У нас ще не було колективного СЗЧ, усі випадки – індивідуальні, – ОК "Захід"

Про це журналістка "Еспресо.Захід" запитала в речника оперативного командування "Захід" Олега Домбровського. 

Складне питання для української армії – самовільне залишення частини. З яких причин люди найчастіше покидають поле бою? 

Причини – індивідуальні. Йдеться не тільки про військовослужбовця, який виконує бойове завдання на полі бою, це й боротьба зі  своїми внутрішніми психологічними страхами. Тривалість перебування в певних стресових ситуаціях може впливати, але це, знову ж таки, не є визначальним фактором того, що люди можуть це зробити. На СЗЧ може вплинути дуже багато факторів: психологічна втома, емоційне вигорання, бойова втома, сімейні негаразди, можливо, потенційні негаразди всередині колективу, конфліктні ситуації індивідуального характеру між самими військовослужбовцями. Але не було ще  колективного СЗЧ. Такого не траплялося в нас. Чи працюємо ми над індивідуальними випадками? Звісно. В іншому разі не було б тих законодавчих новел щодо декриміналізації першого СЗЧ. Це знову ж таки до того, як ми об'єктивно дивимося на ті чи інші обставини. І це дає можливість регулювати цей процес. 

СЗЧ має масовий характер у війську? 

Не можу про це сказати, тому що це індивідуальна річ у кожному підрозділі. Може бути певна кількість людей, які скоюють цей злочин. Ми проводимо профілактику і певні дії ще на етапі, коли військовозобов'язаний потрапляє на полігон і коли наші курсанти навчаються у вищих військових навчальних закладах. Тому що скоїти цей злочин може будь-хто з військовослужбовців. 

Ви сказали, що причина СЗЧ найчастіше – індивідуальна. Зараз у нас є норма, яка передбачає, що військові після першого СЗЧ навіть можуть собі обрати підрозділ, в якому виконуватимуть завдання. Наскільки це сприяє поверненню чоловіків у військо?

Це лише крок держави назустріч нашим громадянам щодо зняття кримінальної відповідальності за такий перший вчинок. Наскільки він буде ефективним, час покаже, але це необхідно було зробити.

Я розповім вам реальну історію  мобілізованого, який пішов у СЗЧ. Він пів року був на навчаннях. Його готували на певну посаду. Потім він за спеціальністю виконував бойові завдання.  І так сталося, що через рік загинула його група. Чоловіка відправили на кухню і через деякий час сказали: нам тебе більше тут не треба, йди в піхоту. Наскільки такі дії доцільні? Адже в нас навчають людей на певні спеціальності, виділяють кошти…

Знову ж таки, це питання до комунікації. Такі питання треба проговорювати на рівні своїх командирів і начальників. Якщо були порушені якісь права, кожен військовослужбовець може звернутися з заявою та скаргою до старшого начальника. Якщо, наприклад, мій командир не вирішує цього питання, я звертаюся до старшого начальника в обхід свого, але попередивши його: "пане командире, ви не можете вирішити мої питання, тому я звернуся до старшого керівника". У нас в більшості випадків  виникають проблеми на рівному місці через те, що ми боїмося говорити. Якщо є якась проблема, я її формулюю і мушу зрозуміти, хто на якому рівні може допомогти мені її розв’язати. Але хочу відразу зазначити, що в кожному організаційному утворенні є люди з досвідом, які можуть допомагати вирішувати ті чи інші питання: це як і самі командири (начальники), так і їхні заступники й офіцери структур психологічної підтримки персоналу. Звісно, бувають і такі ситуації, але коли ми про це дізнаємося, відразу на них реагуємо і все змінюється. У нас були такі випадки. Людина далі потрапляла в ті підрозділи, де була більш корисною. 

Тобто я правильно розумію: якщо людину вивчили, умовно кажучи, на сапера і вона не має бажання йти в інший підрозділ, її не можуть перевести, так?

Так, якщо вона не бажає і в цьому є сенс. Але бувають такі моменти, що зараз, от у цей день чи в конкретні найближчі тижні, немає можливості розмістити людину на конкретній посаді. Тоді вона може тимчасово перебувати на іншій. Але це не означає, що не відбудеться зміна, коли надалі піде виконувати свої обов'язки за фахом. Знову ж таки, працюють телефони гарячої лінії, де є можливість озвучити проблему конкретного військовослужбовця. Повірте, ми її вирішимо. Запрацював для військовослужбовців застосунок "Армія+", в якому вони також можуть безпосередньо порушити клопотання про переміщення до іншого підрозділу. Системність у цих питаннях тільки почала набирати обертів.

Ще хочу запитати про забезпечення сімей мобілізованих чоловіків. На що можуть розраховувати сім'ї у виплатах, зокрема зниклих безвісти? І зрештою, коли тут є порушення, куди звертатися?

Перш за все хочу звернути увагу наших сімей військовослужбовців: потрібно мати контактні номери телефонів своїх територіальних центрів контактування та соціальної підтримки, Для чого? Бо коли військовослужбовець отримає статус учасника бойових дій, сім'я матиме право на певні пільги. Зокрема на оплату комунальних послуг, на навчання дітей у вищих навчальних закладах, на харчування, позачергове зарахування до дитячих садочків або шкіл. Крім того, кожен регіон України доповнює цю соціальну складову. Окрема категорія, на особливому рахунку – сім'ї наших побратимів і посестер, які перебувають у полоні, загинули чи безвісти зникли. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки разом з органами місцевої влади, Служби безпеки України, Національної поліції України постійно зустрічаються з ними. Але знову ж таки, якщо є випадки, коли люди знають, що саме з цієї категорії військовослужбовців щось не виконано, щось не дотримано, звертайтеся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Є відділи, які займаються цими питаннями й завжди готові допомогти. Бувають випадки, коли, на жаль, громадяни звертаються не по ту інформацію чи допомогу, яка в компетенції ТЦК та СП. Є багато питань, дотичних до діяльності Національної поліції, яка реєструє, наприклад, сам факт зниклих безвісти наших військовослужбовців. Є питання, які координує представник уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, які є в кожному регіоні. Є питання, які координують органи місцевої влади. У кожному випадку потрібно чітко розуміти, хто цю проблему має вирішувати. Я не виключаю людський фактор, при комунікації, на жаль, можуть відбуватися непорозуміння, не до кінця надана якась інформація. І зрозуміло, що людина, яка звернулася, не отримала цю інформацію, йде з сумом, тому що не відбувся той контакт, який мав би бути. Але є телефони гарячих ліній оперативних командувань Збройних Сил України по регіону. Наприклад, якщо це наш регіон, заходу України, то відповідно, громадяни можуть звернутися на гарячу лінію до оперативного командування "Захід". Знову ж таки, є контакти на сторінці у facebook, громадяни можуть це перевірити, звернутися в будь-який час. Бачите, ми дуже багато говоримо саме про комунікацію. 

Важливо проговорювати питання, щоб люди знали. Ми проводимо збори з нашими громадянами, важливо стежити за оголошеннями, які публікують органи місцевої влади на своїх інформаційних ресурсах. Можливо також долучатися до спілок, громадських об'єднань, сімей військовополонених чи тих, які пропали безвісти. На жаль, війна диктує свої правила Але для нас цінна кожна людина. І все залежить від того, наскільки якісно й ефективно ми виконуємо всі ці завдання за кожним напрямом.

Читайте також: СЗЧ як сигнал проблем: приклад Гнезділова – наслідки затяжної війни чи криза ротаційної системи. Пояснюємо