Є загроза, що виросте покоління, зовсім не готове до життя, – волонтер Микита Пономаренко про дітей у прихистках для переселенців

Про це в коментарі "Еспресо.Захід" розповів волонтер, один з координаторів, а нині голова ГО "5 перон" – Микита Пономаренко. 

Волонтер каже, що першого удару по повноцінній освіті дітей завдала пандемія коронавірусу. Повномасштабна війна ще більше ускладнила ситуацію.

"Навчання вже було порушене через коронавірус, а тепер ще й наклалася війна. Як наслідок, є доволі розумні діти, з якими спілкуєшся і розумієш, що вони талановиті, але при тому в 10 чи 11 років погано вміють читати. Як на мене, це неприпустимо для європейської країни, бо тоді загальний рівень зацікавленості і світогляду низький. Тобто відчувається, наскільки дітям нецікаво вчитися", – каже волонтер. 

Він не погоджується з банальним поясненням, нібито діти не цікавляться навчанням, бо "сидять у телефонах".

"Ними просто мало займаються, в тому числі й самі дорослі, їхні батьки. Це від людей залежить, кожен по-різному поводиться в абсолютно однакових умовах. Хтось просто лежить і звик, можливо, до ролі жертви, а хтось знайшов роботу, переїхав і винаймає квартиру. Мене здивувало, що багато хто з переселенців, живучи тут багато місяців, досі не знає, як пройти до найближчого парку чи до музею в центрі. Ця пасивність породжена шоком, їх багато чого лякає. Але здебільшого люди не проти щось робити, їх просто треба організовувати", – наголосив  волонтер.

За його словами, проблеми виникають, бо в Україні відсутній середній рівень організаторів, які займалися б у прихистках соціально-освітніми моментами. Наразі Микита й інші волонтери ходять до прихистків, намагаючись розважити дітей, фактично виконуючи роль аніматорів. 

"Це все виглядає, як намагання закрити величезну діру. Волонтери, аніматори не можуть замінити школу, в них немає такого ресурсу. Приходити й навчати цих дітей – це просто нереально. Зазвичай у прихистках немає вільних кімнат для навчання. Крім того, там перебувають діти різної вікової категорії. Неможливо посадити разом дітей віком 5-15 років і чогось серйозно навчати", – зазначив Микита.

Читайте також: Маленькі люди великої країни: з перону вокзалу до благодійного фонду

Він наголошує, що справді добре у всіх прихистках наразі надають психологічну допомогу. Натомість освітні моменти відійшли на другий план.

"Я бачу, що не так багато організацій опікуються нашим майбутнім. Мене непокоїть, що ці молоді люди виростуть і нам усім з ними доведеться разом працювати, товаришувати,  жити в одному суспільстві. Буде дуже сумно, якщо ці діти, котрі зіткнулися спершу з ковідом, а тепер з війною, виростуть зовсім не готовими до життя. Їм зараз найбільше не вистачає фундаментальної бази знань. І коли держава каже, що будує ІТ-центр, а діти не вміють банально рахувати, їм важко фокусуватися довше, ніж на одну хвилину на одному завданні, то, може, спершу варто зайнятися такими дітьми, а вже потім рештою?" – підсумував він.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.