Ярина Коваль. Одного разу на Різдво

Удома ми завжди сідаємо за Святу вечерю 6 січня. Згадуємо у молитві померлих (обов'язково кладемо їм на тарілочку кутю), молимося за здоров'я живих, тішимося, що син Божий народився. Для Бусі – моєї прабабці – він народжувався трохи швидше, ще в грудні. І з цієї нагоди Буся завжди, крім інших смаколиків, пекла ще й шалено смачний пиріг, посипаний зверху солодкими запеченими окрушинами.

Народжена в Берліні донька польки, із німецьким вишколом за плечима, прабабця, ставши артисткою оперного театру, зустріла там мого прадідуся, сина греко-католицького священника й соліста цього театру, в якого без пам'яті та взаємно закохалася і з яким щасливо прожила понад 50 років. Тож у нашій родині релігійні свята завжди були подвійними – тільки з тією різницею, що на католицькі ми збиралися в домі Бусі й Дзядзя, а на православні – в нас. Бусі вже давно немає, а мама донині пече цей пиріг на "католицьке" Різдво.

До чого це я? Та до того, що смакуючи цей різдвяний смаколик, завжди згадую, як у дитинстві ніяк не могла зрозуміти, чому Христос народжується двічі. Усі пояснення про різні календарі не вкладалися в дитячій голові. Хай календарі й різні, але ж час народження один. Утім, напевно, Ісусові можна. Він же син Божий. Та й свято його народження – це так гарно. А пиріг, і обов'язково борщ з вушками та кутя – це так смачно, що я їла б їх не лише двічі  в році, а й частіше.

Утім – не про їжу. Їжа в цьому святі, попри всю її винятковість – справа десята. Головне – внутрішнє всезагальне піднесення, атмосфера доброти та милосердя, радості й надії, а ще гучне "Бог предвічний", яке в'яже з тисячами інших, хто був задовго до тебе, однак чиї силуети проступають крізь віки і з ким свою тісну спорідненість у ці дні відчуваєш особливо гостро.

Тому відсуваючи всі поточні справи, тихенько, коли все місто ще спить, виходжу рано-вранці з дому, щоби в приємному товаристві однодумців вирушити туди, де дитятко уже народилось – костелами Мостищини. І вас зі собою кличу.

Раденицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1754) є яскравим прикладом барокових безвежевих дерев'яних римсько-католицьких храмів на теренах України. До речі, за даними Вікіпедії, на Львівщині римо-католикам належить тільки 11 дерев'яних костелів. Окремі з них нам цього дня вдалося побачити. Датовані вони, як правило, 18-20 століттями.

 "Спить озеро, спить ліс і очерет.

Верба рипіла все: "Засни, засни…"

І снилися мені все білі сни:

На сріблі сяли ясні самоцвіти.

Стелилися незнані трави, квіти,

Блискучі, білі…" ( Леся Українка)

Розписи на склепінні головної нави Раденицького костелу Успіння Пресвятої Діви Марії (1754)  ґрунтовно перемалювали у 2-й пол. ХІХ ст. Оце безпосереднє малювання на дерев'яних стінах, стелі завжди вражає…

Вітрильник. Чий і куди?

Філософія буття.

Це – день. Просто така погода.

Стиль костелу святого Миколая, який споруджений у 1908-1911 роках за проєктом архітектора М. Яблонського – неоготичний. За такої погоди, коли максимальна видимість метрів 15 – така архітектура заворожує особливо.

"Ручний" ангел, а в ньому – душа.

"Пара, може і не пара…"

"Під самим садом обрій ліг

На сіру павутину...

Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину..." (Микола Вінграновський)

Там, де ми справді відчули – cправді Різдво!

Імла

Костел св. Катерини у Мишлятичах (1905-1909).

Зимно, дідько його бери…

Шлях додому.

Там, де було (буде) життя…

Старий ангел.

Майже фортеця.

Просто шлях

Світ у вікні.

Лилик. Кажуть, він тут живе. Маленьке налякане звірятко метушилося по храмі в пошуку темного місця. Нарешті, знайшло.

Люди тут відкриті: все покажуть, розкажуть.

 
Було смачно

Дух Різдва

Але то краса!

Цю Богородицю у вишиванці (центральна ікона церковного іконостаса) у Радохинцях художник Ярослав Галевич намалював у 1977 році. Щиро дивуюся, адже атмосфера в суспільстві була така, що яка там Богородиця у вишиванці? "Наше село так далеко від світу, що тут усе було можна"…

Вхід до храму.

Фото Ярина Коваль
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook–сторінку.