Економістка з польського Любліна написала казку для дітей з України, що втікають від війни

Родина кроликів через неминучу небезпеку наважується на розлуку. Мама та її синочок Андрій вирушають у невідомість, а тато — залишається стерегти галявину, яку хоче прибрати до лап Злий Ведмідь. Чи знайдуть утікачі безпечний притулок? А, може, щось більше? "Ця історія - про надію, любов, дружбу, щирість і тугу у тіні війни", - каже авторка "Малого відважного кроленятка" Мілена Камінська (на фото).

Цю казку дитина може прочитати за вечір — історія вмістилася на 14 сторінках. Ілюстрації, авторкою яких є Магдалена Похжонщ, - чорно-білі. Художниця навмисно не додавала жодних барв, аби дітки могли самостійно розмалювати книжечку. 

Написана казка трьома мовами: українською, польською та англійською. Читацька аудиторія - українські діти, які через війну продовжують прибувати до Польщі, і польські, які разом з батьками приймають біженців у своїх домівках. "Аби діти розуміли, чому у їхніх помешканнях раптом з'явилися незнайомці, які до того ще й розмовляють іншою мовою", - пояснює авторка. За даними польського уряду, у домівках поляків знайшли тимчасовий прихисток понад 600 тисяч біженців з України. 

"А що б я сказала своїй дитині у такій ситуації? "Ми утікаємо, бо війна?" "Бо нас хтось хоче убити?" Можна, звісно, нічого не говорити — мовчки спакувати дитину і втікати. Це якщо буде час на збори, бо я бачила, як до Любліна приїздили біженці з одним поліетиленовим пакетом у руках. Можна обманути дитину, сказати, що ми їдемо на відпочинок. Але вона тоді запитає: чому тато не їде з нами? І чому мама сумує?"

"Ідея написати казку з психотерапевтичним ефектом, яка допоможе діткам віднайтися у новій реальності, дасть їм почуття безпеки, назрівала у моїй голові відразу після вибуху війни в Україні. Буде вона цікава й мамам, які впізнають у головній героїні себе, - розповідає "Еспресо.Захід" Мілена Камінська. - Я працювала у Люблінському суспільному комітеті (допомоги Україні. - Ред.), тож надивилася на людей, які потрапили у складніші життєві ситуації. Також у Facebook дедалі частіше натрапляла на дописи із запитанням: а чи немає якихось дитячих книжечок, де б доступно пояснювалося, що відбувається зараз у житті звичайних українських родин, чому вони змушені покидати свій дім та їхати світ за очі? І чому мама їде, а тато — залишається? У мене дітей ще немає, але я запитала себе: а що б я сказала своїй дитині у такій ситуації? "Ми утікаємо, бо війна?" "Бо нас хтось хоче убити?" Погодьтеся, звучить надто різко. "Від сьогодні нашим домом буде підвал?" Немає на це доброї відповіді: кожна є страшною. Можна, звісно, нічого не говорити — мовчки спакувати дитину і втікати. Це якщо буде час на збори, бо я бачила, як до Любліна приїздили біженці з одним поліетиленовим пакетом у руках. Можна обманути дитину, сказати, що ми їдемо на відпочинок. Але вона тоді запитає: чому тато не їде з нами? І чому мама сумує? Підозрюю, що у такій ситуації мама буде сумною. Так я дійшла висновку, що своїй дитині я б розповіла правду, але у делікатний спосіб. Як казку. Ось так і з'явилася історія про родину Кроликів".

"Мале відважне кроленятко" — проба пера Мілени. До цього хист до написання художніх творів у жінки не проявлявся. Та й на психолога вона не вчилася. Закінчила економічний факультет, займається публічними закупівлями. 

Казку Мілена писала впродовж місяця - від руки, після чого набирала текст на комп'ютері. Далі постало питання, хто проілюструє цю історію і зробить це найкраще. "Спочатку планувала знайти ілюстратора і заплатити йому за роботу, - зізнається співрозмовниця "Еспресо.Захід". - Але потім вирішила опублікувати оголошення у Facebook, чи хотів би хтось зробити це на благодійних засадах. Зголосилося багато людей. Я вибрала Магду (Магдалену Похжонщ. - Ред.), яка й створила настільки теплі, добрі ілюстрації до моєї казки. Магда — з Познаня. До цього ми не були знайомі". 

Ідея була створити книжку-розмальовку. І Мілена, і Магдалена чудово впоралися з цим завданням. Фото з приватного архіву Мілени Камінської

Перекладами книжечки також займалися волонтери. Завдання виявилося не з простих, адже перекладений текст потрібно допасувати до ілюстрацій - так, щоб візуально все гарно виглядало. Далі за роботу взялися літредактори. 

При написанні історії про родину кроленят, авторка консультувалася з психологами. Показувала їм і ілюстрації до книжечки. Ті дали позитивну оцінку і тепер використовують казку у роботі з дітьми-біженцями.

"Мале відважне кроленятко" наразі не вийшло друком, однак книжку можна безплатно завантажити у форматі PDF.

Українською мовою тут, польською - тут, англійською - тут. 

У перші три дні книгу завантажили понад тисячу разів. Волонтери роздруковують по кількадесят екземплярів і роздають діткам у місцях поселення біженців.  

"Всі запитують, коли вийде друга частина. Коли хтось мені розповість, чим закінчиться ця історія та коли, тоді я скажу, коли вийде продовження казки. Але вона неодмінно буде з добрим кінцем"

Незабаром з'явиться аудіоверсія книги. "Вже зголосилася одна пані, яка є вчителькою англійської мови. Я буду читати польську версію, а моя подруга — українську", - розповідає Мілена. Вона не проти, щоб за мотивами її казки створили мультфільм: "Якщо до мене звернеться фірма або приватна особа, яка на цьому знається і готова допомогти безплатно, я відкрита до співпраці".

У "Малому відважному кроленяті" є дуже багато символів: соняшник, ластівка... А от кролики принципового значення не мають. Вибір головних героїв авторка відклала насамкінець: "На етапі написання книжки я писала просто — "звірятка": мама, тато і їхня дитина. Мені було важливо, щоб ці звірятка були невеличкими і симпатичними. А кроликів я вибрала, можливо, через те, що наближався Великдень".

Закінчення у казки доволі сумне. Маленький Кролик лягає у ліжечко у чужому домі. Обіймає м'яку іграшку — Маленьке Ведмежа, яке подарував йому Татусь, і зичить рідній людині спокійної ночі, хоч Тато зараз — дуже далеко. Мілена зізнається: вона навмисно закінчила історію саме так. На думку психологів, на цьому етапі дитині не можна щось обіцяти: повернення додому чи завершення війни. "Всі запитують, коли вийде друга частина. Коли хтось мені розповість, чим закінчиться ця історія та коли, тоді я скажу, коли вийде продовження казки, - обіцяє авторка, і додає: - З добрим кінцем".

Розмовляла Наталія Гелий

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.