"Якщо москалям "рве дупу" від таких кліпів про Бандеру, - це наша зброя",- донеччанин Василь Хоменко

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася із керівником організації Василем Хоменком про те, чому молодь Слов’янська долучилася до флешмобу львів’янок, та про патріотичне виховання серед молоді Донеччини.

Пане Василю, ми звикли вважати, що міста на Сході російськомовні, мають великий вплив з боку Російської Федерації. Ба більше ставляться не те що вороже, але неоднозначно до таких постатей як Степан Бандера. І тут ми бачимо відео дівчат зі Слов’янська, які під повстанську пісню затанцювали. Як ви дізналися про цей флешмоб, чому вирішили долучитися?

Про те, що країною поширюється такий флешмоб, мені розповів мій друг Сашко Беліменко. Він запропонував долучитися з дітьми і записати ролик на пісню "Батько наш — Бандера, Україна — мати". Я хотів це зробити на центральній площі, а ось Сашко підказав, що краще це зробити на в’їзді у Слов’янськ. Основна мета організації - патріотичне вихованням молоді. У нашому складі є 15 дівчат. Коли вони почули про ідею, з радістю взялися до робити. У нас прекрасна молодь: ми ніколи їх не вчили на "Слава Україні!" відповідати "Героям Слава!", вони це кажуть самі, вони цікавляться усім і вміють користуватися мобільними пристроями, як зброєю. Я розмовляю з ними, намагаюся донести, що Україна - їхня домівка, їм тут жити і зростати їхнім дітям та онукам. Тим паче самотужки наводити лад у своїй країні. "Слов’янська січ" знає, хто в нас агресор, а хто герой. Я не впевнений, що вони все знають про Степана Бандеру, але, моя думка, якщо це москалям "рве дупу" від таких кліпів, - це наша зброя.

Було складно їх організувати?

Я не організовував, вони організувалися самі. Їм подали ідею, вони загорілися і самі все зробили. Дівчата самостійні. Ми лише допомагаємо.

Є різні реакції на флешмоб. Одна львівська журналістка сказала, що такий ролик їй нагадав танці в Росії у пілотках. Що ви думаєте? Наскільки такі флешмоби важливі для патріотичного виховання молоді, зокрема молоді Донеччини?

Зараз "рве" всю Москву. Вони розуміють, коли діти кажуть "Батько наш — Бандера, Україна — мати", ми за Україну підемо воювати", то у росіян майбутнього з нашими дітьми вже нема. Я все ж сподівався, що війна закінчиться раніше, і наші діти колись вибачать Росію за те, що вона накоїла, за те, що прийшла з війною на нашу землю. Війна йде на Донеччині та Луганщині і ворог наш — Російська Федерація. Я вже мовчу за Крим. Окупанти прийшли сюди зі зброєю, привезли "Буки", збивають цивільні літаки. Це війна Росії проти України. Я не прощу ніколи Росію, але я сподівався, що вибачать діти. Нині ми бачимо інше. Діти кажуть, що будуть воювати за свою країну.

Якщо порівнювати Слов’янськ до і після окупації, як він змінився у плані патріотизму?

Дуже змінюється, зокрема патріотичне середовище підтримує Нацполіція. На жаль, "патрульку" втрачаємо і ще залишилися зрадники при владі. Ми чимало робили з 2014 року: патріотичні автопробіги, пам’ятники Леніну знімали. На жаль, ніколи нам не допомагало керівництво наших міст і області. Вадим Лях, котрий привів війну сюди у 2014 році, нині очолює цивільно-військову адміністрацію, хоча він зовсім не військовий. Ми розуміємо, основна наша зброя — те, як ми розуміємо правду і брехню. З першого класу у Радянському Союзі мені доводили, що Степан Бандера — злодій і він поганий. Втім, коли я сам після 2014 року зрозумів, що Росія нам не брат, почав переглядати все те навчання, яке я пройшов і хто насправді є Бандера і що він зробив задля України. Крім нього ще було чимало людей, котрі поклали своє життя за Україну, за те, щоб ми були вільним народом. Український народ — дуже терпеливий, але коли цей терпець уривається — погано усім. Росію ми теж зможемо перемогти. Показовим був 2014 рік, коли ми майже без зброї та армії прогнали їх як "вошивих псів". На Луганщині та Донеччині треба наводити лад. Ми віримо, що Україна буде незалежна і ми переможемо обов’язково. Коли в нас є такі діти — це додає сил. Слава маленьким українцям!