"Et appenderunt mercedem meam XXX argenteos". Блог Ігоря Гулика

Питання, як дамоклів меч, висіло над чинною українською владою давно, фактично від феєричної перемоги лідера "Кварталу" на президентських виборах. Йшлося про банальне: кому вигідно? Кому вигідно, щоб на чолі воюючої країни став комік-популіст, щоб він, прийшовши на Банкову, розв'язав свій кадровий лантух, і з того мішка, мов з табакерки, повалили у владні кабінети "чорти". Кар'єристи-пройдисвіти, невігласи, дилетанти, крикуни розмаїтих мастей. А головно, – відверті й приховані агенти Кремля.

Так воно й сталося. За какофонією популістських заяв, екстравагантних жестів, несосвітенних обіцянок, відосиків з шаурмою і купанням морі пересічний обиватель й не помітив сірих і непримітних персонажів, які взялися кроїти країну за вже напівзабутими лекалами Януковича. Щодня, щогодини "вирішувати справи", які, у підсумку, мали б повернути Україну в орбіту Росії.

Світ, приголомшений вибором 73 відсотків українців, спочатку взяв паузу. Відтак, переконавшись у тому, що справа таки йде до зрадоньки, почав усілякими способами натякати Зеленському про наслідки. І потихеньку відтуляти завісу над, м'яко кажучи, не зовсім презентабельними гранями житія "свого хлопця" та його головного спонсора.

Це для Зеленського Коломойський був бажаним гостем в Офісі, де міг, розважившись у кріслі, потягувати дорогі сигари. Для американської Феміди ж він також був не менш бажаним, але у ролі підсудного у низці скандальних справ з відмивання "брудних" коштів. У Канцлерському суді штату Делавер кипіла робота – якщо поглянути на новини 2021 року, то можна переконатися у масиві інформації, яку зібрали американські детективи, і яку відтак довелося розглядати тамтешнім правникам.

У результаті – Коломойський осів в Україні надовго. Йому нікуди виїжджати, бо в будь-якій іншій країні на нього чекатимуть люб'язні представники Інтерполу. Навіть в Ізраїлі.

Далі була "оманська" епопея, — скандал, після якого на кар'єрі будь-якого західного політика було б поставлено жирний хрест. Однак це не про Зеленського. Президент таємно зустрічається з очільником раднацбезу країни-агресорки Ніколаєм Патрушевим, і про щось там домовляється. Про що, — можна тільки здогадуватися. Але не виключено, що про "почесну капітуляцію", яку б відтак назвали "закінченням війни". Маленький штришок – Зеленський повернувся до Києва літаком Bombardier BD-700-1A10 Global Express 6000, який спочатку доставив на зустріч Патрушева. Цим же бортом постійно користувався громадянин-зек Медведчук (!!!) для польотів до кума.

Я не хочу гадати, що трапилося після Оману. Просто голі факти. З Патрушевим Зе зустрічався у січні 2020 року. У лютому того ж таки року президент заявив: "Держава спільно з компанією Socar до кінця року відкриє на Чонгарі великий хаб – центр надання адміністративних послуг, зона відпочинку та інші дуже важливі об’єкти".

У липні 2021 року дзвінок з Банкової у Москву поставив хрест на операції українських спецслужб проти "вагнерівців". Людиною, яка набирала кремлівський номер, був глава Офісу президента Андрій Єрмак.

Коли сьогодні Байден каже, що "Зеленський не хотів цього чути (попереджень Вашингтона про очевидну агресію Москви. – Авт.), і багато людей також" і потім продовжує: "Я розумію, чому вони не хотіли цього чути", то він багато про що повідомляє своїм натяком. Зеленський знав, що в його оточенні – ціле кубло ефесбешних агентів. Він знав, хто такий Єрмак, бодай після зустрічі у Лондоні з главою британської МІ-6 Річардом Муром. Зеленський знав і знає, хто такий Татаров, Демченко та інші персонажі його "кварталівського балету". Знав і вдарив пальцем об палець, аби нейтралізувати цих "кротів".

Чи усвідомлює Зеленський одну просту річ? Те, що після нашої перемоги, відповідати за все – за таємні домовленості з Путіним, за розміновану лінію оборони на Півдні, за злив ракетної програми, за непорозуміння із західними партнерами, зрештою, за гекатомби українських жертв цієї війни, — відповідатиме персонально він. Не Єрмак, Татаров, Демченко, Верещук, Хомчак, Таран, — вони пішаки, до того ж гадаю, вже забезпечили собі шляхи "відходу". Той же Єрмак хутенько, вловивши запах великих грошей, сформував комісію імені себе та ексрадника президента США з питань національної безпеки Майкла Макфола "для повоєнної відбудови України".

У цих хлопців – "два бакси в очах". Точніше – 30 срібняків.

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.