Юрію Андруховичу – 63 роки: 10 життєвих цитат письменника

"Еспресо.Захід" пропонує 10 пізнавальних цитат Юрія Андруховича:

1. Я письменник, а не дипломат. Тож дозволяю собі мову ненависті, але всіма силами намагаюся пильнувати, щоб вона не перемогла всі інші мови. Але письменник теж не може обійтися без мови ненависті – вона необхідна так само, як мова любові. Війна стала реальністю, і це мова війни. Але ми не тільки проклинаємо – ми також ридаємо, нас щодня приголомшують чергові втрати. Я не впевнений, що правильним було би стежити за тим, щоб у мові не звучали погані слова.
2. Світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль.
3. Є великий сенс у тому, щоби подорожувати, навчатись, шукати себе і своє місце в усьому світі. Але в тому, щоб ніколи, за жодних обставин, не повертатись додому, сенсу немає. Я взагалі думаю, що це одна з найбільших трагедій – бути позбавленим свого дому.
4. Місце, в якому ви не бували, має ту перевагу, що його можна собі науявляти.
5. Ніхто з нас до ладу не знає, що таке життя. Але найприкріше, що ми так само нічого не знаємо і про смерть.
6. Просто я іноді щасливий, коли після 6-годинного борюкання з комп’ютером у файлі залишаються незакресленими аж три речення. Зате які!
7. Насправді я думаю, що людей тримає разом усе що завгодно, тільки не якісь підписані документи чи не зовсім певні обітниці. Тобто закономірності немає жодної, просто є така абсолютна потреба бути разом і виконувати певні речі спільно — не тільки в сенсі "спільного користування статевими органами". Передовсім, я говорю про спілкування в усіх його виявах і рівень розуміння. Спілкування теж може бути дуже неприємним і болісним, якщо воно не породжує розуміння. Тому шлюб — це вдале поєднання міри спілкування з мірою розуміння.
8. Взагалі, нашою серйозною проблемою є те, що ми живемо у суспільстві, яке втрачає грамотність, втрачає здатність до розуміння написаного тексту. Між іншим, говорячи про проблеми розуміння. Люди щораз менше розуміють іронію, коли нема знаку "смайлик". Коли його поставити, то обурених коментарів відразу стає менше. Я вже думаю, чи не запровадити його у правопис як нормальний розділовий знак. Щоправда, у моїх текстах його доведеться ставити майже після кожного речення.
9. Я б сказав, що нинішні медіа демонструють викривлене розуміння двох моментів: журналістської суб’єктивності і журналістської заангажованості. Тобто зараз під суб’єктивністю розуміють відсутність у журналіста взагалі будь-яких оцінок, переконань, відчуттів, а під заангажованістю – здатність добре обслужити господаря. І це абсолютна перверзія. Об’єктивність – це передовсім не брехати і не спотворювати факти. Натомість заангажованість – це якраз переконання журналіста. Я проти того, щоб журналіст був лише медіатором, передавачем інформації. Ні, він може бути присутнім зі своїми переконаннями і думками. Вважаю, що нам бракує сьогодні журналістики з сильним суб’єктивним началом. На жаль, я не бачу серед журналістів якихось термінаторів.
10. На світі справді немає щастя, але є екстаз і воля.

Довідково. Юрій Ігорович Андрухович (нар. 13 березня 1960, Станіслав, нині Івано-Франківськ) — український поет, прозаїк, перекладач, представник постмодернізму в літературі, есеїст, революціонер. Кандидат філологічних наук. Живе і працює в Івано-Франківську.

1985 року разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу "Бу-Ба-Бу", яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиці. З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу "Четвер".

У часописі "Сучасність" вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993), "Перверзія" (1996), видані 1997 року окремими книгами, есей "Центрально-Східна ревізія" ("Сучасність", 2000, № 3).

Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації так званого "станіславського феномену" та формування місцевого мистецького середовища. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою, хорватською, сербською мовами й есперанто.

• Нагадаємо, у кінці жовтня Юрій Андрухович отримав премію Генріха Гейне у Німеччині