З якими викликами зіштовхнуться біженці з України у Польщі. Думка польського соціолога

На думку соціолога, директора Інституту філософії та соціології Польської академії наук, професора Анджея Ришарда, для польського ринку праці така кількість мігрантів не матиме негативних наслідків. Робота, переконаний він, знайдеться і для поляків, і для українців. 

Українці швидко адаптуються до життя у новій країні, адже є не тільки географічно, а й ментально близькими до поляків. З чим точно виникне серйозна проблема — це забезпеченням житлом та наявністю місць у дитсадках і школах.  

Про це експерт розповів в інтерв'ю Newsweek Polska, передає "Еспресо.Захід".

Як показують розрахунки, проведені економістом Інституту структурних досліджень Яном Громадзьким, коли є стрімкий наплив мігрантів, вони відбирають роботу не у корінного народу, а в інших мігрантів. Щоб ефективно конкурувати не тільки з приїжджими, а й місцевими, переселенцям потрібен час, зокрема на те, щоб досконало вивчити мову. Професор Ришард наводить приклад: у 1980-х рр. понад півмільйона кубинців покинули острів і переїхали до Маямі. Жителі Флориди боялися, що через це їхній ринок праці обвалиться. Однак дослідження показали, що заробітна плата американських працівників на тих підприємствах, куди працевлаштувалися мігранти, не знизилися. 

Що справді непокоїть польського професора — це висока ймовірність того, що на вулицях польських міст та містечок побільшає безпритульних. Забезпечення житлом — найслабша ланка у польській системі надання допомоги. А не всі українські біженці зможуть самостійно забезпечити собі дах над головою. 

Жителям польських сіл та маленьких містечок доведеться вчитися толерантності, адже вже тепер зрозуміло, що великі міста не впораються з колосальним напливом біженців, тож частина з них змушена буде поселитися у менших населених пунктах, де до чужинців традиційно ставляться з більшою пересторогою.

Те, що більшість вимушених мігрантів — жінки, науковець розцінює як позитивний факт, оскільки українські жінки, за його словами, є більш освіченими, ніж їхні співвітчизники-чоловіки, і якщо вони опанують мову, то гарантовано знайдуть собі роботу. Але тут виникає інша проблема — що робити з дітьми. У Польщі ще до війни катастрофічно бракувало місць у дитсадках і школах. А зараз буде ще гірше.

"До війни,- каже професор Ришард, - українці намагалися якомога швидше "влитися" у польське суспільство, воліли не виказувати свого походження та самобутності. Однак сьогодні це може змінитися, бо війна виховує почуття національної спільноти та гордості за свою країну. Це стосується й українців. Вон захочуть зберегти свою ідентичність". На думку польського соціолога, поляки сприйматимуть це як належне, адже знають, "хто у цьому конфлікті хороший, а хто — поганий. Відомо, хто на кого напав. Крім того, Росія має дуже складні історичні відносини з Польщею, і це також спонукає поляків увійти у становище українців". 

Соціолог сподівається, що українці згуртуються і створять велику профспілку на кшталт польської "Солідарності", яка захищатиме трудові права українських мігрантів. На жаль, ще до війни масштаби зловживань з боку польських роботодавців були великими. Далеко не всі українці працювали за трудовими угодами. У кращому випадку українським робітникам доводилося втішатися контрактами на конкретно виконану роботу (щось на кшталт наших актів виконаних робіт) або й узагалі працювати "на чорно". На думку професора Ришарда, з огляду на високу конкуренцію на ринку праці, тепер таких зловживань може побільшати.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.