Жоден ресторан в Україні не сертифікований як халяль

Халяль є широким поняттям і означає все, що відповідає канонічним вимогам Ісламу (Шаріату). Протилежним йому є харам – все, що забороняється. Ці норми поширюються на всі сфери життя мусульманина. Як розповіла "Еспресо.Захід" директорка Центру сертифікації HALAL Global Ukraine Вікторія Нестеренко (на фото), відповідні вимоги висуваються також до товарів, послуг і продуктів харчування. 

Фото надала Вікторія Нестеренко
 

Що релігія забороняє вживати в їжу мусульманам?

• м'ясо хижих звірів і птахів та м'ясо всеїдних, нечестивих тварин (свинину);
• мертвечину (м'ясо тварин, які померли своєю смертю, наприклад, їх збила машина, заколола інша тварина, які були удушені або вбиті електричним струмом);
• кров та її похідні;
• алкоголь.

Щоб м'ясо вважалося халяльним, забій птиці чи великої рогатої худоби повинен відбутися з дотриманням особливої процедури та цілого ряду норм. 

Перед забоєм вимовляється ім'я Аллага і лише після цього тварині перерізають м'які тканини, сонну артерію та вени (гладким, без зазубрин ножем). "В інтернеті ви можете знайти дописи деяких зоозахисників, які називають гуманною смерть тварини у газовій камері. Мовляв, тоді вона не відчуває болю (хоч і цілу хвилину душиться). А от халяльний забій тварин вважають негуманним, оскільки тварина відчуває біль і перебуває при свідомості, поки забійник чекає на її смерть", - розповідає Вікторія.

Фото: Harvest Public Media

Наголошує: для мусульман важливо, щоб кров повністю стекла з тушки. Ненасичене кров'ю м'ясо вважається кращої якості, тому що у ньому не так швидко розвиваються бактерії і воно, відповідно, не так швидко псується. Ось чому важливо, щоб перед забоєм птиця чи велика рогата худоба залишались живими.

"На українських підприємствах тварин перед забоєм, як правило, оглушують струмом, але вони - живі. Деякі стандарти хяляль допускають такий спосіб забою, а деякі – ні".

Весь процес вирощування та виробництва птиці і великої рогатої худоби має бути відділеним від процесу вирощування й виробництва забороненої продукції. Тварини повинні годуватися виключно натуральними кормами. Заборонено штучно стимулювати їх ріст. З халяльного м'яса можна виготовляти м'ясну продукцію (ковбасу, сосиски, тушонки).    

Фото: Daily Mail

"Всі інші заборони в ісламі на споживання тих чи інших продуктів походять від тлумачення Корану і суни пророка Мухаммеда ісламськими вченими. Світ динамічно змінюється. З'являються нові речовини та продукти, наприклад, ГМО чи штучне вирощене м'ясо. Зібравшись разом, ісламські вчені вирішують, яким буде юридичний статус цього продукту або сировини – буде воно вважатися халялем чи храмом", - пояснює директорка Центру сертифікації і додає, що виробництво харчової продукції та робота закладів громадського харчування – це дві різні категорії. В арабо-мусульманських країнах і ті, і ті мають бути халяль. В Україні виробники сертифікують свою продукцію як халяль вже доволі давно (це необхідно для експорту). Але оскільки в Україні проживає близько 1,5 мільйона мусульман і, крім того, приїздить дедалі більше туристів з країн, де іслам є панівною релігією, виробники зрозуміли, що сертифікувати продукцію, призначену для внутрішнього ринку, також рентабельно.

"Є виробники, які випускають халяль продукцію, щоб покрити потреби лише внутрішнього ринку. Є виробники, які націлені виключно на експорт (написи на упаковках, відповідно, роблять англійською або арабською мовою). Є такі, які всю продукцію пакують в одну, універсальну упаковку, а є такі, які випускають халяльну продукцію, проте не маркують її. Тобто ви можете купувати якесь печиво і навіть не знати, що воно халяль, - зауважує Вікторія. – Є й несертифіковані виробники, які використовують халяль-маркування, вводячи мусульман в оману".  

Вимоги щодо продукції халяль встановлені не лише до м'яса, а й до інших груп харчових продуктів – молока, кондитерки, бакалії, овочів, фруктів, напоїв, харчових сумішей, дієтичних добавок і ліків.

"Мусульманин навіть миючого засобу чи парфумів не купить, якщо ця продукція не буде відповідати вимогам його релігії", - каже Вікторія. Звісно, у ситуаціях, коли є загроза здоров'ю та життю, віруючий може на це не зважати. Фото надала Вікторія Нестеренко

"Є деякі харчові добавки з індексом Е, які не дозволені до вживання. Наприклад, барвник Е120 (кармін) або Е904 (шелак). Якщо у кондитерській продукції є желатин, то він має бути халяльним (яловичим і супроводжуватися сертифікатом халяль). Якщо у продукті використовуються різні емульгатори, то всі вони мають бути рослинного походження. Якщо вони тваринного походження, мають бути сертифіковані як халяль. Якщо це – рослинна олія, наші аудитори йдуть на виробництво і перевіряють, чи на цьому виробництві нічого іншого не виробляється. Не припустимо, щоб в одному цеху виробляли рослинну олію і, наприклад, жири тваринного походження", - підкреслює Вікторія.  

Зауважує: в українських супермаркетах бракує спеціальних стійок для халяльної продукції. Для кошерної вони є. "Мусульманам дозволяється споживати кошерну їжу. Нічого крамольного у цьому немає. А от для експорту кошерний сертифікат в арабо-мусульманських країнах, звісно, не підходить", - зауважує директорка Центру сертифікації. 

"Натомість жоден ресторан в Україні не сертифікований як халяль. Є заклади громадського харчування, які декларують, що вони сертифіковані як халяль, але насправді не мають такого сертифікату. Українське законодавство цього не вимагає, так само, як не регулює використання халяль-маркування на продукції, на меню чи як позначку на вході до ресторану, - каже Вікторія. - Є ресторани, які можна вважати халяль. У їхньому меню немає алкоголю та свинини, але вони не сертифіковані, оскільки це доволі затратно і власники ресторанного бізнесу не готові вкладати у це кошти. Є ресторани, в яких продають алкоголь, але при цьому вони позиціонують себе як халяль: дотримуються правил закупки м'яса та його зберігання і не пропонують своїм відвідувачем страв зі свинини. Чому ж тоді продають алкоголь? Бо він достатньо дорого коштує - ресторани на цьому непогано заробляють. Для бізнесу це питання рентабельності, заробітку".

"Ми як Центр сертифікації не можемо сказати, що ось цей заклад є на 100% халяль, тому що ми його не перевіряли. А ось так прийти, продегустувати якусь страву і сказати, що це – халяль, ми не можемо", - пояснює Вікторія. Фото надала Вікторія Нестеренко

Ще один важливий аспект – довіра. "Якщо одна людина запевняє іншу, що це – халяль і що це – можна споживати, відповідальність за це перед Богом лежить на тій людині, яка пригощає цією їжею. Відповідно, людина, якій пропонують таку їжу, може її вживати, хоча, звичайно, краще пересвідчитися, чи немає у її складі заборонених інгредієнтів (алкоголю, свинини) або заборонених речовин. Якщо мусульманин приходить у ресторан і бачить, що там є позначка халяль, для нього це - питання довіри. Є мусульмани, які дотримуються більш строгих життєвих розпорядків. Вони вважають, що у такі ресторани взагалі не можна ходити, бо вони не впевнені, що працівники дотримуються правил товарного сусідства, що кухар не переплутає ножі і не наріже овочі чи птицю тим ножем, яким зазвичай ріже свинину. Ті мусульмани, які проживають в Україні, ходять у ресторани, але не споживають м'ясних страв. Жодних. Замовляють страви з риби чи овочів, - ділиться спостереженнями співрозмовниця. – Хоча є, звісно, такі, які принципово відвідують лише халяльні заклади".  

Фото: Dietetycy.org 

Цікавлюся, як ставиться до збільшення туристичного потоку з країн Близького Сходу. Чи справді це настільки вигідно для української економіки, як у цьому запевняє влада, зокрема місцева? "Я за фахом правозахисниця, а не економіст, тож відповім так - це допоможе українському суспільству стати більш толерантними до мусульман і до людей іншої національності", - вважає Вікторія. 

Фото надала Вікторія Нестеренко

На її думку, українцям потрібно не лише рахувати прибутки від туризму, а й працювати над покращенням туристичного сервісу: "Для мусульман дуже важливим є задоволення релігійних потреб. Ми молимося п'ять разів на день".

"Коли людина прилітає в аеропорт або приїжджає туди для вильоту (не обов’язково мусульманин, це може бути людина іншого віросповідання), їй складно знайти місце для звершення молитви. Такого місця немає ні в аеропорту "Бориспіль" у Києві, ні в аеропорту ім. Д. Галицького у Львові".

"Бачимо, що власники готелей намагаються адаптуватися – пропонують своїм постояльцям халяльне меню, на підлогу, стіни чи стелю клеять спеціальні наклейки, щоб було зрозуміло, в який бік потрібно молитися (цей напрямок називається "кибла" – де б мусульманин не молився, повертає обличчя у бік священної Кааби, розташованій у Заповітній мечеті у Меці). З аеропортами складніше, адже це – державні підприємства. Є норми ІКАО (International Civil Aviation Organization), яких вони мусять дотримуватися. Через бюрократію зміни впроваджуються не так швидко, як би цього хотілося", - каже.

"Можливо, нашій сфері обслуговування пора починати вчити арабську?" – запитую. "Одного разу до мене на Хрещатику підійшла людина і запитала, як їй кудись пройти. Я була у хіджабі, тож вона подумала, що я розмовляю арабською, - розповідає Вікторія. - Нам було складно порозумітися, бо ця людина не володіла англійською. Але наскільки я знаю, у Саудівській Аравії, ОАЕ, Катарі вивчають англійську – у школах, університетах. Якщо людина багато подорожує, відвідує багато країн, то усвідомлює, що мусить якось комунікувати. Англійська мова – інтернаціональна. Проте було б, звісно, добре, якби у наших аеропортах з'явилися вказівники арабською"…

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.