"Це буде живе місце історії Голокосту". Подробиці про сховок євреїв у каналізації Львова

Докладніше про унікальні артефакти, виявлені в каналізаційному колекторі Львова, та про те, як вони можуть висвітлювати історію в сучасному місті, для "Еспресо.Захід" розповіла авторка дослідження, дигерка, асистентка кафедри нової і новітньої історії зарубіжних країн ЛНУ ім. Івана Франка Ганна Тичка.
 

Як виникла ідея дослідити місце переховування євреїв

Дигерством я почала займатися 2017 року, разом зі своїм хлопцем, Олександром Івановим. Ми познайомилися на дигерській вечірці і я з ним уперше спустилась в Полтву. Та згодом мені стало нецікаво робити це просто так, почала шукати, що б дослідити там з історії. Такий своєрідний професійний інтерес.

Спочатку я наткнулася на фільм Аґнєшки Голланд "В темряві", який розповідає про порятунок євреїв у львівському колекторі в часи Другої світової війни. Та він був надто художнім і відірваним від реалій Львова: не у нас зняті кадри з каналізації і не у нас – вулиці міста. Тож у кожного, хто бував у львівській підземці, мусило скластися враження, що ця історія порятунку євреїв – то якась легенда.

Потім я почитала книгу Кристини Хігер "Дівчинка в зеленому светрі" й переконалася, що це зовсім не фейкова історія, оскільки про події пише їх безпосередня учасниця. Тоді я знайшла книжку її батька, Ігнація Хігера, "Світ у мороці", де було дуже докладно описано, як утікачі пересувалися каналізацією, і подані дуже чіткі орієнтири. Тож вирішила перевірити, наскільки правдиві ці спогади.

Як відбувалося дослідження

Спочатку ми знайшли дірку у каналізації, в яку євреї залазили на території Замарстинівського гетто під бараком на проспекті Чорновола. Потім знайшли місце під теперішнім готелем "Львів", де Хігери нетривалий час переховувались у ніч знищення гетто. І аж потім постало бажання знайти їхню головну схованку. Ми дуже довго наважувалися на це , бо треба було лізти дуже вузьким діючим колектором – яйцеподібним отвором заввишки 70 см і шириною менш ніж 0,5 м..

Почали дослідження ми ще 2018 року, а у сховок на пл. Соборній потрапили 2019-го. Тоді й почали скрупульозно досліджувати матеріали, які знайшли, й опрацьовували їх з наукової точки зору.

Що було знайдено

Опинившись усередині, ми відразу ж помітили залишки відра й тазика. У них євреї, вочевидь, носили воду та милися. Про це є згадки у спогадах Хігерів. У пазах між каменями було знайдено декілька забитих цвяхів, на яких мешканці підземелля підвішували продукти так, щоб до них не добралися щурі. Щоб іще більше завадити гризунам, євреї запихали у щілини між каменями шматки битого скла, яких також віднайшли багато. Крім того, було знайдено цілу пляшку з-під львівського пива з тисненими написами німецькою мовою, що свідчило про час її виготовлення – період нацистської окупації. Ще відшукали залишки примуса, про який теж були згадки у книзі. А найбільш неочікуваною знахідкою був керамічний пасхальний баранчик. Хігер писав у спогадах, що працівники каналізації святкували з ними Різдво та Пасху, то ж такий подарунок став логічним символом цих урочистостей, яким вони хотіли підняти настрій вимушеним мешканцям підземелля.

Загалом у цьому колекторі знайшли прихисток 11 осіб. Серед них була сім’я Хігерів, зокрема трирічний Павел і семирічна Кристина, а також деякі їхні знайомі. Вони вийшли зі сховку 27 липня 1944 року, коли нацистські війська остаточно покинули місто. Згодом Хігери виїхали у Краків, а потім до Ізраїлю. На сьогодні єдиним живим свідком тих подій залишається Кристина Хігер, що проживає у Нью-Йорку. 

Яким буде наукове опрацювання матеріалу

У науковому середовищ цю знахідку сприйняли надзвичайно позитивно. Колеги-юдаїсти із ЛНУ ім. Івана Франка підтвердили важливість знахідки, адже вкрай рідко вдається віднайти автентичні артефакти з єврейської історії Львова. Зважаючи на унікальність знайденого, доречно було б показати їх громадськості, тож у планах маємо підготовку тематичної експозиції.

Варіанти меморіалізації місця

Ми вже працюємо над науковою публікацією, яка вводила б цю знахідку в академічний обіг. Також маємо ідею, за співпраці з міською радою та єврейською громадою, встановити над колишньою криївкою меморіальний знак. Це допомогло б вписати пам'ять про Голокост у міське середовище Львова. Крім того, історія порятунку мешканців гетто в міській каналізації є яскравим прикладом єврейського опору нацистському режимові. Таких епізодів було не так уже й багато, тож вони, безумовно, вартують увіковічення.

Також варто підкреслити, що каналізаційний люк, який нині рпозміщений над єврейською схованкою, пробитий уже значно пізніше, найімовірніше, у ХХІ ст. Про це свідчать дві поперечні перегородки колектора, муровані вже сучасними матеріалами. Самі ж євреї 1944 року не могли вилізти крізь дощоприймач, який єдиний тоді з'єднував їхню криївку з поверхнею, тож були змушені повзти трубами до люка у дворі під будинком на Соборній, 2а. Саме тому досі вважалося, що криївка була у дворику.

Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що у Львові віднайшли точне місце у каналізаційному колекторі, де під час нацистської окупації переховувались євреї.

Фото: explorer.lviv.ua.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.