Дитячі забавки чи адекватні зміни? Чи доцільно перейменовувати площу Коліївщини у Львові

Думками про те, чи варто змінювати назву площі і які є застереження, з "Еспресо.Захід" поділилися прихильники та противники цієї ініціативи.

Ще під час реставрації площі Коліївщини у Львові у соцмережах з'явилися дописи про ймовірність перейменування її, наприклад, на площу Сусідів. А вже після відкриття відреставрованої площі посадовці міськради у своїх дописах у соцмережах переважно сором'язливо уникали згадок про її назву. Втім були й такі, що відкрито висловлювались про необхідність її перейменування.

Серед останніх – начальниця управління екології та природних ресурсів Львівської міськради Олександра Сладкова, яка заявила, що "...оновлена площа, сподіваюся, скоро змінить назву. Так, надати головній площі єврейського кварталу назву "Коліївщини" треба було мати цинізм, і я не вірю, що це було зроблено не навмисно".

Та зрозуміло, що це більш емоційні коментарі, хоча й написані вони на офіційній сторінці службовця. Тож ми звернулися по коментар до заступника міського голови Андрія Москаленка. Він був більш дипломатичним і пояснив офіційну позицію ЛМР, якою вона є на цей момент:

"Я не знаю, чи були точно звернення у міську раду з пропозицією перейменування – хіба мушу перевірити. Та відзначу, що справді були думки щодо зміни назви площі, щодо них дискутували в різних середовищах, але якогось офіційного статусу ці дискусії не набули. Принаймні я не пригадую такого. Та навіть якщо вони й будуть, то рішення приймає комісія і рада, тобто колегіальні органи. Цьому має передувати складна процедура, ще й процес переконання – як громади, так і депутатів".

Читайте також: У Львові відкрили відремонтовану площу Коліївщини

Якщо говорити про середовища, які дискутували, то в першу чергу, вочевидь, йдеться про поважний Центр міської історії Центрально-Східної Європи, який виступає партнером і підтримує ЛМР у різних проектах, зокрема і з реставрацією площі Коліївщини.

Директорка Центру Софія Дяк у коментарях до свого допису у фейсбук зазначила:

"Процес перейменування ще попереду, сподіваюся, що вийде, теж треба пояснювати, в чому проблема з назвою, але теж що означають нові пропозиції. Це займе трохи часу, але думаю, дискусія є не менш важливою, як саме перейменування".

"Еспресо.Захід" звернувся до Софії Дяк з проханням більш ґрунтовно пояснити свою позицію. Ось її коментар:

"Є неадекватність тієї назви площі, яка з'явилась у 1950 році. Вона відображає радянський спосіб творення топографії міста. В деяких назвах вони адекватні, в деяких змінені в часи Незалежності, а тут вона залишилася – площа Коліївщини.

Серед істориків точаться дискусії, чи це було повстання, чи бунт та які в нього головні складові: релігійні чи соціальні. Також ми знаємо, що в ході цих подій були чисельні напади на мирне населення, які закінчувались смертями, нерідко євреїв і уніатів (греко-католиків).

І от на місці колишньої Єврейської площі (в оригіналі Жидівська. – Ред.) в самому серці давнього єврейського кварталу розміщено топонім, який проблематизує в історичній площині.

Водночас тут поряд маємо на міському арсеналі великий барельєф у пам'ять про гайдамаків, які тут відбували ув'язнення перед стратою. І тут доречна дискусія, наскільки адекватно мати "Реберню" в цьому місці. Мабуть, краще все ж музей.

А якщо йдеться про площу, то її назва зовсім не стосується історії цього місця та подій, які тут відбувалися. Вона радше є якщо не у конфлікті, то в напрузі з ним. Так, площа отримала назву у 1950-х, а барельєф на Арсеналі встановили у 1970-х. Тож логічно зараз залишити вшанування на стіні в'язниці, а забрати з топоніму площі.

Наше завдання – формалізовувати ці речі, ініціювати дискусію, а щодо самого перейменування – це вже більше до міської влади, з боку якої є певне розуміння. І тут постає друге питання: на яку назву перейменовувати? На нього також немає однозначної відповіді.

Також турбує, чому є певна гостра реакція з боку людей під час обговорення цієї тематики в соцмережах. Та я не думаю, що такі дискусії та наміри викличуть більше негативу, ніж позитиву. Вважаю їх частиною трансформації суспільства, змін, які мають відбутись. Важливо, що ми візьмемо в минулому і понесемо в майбутнє: чи історії про повстання і вбивства, чи щось інше.

До речі, проти топоніму Коліївщина мали б виступати і греко-католики. Зрозуміло, що вони цього не робитимуть, хоч мали б.

Я розумію, що ця дискусія займе не один рік, але її треба вести. Треба говорити про адекватність як розміщення "Реберні" на місці в'язниці, так і топоніму Коліївщина в історичному центрі єврейського кварталу".

Пані Софія також порадила звертатися по коментарі з цього питання не лише до суто львівських істориків, а й до тих, хто працює з проблематикою трохи ширше, зокрема до Ярослава Грицака. Він виявився ще більш категоричним, аніж можна було очікувати:

"Навіть не хочу це коментувати. Це дитячі забавки, я вважаю. Замість того, щоби займатися серйозними речами, люди займаються забавками. Це п'ять кроків убік".

Багатослівнішим зі своєю авторитетною думкою став відомий львівський історик Іван Сварник. Який також є членом комісії, що займається питаннями перейменування вулиць міста:

"Загалом до перейменування цієї площі ставлюся негативно, оскільки сама назва, хоча вона і надана в радянський час, у 1950 році, стосується знакової події в історії України – народного повстання Коліївщина. Воно оспіване в народних піснях та поезії Шевченка. Це лише підтверджує, що для українців це важлива річ. То ж усувати з історії міста пам'ять про гайдамаків, які були ув'язнені у міському арсеналі, а страчені на площі Ринок (тобто площа розташована посередині цих локацій), було б неповагою до їх пам'яті.

Відзначу, що від початку перейменування вулиць і площ міста після радянського періоду ми не чіпали цієї назви, бо вважали її прийнятною і пов'язаною з нашою історією і культурою.

Також хочу нагадати, що теперішня назва площі є третьою за ліком. Первісно вона іменувалась Жидівською, та я сумніваюся, що адепти перейменування захочуть повернутися до неї. Адже тих, хто називав себе жидами, знищили в період Голокосту, а ті, хто приїхав опісля, вже називали себе євреями. З 1871 року площа називалася Векслярською, від слова вексель – боргова розписка, що було одним головних бізнесів жидівського населення. Так само вона називалась і за часів нацистської окупації, а на Коліївщини її змінили 1950 року. Дуже глибоко сумніваюсь, що у цьому був якийсь умисел радянської влади, спрямований проти жидівської історії. Найімовірніше, це сталося через любов радянської влади до того, щоб підкреслювати історію національно-визвольної чи класової боротьби проти експлуататорів. 1968 року, коли святкували ювілей Коліївщини, встановили меморіальну таблицю і на Арсеналі.

Які мотиви переслідує влада міста? Скоріш за все, це своєрідна піар-акція, покликана відволікти від інших вагомих подій. Щось на кшталт обговорення ідеї великого герба чи введення латиниці. Знаю, що також є ідея перейменування площі Маланюка, але це було б уже вершиною зневаги до української культури. Це своєрідне зіткнення лобами, щоб суспільство не концентрувалося на значно поважніших речах.

Я є членом комісії ЛМР з перейменування вулиць, тож зазначу, що для цього потрібне подання від якоїсь організації, або ж просто громадян на ім'я міського голови. Воно надходить на обговорення нашої комісії і далі вже, за умови нашої згоди, на громадське слухання, або відразу на сесію ЛМР.

Та поки що до нас не надходило звернень ані щодо площі Коліївщини, ані щодо Маланюка. Наразі все відбувається на рівні публічної дискусії".

Читайте також: У Львові відкрили перший в Україні пам'ятник Моцарту-сину

Не менш категоричний у цьому питанні ще один знаковий львівський історик – Андрій Гречило. До слова, він також член тієї самої комісії, тож його слово буде вагомим у разі подання про перейменування.

"Думаю, що це безсенсовна пропозиція – така собі угодовщина, чи зорієнтована на гранти ініціатива. А те, що про це дозволяють собі говорити офіційні особи міської ради, свідчить про їхню некомпетентність у цьому питанні. Адже вирішують його не вони, а депутати. До того ж для перейменування потрібно ще й пройти громадське слухання, яке має відбутися між рішення спецкомісії та голосуваннями депутатів.

Я особисто на комісії голосуватиму проти, бо в ініціативі заховане надто спрощене трактування подій Коліївщини, намагання оцінити її через сучасну інтерпретацію. А це є неприйнятним для зрілої історичної науки.

А закидають такі теми, щоб відвернути увагу від чогось більш суттєвого. Так і на загальнодержавному рівні – то їм герб треба, то латинку, то державу перейменувати, то прапор перевернути. Це пояснення для ідіотів, які вважають, що перейменуванням чи переверненням стягу можна вирішити всі проблеми без важкої праці над ними. Так і в нашому місті – періодично виникають якісь "кучеряві" ідеї.

Відзначу, що площа Коліївщини не має нумерації, тобто на ній немає адресації будинків. Такою ж є сусідня вулиця Архівна, яку як уже тільки не називали. Та це такий неофіційний стьоб, і воно не шкодить, а тут їм чомусь захотілося бавитись у політику", – зазначив історик.

Читайте також: "Це буде живе місце історії Голокосту". Подробиці про сховок євреїв у каналізації Львова

Своїх колег підтримує директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий:

"Моя думка така: перейменування площі є некоректним. По-перше, через те, що назва має певне історичне значення для нашого міста, а по-друге, це перейменування створює можливості для зацікавлених осіб маніпулювати на драстичних питаннях українсько-єврейських стосунків, які жодного стосунку до назви площі у Львові не мають. Це маніпулятивні практики, які, на мою думку, пов'язані з тим, щоб хтось заробив нові гранти, піднявши в черговий раз питання ставлення українців до євреїв. Тож вважаю, що це позиція ескалювання протистояння між нашими народами.

Це не призводить до українсько-єврейської співпраці та порозуміння, а навпаки – до потенційного загострення ворожнечі. Навіть вважаю, що за такі речі треба нести відповідальність перед суспільством. Адже не виключено, що вони спекулюють на цій темі, щоби підняти хайп і набути певного політичного капіталу. Тобто з корисливою метою.

Якщо вже йти за цією логікою, то давайте ще й вулиці Гонти, Залізняка, Гайдамацьку, Хмельницького і Шевченка перейменуємо, адже всі вони мали певний стосунок до Коліївщини чи інших народних повстань або їх возвеличення. Але до того, я переконаний, точно не має дійти, як і до зміни назви цієї площі".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.