Дім-сад-город: як львів’янка намагається подружити містян з природою

В основі філософії пермакультури – ідея проєктування сталих екосистем із дотриманням трьох базових етичних принципів: турботи про людину, турботи про землю і справедливого розподілу ресурсів, відомого також як "поділися надлишком".

Львів’янка Тетяна Чучко стала частиною руху близько десяти років тому, коли одного дня, повертаючись додому у громадському транспорті, усвідомила, що люди прагнуть бути щасливими, але рухаються абсолютно у зворотному напрямку від цього "пункту призначення". Тому вирішила допомогли суспільству відновити гармонійні взаємозв’язки між людиною та природою. 

Фото: Олени Одлежук

Про це пише ГО "Плато", де в рамках проєкту "Зелена партисипація в дії" екоактивісти розповідають про переваги садівництва та городництво, а також про інші природоорієнтовані ідеї, передає "Еспресо.Захід".

"Пояснити, що таке пермакультура, за декілька хвилин майже неможливо. Мало хто може правильно сприйняти цю інформацію й уявити, про що мова. Багато хто прямує підкорювати великі міста в пошуках більш комфортного життя. Водночас очікування та реальність не збігаються: довге добирання до роботи, постійний галас від автівок, брак зелених насаджень та похмурі міські пейзажі не мають нічого спільного з омріяним комфортом. Етичний принцип пермакультури передбачає створення нового, іншого, середовища, і тут є принципова відмінність між "дешевше і швидше" та "комфортніше" й "екологічніше". Добрим прикладом є містопланування, яке передбачає можливість жити і працювати неподалік", – розповідає Тетяна Чучко.  

Читайте також: Менше косити й більше різнотрав’я: як Львів пристосовують до наслідків глобального потепління

Попри густонаселеність українських міст, чимало людей у них почуваються самотньо: для спілкування не вистачає місць і часу. Однак саме в межах спільних просторів, на думку Тетяни Чучко, найкраще формуються відчуття приналежності до ком’юніті, самоідентифікації, та як наслідок – відповідальності за власні дії та їх наслідки.


Фото: Ірина Роговик

"Спільні громадські території якраз розраховані на те, аби мати зручне місце для розмов чи подій. У світі є багато прикладів взаємодії щодо створення таких просторів. Наприклад, у Нідерландах до проєктування нових районів залучають майбутніх мешканців і вони самі можуть впливати на те, наскільки комфортним буде їхнє проживання", – каже експертка. 

Різновидом громадського простору є пермакультурний центр, куди мешканці можуть звертатися по консультації, роз’яснювальні матеріали або з метою пошуку однодумців для реалізації спільної ініціативи. Якщо поглянути на мапу таких центрів, до прикладу, у Великій Британії, то позначок там будем чимало. В Україні ситуація інша, а тому разом з колегами по громадській спілці "Пермакультура в Україні" Тетяна займається розвитком такої мережі та мріє про створення осередку й у рідному Львові. 

2016 року завдяки їй хоч і на короткий період, але розпочав свою роботу перший у Львові Urban Garden. З адміністрацією Парку культури тоді вдалося домовитися про виділення занедбаної ділянки, на якій облаштували овочеві грядки, огорожу з живоплоту та громадський компостер. Згодом вдалося створити й засадити ще 5 інклюзивних грядок, на яких майже встигли достигнути перші помідори. Майже – тому що хтось понищив і конструкцію, і рослини. Ще через якийсь час, після першої ж скарги від когось із мешканців, з локації демонтували компостер, у жоден спосіб не поінформувавши про це активістів. 

Читайте також: Адаптувати Львів до змін: як переосмислити звички та допомогти довкіллю

Набутий досвід Тетяна резюмує так: "Коли немає підтримки від влади і мешканців, немає синергії – жоден проєкт вдало реалізувати не вдасться".

Та попри наявність різного досвіду втілення проєктів у громадських просторах, Тетяна не втрачає оптимізму й надалі працює над своєю ідеєю. Навесні разом з громадськими організаціями "Плато" й "Екотерра" експертка розпочала працювати над створення публічного сад-городу поряд із "теплицями Рерінга" в парку "Залізна вода". За словами співрозмовниці, ця ділянка просто "неймовірна" та має великий потенціал до перетворення, але потребує чималих зусиль через захаращеність у попередні роки.
Фото: Олени Одлежук

На прикладі цього простору Тетяні хочеться продемонструвати іншим ідею зв’язків і циклічності в екосистемі.

"Можна створити тут не тільки грядки, а й кафе, в якому можна буде споживати продукти, вирощені на місці. Наприклад, їсти піцу з овочами або пити корисні напої, ласувати смаколиками з фруктів", – говорить Тетяна і сподівається, що вже за певний час тут повноцінно розпочне роботу цілий "екохаб", куди всі охочі зможуть прийти та зануритися в дружню до природи й людини атмосферу, побачити ефективні пермакультурні рішення довкола, поспостерігати за ними.

• Нагадаємо, останні декілька років у Львові спостерігається справжній "бум" на оновлення громадських просторів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.