у рік незалежно від віку. Тут можна повернутися і до попереднього питання про генетичні схильності, зокрема до онкологічних захворювань. Сьогодні дуже багато захворювань "молодіють", та ж гіпертонічна хвороба. Навіть гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт. – Ред.) серед осіб молодого віку трапляється зараз набагато частіше. Тому піклуватися про своє здоров’я актуально завжди.

Від лікарів ми очікуємо, що вони випишуть нам якусь чарівну пігулку і все буде добре. Ми позбудемося хвороби, яка нас мучить, і зможемо повернутися до того ритму життя, до якого звикли. Чому це так не працює?     

Тут питання правильної діагностики. Коли лікування пацієнта проводиться "наосліп", воно в більшості випадків не діє. Наприклад, коли лікують хворе горло без попереднього посіву на чутливість до антибіотиків, що дозволяє правильно підібрати терапію. Якщо лікар знаходить причину, то завжди підбере цільову терапію, яка допоможе пацієнту одужати в найкоротші терміни.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.