"Є" проти "Ё": врятують чи згублять російські книжки українську книгарню?

Принаймні, це випливає із заяви, яку книгарня оприлюднила 14 вересня, пояснивши необхідність змін реаліями ринку.

"Всупереч економічній логіці, ми послідовно робили акцент на продажу книг українських видавництв, маючи на наших полицях частку книг українською мовою 90% і більше. В штучно монополізованому російськими структурами книжковому середовищі ми створили надійний ринок збуту для україномовного продукту, відкривши можливості для українських видавців", – зазначається в заяві.

Водночас у мережі закликали відверто оцінювати ситуацію, що склалася станом на 2020 рік, назвавши такі чотири проблемні пункти:

1. Якщо не враховувати мережу книгарень "Є", 50-70% в обороті великих книготорговельних структур становить російська книга (як імпортована, так і видана в Україні).

2. Головною причиною просування ритейлом російської книги є привабливі умови (більша маржа).

3. Можливість створювати привабливі умови визначається насамперед перевагами у собівартості російського продукту порівняно з українським (менша вартість авторських прав та перекладу на один примірник).

4. Російський книжковий бізнес завжди може розраховувати на підтримку власної держави у просуванні свого продукту в Україні.

"Не складно передбачити, що в цих умовах сегмент україномовної книги поступово стискатиметься, українські видавці будуть менше видавати, а читачі будуть купувати ще більше російською – всупереч власному бажанню. Чи подобається нам цей стан речей? Ні. Чи в силах ми, як книготорговельна мережа, його змінити? Ні. Чи можемо ми ігнорувати цю реальність? Ні. Виправити таке становище може лише дієва державна політика, а книгарня "Є" змушена враховувати викладені обставини у плануванні своєї подальшої роботи", – зазначається у повідомленні на офіційній сторінці книгарні.

У коментарі "Еспресо.Захід" у мережі книгарень "Є" не уточнили, наскільки тепер зміниться асортимент на їхніх полицях, натомість підкреслили, що хотіли привернути увагу до критичної ситуації на українському книжковому ринку.

"Багато років книгарня "Є" виступає основним майданчиком для реалізації книг українських авторів і видавців, так було і так буде. Так само в книгарні завжди була певна частка асортименту книг іноземними мовами. Дбати ж про розширення асортименту – наша щоденна робота. Мені здається, найголовнішим питанням, до якого нині має бути прикута увага всіх, хто вболіває за українську книгу, це ситуація, в якій нині перебуває український книжковий ринок. А вона дуже невтішна. За багато років вкрай млявої політики держави із захисту й підтримки книжкового ринку склалася прикра ситуація, коли продавати в Україні книги українською мовою є менш вигідно, ніж книги, видані російською (безвідносно, в РФ чи в Україні). Змінити такий стан справ не під силу жодній приватній книговидавничій чи книготорговельній структурі. Це справа для державного втручання. Інакше українська книга зазнаватиме поступового витіснення та занепаду. Навіть книгарні з такою виразно україноцентричною позицією будуть змушені переглянути свої маркетингові стратегії. Нещодавня заява, передовсім, саме про це", – заявив директор із розвитку мережі книгарень "Є" Андрій Домаранський.

Гіперчутлива тема

Заява Книгарні "Є" викликала хвилю обурливих коментарів у соцмеражах і навіть закликів бойкотувати книгарню. Особливо боляче це зачепило постійних клієнтів, тих людей, для яких підтримка україномовного продукту є принципово важливою і які ходили на закупи саме в "Є", навіть якщо деякі книжки там були дорожчі.

Водночас заради справедливості варто зазначити, що є голоси й на захист книгарні або, принаймні, спроби пояснити її позицію в умовах кризи, коли адекватної підтримки української книги з боку держави немає, як і активності з боку покупців. А також думки про те, що якщо бойкотувати і знищити найбільшу книжкову мережу, де досі було найбільше україномовних книг, – від того точно не виграє ні українське книговидання, ні читачі.

Це вже не перший скандал стосовно продажу російських книг в останні роки, який вкотре засвідчує, наскільки ця тема болюча для України і скільком українцям небайдужа. В умовах гібридної війни з Росією питання продажу російських книг – це завжди більше, ніж питання лише ринкової економіки, прибутків і продажів.

Так, наприкінці 2019 року в центрі скандалу опинився книжковий супермаркет «Yakaboo», який став офіційним дистриб’ютором російського видавництва "Альпина Паблишинг". До речі, коментатори нині не забули пригадати книгарні "Є", як вона тоді ганьбила Yakaboo за продаж російських книжок, тепер же сама продає книги цього видавництва, а торішній осудливий пост зі сторінки "Є" видалений.

Також у 2019 році у соціальних мережах активно дискутували про львівське"Видавництво Старого Лева", яке продало права на видання книжок творчої майстерні "Аґрафка" російському видавництву МИФ.

Тоді "Старий Лев" виступив з офіційною заявою, в якій назвав своє рішення культурною експансією і пояснив, що для них важливо показувати конкурентоздатність українського книжкового продукту на всіх ринках.

А цього року резонансною стала ситуація з видавництвом "Наш Формат", яке опублікувало книгу російської письменниці Анчі Баранової про коронавірус. Через незгоду з таким рішення тоді навіть звільнилось усе керівництво видавництва. Власники натомість пояснили, що авторка насправді останніх 20 років працює у США, а права на книгу вона їм подарувала, тому "Нашому формату" не довелося купувати їх у московського видавництва.

Чи справді продавати російські книжки вигідніше?

Продавати російські книги в Україні справді було вигідніше до 2015-2016 років, каже директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький. Тепер, за його словами, ситуація змінилася. Український ринок активно рухається в бік книжок, виданих в Україні і здебільшого україномовних.

"По-перше, у 2014 році значна частина покупців книжок нарешті зрозуміла, що ми живемо в державі Україна і потрібно вивчати українську літературну мову, а в цьому допоможуть книжки українською. Це не жарт, а реакція значної частини російськомовних покупців книг. По-друге, з кожним роком усе більше випускників шкіл та вищих навчальних закладів, які навчалися українською, виходять, так би мовити, на активний читацький ринок і все більшою стає частка цих людей, яким зручніше читати українською, ніж російською. А активний покупець – це дуже часто людина якраз до 35 років. І по-третє, українські видавці за останні п’ять років суттєво збільшили частку української книжки на ринку. Їй є чим конкурувати з російськими книжками. Якщо подивитись на статистику Книжкової палати, то у 2013 році близько 40-45% книг друкувалося російською мовою. Тепер це 10-15%", – зазначив Олександр Красовицький у коментарі "Еспресо.Захід".

"Дійсно, є якась кількість покупців, яка вимагає від книгарень книжок, виданих у Росії, але ця кількість весь час зменшується. Нині в мережі "Буква" десь не більше, ніж 25% книг з Росії. А в таких мережах, як "Книголенд","Навчальна книга – Богдан", там узагалі частка російських книжок дуже маленька. Тому думаю, що ця заява книгарні "Є" стосується насамперед їх конкретної конкуренції з інтернет-книгарнею Yakaboo і стосується більше ринку інтернет-продажів. Він дуже змінився за останній рік. По-перше, на це вплинув коронавірус, і справді частка продажів російськомовних книжок і російських книжок велика в інтернеті, але не 50%, а набагато менше. По-друге, на інтернет-ринок дуже впливають українські пірати, які активно друкують книжки російських видавництв і продають їх з тимчасових сайтів або з інших майданчиків, де можна продавати анонімно. Я не думаю, що велика мережа повинна звертати увагу на діяльність бандитів, які є на ринку", – додав він.

Що стосується завезених з Росії книг, то наприкінці 2016 року був прийнятий закон, яким запроваджено процедуру ліцензування таких книг. Після 2017 року було видано близько 30 тисяч дозволів на ввезення російських книжок, з яких нині чинні приблизно 10-12 тисяч. Інша частина дозволів не діє, бо закінчилися книжки з того боку. "Таким чином, в Україну завозиться приблизно 10-12 тис. назв книжок, при тому, що приблизно така ж кількість назв книжок українських видавців ринкового асортименту перебуває в продажі. Але це не означає, що якщо отримано дозвіл на завезення, скажімо, 3 тисяч примірників, то всі вони завозяться в Україну. Скоріше за все, заїхало десь 50 чи 100 примірників, а потім заїдуть ще, коли ті продадуться. Тобто нині немає сильного навантаження російських книжок на український ринок. А з 1 січня цього року через бюрократичні причини жодного нового дозволу Держтелерадіо не видало. Тобто новинки з Росії не завозяться", – констатував Олександр Красовицький.

Директорка Українського інституту книги Олександра Коваль також вважає, що після обмеження ввезення російських книг ситуація в українських видавців значно поліпшилась.

"Це дало можливість українським видавцям збільшити свою присутність у книгарнях, яким треба було чимось заповнювати полиці. І, звичайно, було би добре, якби це все продовжувалося й надалі. Тобто щоб ліцензування книг з Росії було дуже обмеженим. Деякі видавці навіть ставлять питання радикальніше – щоб узагалі була введена заборона на ввезення російських книжок.

До речі, наші дослідження, які ми саме зараз проводимо, свідчать про те, що порівняно з 2018 роком інтерес читачів до українських книжок значно зріс. Конкретні цифри зможемо назвати, коли дослідження будуть повністю завершені. Але слід зауважити, що одночасно з тим, що були введені обмеження на ввезення книг з Росії, дуже сильно збільшився випуск контрафактної продукції. Тобто хтось в Україні бере російські книжки і просто їх підпільно друкує, не сплачуючи, очевидно, ні податків, ні роялті. І ці книжки становлять справжню загрозу для українських аналогів, тому що багато з них уже перекладені і видані українською мовою. І тут справді видавці б'ють на сполох і очікують від держави якихось швидких і конкретних кроків для припинення піратства і притягнення цих зловмисників до відповідальності", – наголосила Олександра Коваль у коментарі "Еспресо.Захід".

Стосовно збільшення частки виданих україномовних книг вона зауважила, що в цій статистиці треба мати на увазі, що більшість, а саме понад 60% у всьому асортименті складають підручники. Щодо книжок на ринку, то очевидно, що в Україні є російськомовне населення, яке воліє книгу російською мовою. Українські видавці на це реагують і видають такі книги. Закон про державну мову це дозволяє за умови, що такий самий тираж буде надрукований українською.

"Щодо роботи Українського інституту книги, то ми закуповуємо книжки для поповнення бібліотечних фондів з 2018 року. За цей час ми закуповували виключно книжки українською мовою. Те саме планується робити і наступного року, коли ми запровадимо систему грантів для підтримки нових видань. Це стосується і оригінальних видань, і перекладів. Тоді теж будуть підтримані виключно книжки державною мовою", – додала Олександра Коваль.

Криза цьогорічна і проблеми, які накопичувалися роками

Все ж варто зазначити, що, попри позитивні тенденції минулих років, цьогорічна криза, спричинена пандемією і карантином, боляче вдарила по українському книжковому ринку. Як уже писав "Еспресо.Захід", за перше півріччя 2020 року малі видавництва зменшили видання книжок за титулами на 49%, а за накладами – на 56%; середні та великі видавництва відповідно зазнали втрат на 43% за назвами й на 48% – за накладами. Сумарні надходження коштів від усіх видів продажу книжкової продукції виявилися на 47,9% меншими за показники першого півріччя 2019 року. Упродовж першого півріччя цього року чисельність штатного персоналу видавництв зменшилася в середньому на 21%, а фонд заробітної плати – на 37,5%.

Зросли лише обсяги продажу книжок через онлайн-сервіси – в середньому на понад 120 %. Однак електронні продажі не рятують ситуацію, тому і видавництва, і книгарні стикнулися із серйозними фінансовими труднощами, що поставили багатьох із них на межу виживання.

Та ця галузь ще до кризи мала проблеми і, відповідно, не мала достатнього запасу міцності. Тоді як жодна влада системного підходу до розвитку книговидання не демонструвала. Один з важливих показників, який засвідчує стан справ, – це обсяги видання книг. Так, за даними Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, кількість книжок, виданих в Україні 2019 року (з урахуванням навчальної літератури для закладів загальної середньої освіти та агітаційної літератури під вибори) на одного мешканця становила 1,45 примірників, а, до прикладу, у ФРН – 4,5 примірника.

Співвідношення літератури для дітей (включно з підручниками і посібниками для школярів) і для дорослих в Україні 67,7 % до 32,3 %, у Німеччині – 27,9 % до 72,1 %. Може здатися, що в Україні забагато літератури для наймолодшої категорії громадян. Хоча насправді просто бракує літератури для дорослих.

Ситуація на українському книжковому ринку таки складна і потребує грамотної державної політики. Але чи буде в цій ситуації збільшення продажів російських книг гарним рішенням для мережі, яка роками будувала свою репутацію саме на своїй україноцентричній позиції, – питання відкрите.

Тетяна Штифурко