Якщо Московський патріархат різко заборонити, то вони підуть у підпілля і мобілізуються, – директор РІСУ Антошевський

Справу вже вивчає Служба безпеки України, а міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко закликав встановити автентичність відео. Однак навіть якщо конкретно цей ролик виявиться монтажем чи фейком, це нічого не змінить, дії священнослужителів УПЦ МП усе одно залишаться проросійськими. Так вважає директор Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ) Тарас Антошевський, якого не здивували проросійські пісні в лаврі. 

"Еспресо.Захід" запитав релігійного експерта, чому на восьмому році війни в цієї конфесії все ще багато парафіян і якими методами впливати, щоб викорінити проросійські наративи з храмів.

Чи бачили ви відео з лаври, де співають про "матушку-Россию"? Воно вас здивувало? 

Я неодноразово бував і в Лаврі, і в інших монастирях. Те, що там витає проросійський дух, є очевидним. Крім того, це ж не лише там, він є в різних місцях – Закарпаття, Буковина, багато де. Нічого нового тут немає, все сходиться, адже ця церква постійно була частиною пропаганди "русского міра", була залучена до різних російських проєктів. Ми вчора знайшли повний текст, пісня відповідає ідеям "русского міра". 

Тобто ця подія відповідає загальній сутності УПЦ МП, і війна їхньої позиції ніяк не відкоригувала?

Вона відповідає загальній суті, тому що УПЦ МП в Україні є дуже різноманітною. До речі, там є навіть люди, цілком проукраїнськи мислячі. Просто їм донедавна було там комфортно і, можливо, так залишається і зараз. Вони є у цих внутрішніх своєрідних сектах, де себе відчувають українцями. Але водночас керівництво цієї церкви, після 2014 року зокрема, коли фактично з початку російської агресії ця церква була втягнута в різноманітні маніпуляції чи навіть акції військової агресії. Зокрема пам'ятаємо, що той самий Стрєлков із так званими "дарами волхвів" ходив фактично в розвідку. І таких прикладів достатньо, щоб розуміти, що в цій церкві є багато проросійських колаборантів, сепаратистів. Пригадую, ще в квітні 2014 року ми робили матеріал про те, що зафіксовано склади на території православної церкви на Донеччині. Одна з єпархій московського патріархату спростовувала цю інформацію, а пізніше виявилось, що так було дійсно. Був священник, був центр у Слов'янську, де він робив склади й допомагав окупантам. Ця єпархія відверто перейшла на бік окупантів, хоч як тоді брехала. 

Якщо погортати сторінки, які поширювали різноманітні діячі УПЦ МП за попередні роки, то, можливо, виявиться, що дехто з них змінив свою позицію з 24 лютого. Але не варто забувати про тих, хто не вставав у Верховній Раді на вшануванні українських героїв. Чи про агітацію, яка велася і ведеться на Закарпатті. Чи про владику з Буковини, який виступав проти мобілізації.Також пригадується, як колись владика Августін, який свого часу був у Львові, а зараз на Київщині, розказував, що вони - як бойові загони, які очікують на сигнал з Кремля. Пізніше він спростував (бо це інтерв'ю він дав Росії), сказав, що його неправильно зрозуміли. Але, як кажуть, усе фіксується…

І, як би зараз Мінкульт не намагався, щоб вони змінили свій зовнішній імідж (адже з них зараз намагаються зробити українську церкву), та їхня промосковська суть все одно буде залишатися, бо керівництво є саме таким. Можливо, не весь єпископат, але провід церкви, загальна лінія і те, що зараз вони відверто поводяться провокаційно, це означає, що їм однаково. Або ж вони мають потужне "покриття". 

Власне маю питання з цього приводу. Які є передбачені законодавством засоби впливу на УПЦ МП? Не на окремих представників, а на організацію? Що може зробити влада, щоб не дозволити їм і надалі розповсюджувати проросійські наративи про "одін народ"?

Ця група людей, які співали пісеньку, не до кінця розуміє все зло. Настільки густо в них у головах засіяний "русскій мір". І не лише в них. Адже вигадки "русского міра" можна зустріти в головах вірян інших конфесій, коли прочитати їхні коментарі з приводу дражливих питань, як, скажімо, календарне питання чи якісь історичні події. Але от проблема в чому, якщо хтось буде намагатись їх заборонити, то це для них буде способом мобілізувати цю масу людей. У багатьох випадках спроба заборонити нагадуватиме певні процеси, які були в радянські часи в 1946 році, коли забороняли греко-католицьку церкву. В результаті вона опинилася в підпіллі. Зараз, якщо московський патріархат почати забороняти тими самими методами, це буде величезна і, напевно, найбільш мобілізована маса людей, яка опиниться у підпіллі. Тобто вони існуватимуть у своєму інформаційному просторі, у своєму законодавчому просторі. 

Читаючи різні коментарі, бачу, що їхні люди є у всіх органах влади, юридично підковані. Мають своїх "летючих" юристів, особливо юристок, які їздять по Україні й беруть участь у провокаціях довкола переходів храмів громад. 

Але якщо цього не припинити?...

Якщо не почати застосовувати закон, який уже є (а це закон про перейменування, за яким організація має називатися "Російська православна церква в Україні"), то вони й надалі користуватимуться тим, що вони, начебто, є УПЦ. Якщо вони будуть відмовлятися перереєструватися добровільно, їх можна на законних підставах знімати з реєстрації. Тоді вони втрачатимуть усе, що мають. 

Далі - боротись з тими людьми, які відверто пропагують. От, скажімо, коли зловили на злочині, та ще й в умовах війни. Толерувати злочинців, які представляють інтереси ворога, означає брати участь у тій змові. Не варто боятися, що підніметься хвиля невдоволень. Не підніметься, якщо буде доведено (в тому числі інформаційно), що такий-то зафіксований на такому-то злочині, і він матиме за це конкретне покарання. Головне, щоб потім їх не випустили й вони не відчували себе непокараними. Бо це означатиме, що цей злочин буде множитись не лише кількісно, але і якісно.

Вони декларують, що віддалилися від РПЦ (наприклад, не моляться за Кирила). Як би ви оцінили цей процес: УПЦ МП і справді рве зв'язки з РПЦ чи робить це лише про людське око?

Це багатоходівка, яка була запущена в кінці травня і, можливо, була скоординована з Міністерством культури… Вони декларували, що переслали статут до державної служби, але що в тому статуті, ми лише можемо здогадуватись. Знаємо лише, що в  статуті чітко зазначено, що вони діють на підставі грамоти, яку отримали в 1990 році. А ця грамота говорить про те, що це є самоуправна частина в складі Російської православної церкви. Тобто ніде слова "автокефальна" в тому оновленому статуті не згадується. Цієї незалежності ніхто не визнав. Якщо вони кажуть, що ПЦУ ніхто не визнає (натомість ми маємо вже декілька церков, які визнали), то так звану незалежність УПЦ взагалі ніхто не визнав. 

Таким чином з одного боку собор зіграв на те, щоб заспокоїти українське крило, яке всередині церкви, а з іншого боку для того, щоб зупинити перехід парафій. У жовтні, до речі зафіксовані лише два переходи, у вересні їх було також небагато. Тобто фіксується мало переходів, а це означає, що їхній план спрацював. Вони себе нібито позиціонують уже не як МП, але, попри це, і далі моляться за патріарха Кирила. Десь - на рівні єпископів, десь - на рівні парафії... І навіть після того, як деякі частини відділились і перейшли на окуповані частини, то тепер ситуація така, що території стають деокупованими, а про повернення парафій на тих територіях до складу УПЦ наразі ще нічого не чути. 

Чи вам доводилося спілкуватися з парафіянами УПЦ МП? Якщо відкинути переконаних проросійських патріотів, чим керуються люди, які під час війни йдуть у Московський патріархат на Тернопільщині, на Волині, на Київщині та Чернігівщині, як думаєте?

Роками постійне зерно пропаганди потужно працювало. Значною мірою, коли я спілкувався (хоч спілкувався насправді з небагатьма), то спершу мене "збирають нерви", а пізніше великий жаль. Бо це є люди, які перебувають у потужній секті. 

Виникають абсолютно ідіотські ситуації, коли вони впевнено говорять про якусь дурість. Особливо добре це видно, коли цю саму дурість поширюють з різних областей, різні люди. До прикладу, календарне питання. "Увесь православний світ святкує 7 січня  Різдво, і воно не може бути 25 грудня". Хоча варто лише зайти й почитати загальну інформацію, то стає зрозуміло, що Різдво святкують 25 грудня, просто через помилку календаря роблять це з запізненням 7 січня. Але з їхніх уст звучить, що так нібито було споконвіку. Вони навіть не розуміють цієї помилки. Люди з тверезою психікою не можуть не бачити проблеми. 

Яким ви бачите подальший розвиток подій? Влада все-таки робитиме якісь кроки, щоб зупинити потік пропаганди у святинях?

Виникає питання, коли ми їх юридично заборонимо. Адже насправді зробити це дуже важко. Бо вони не існують як єдина юридична особа. Вони існують, як понад 13 тисяч юридичних осіб, і їх не можна одним актом взяти й ліквідувати. Тим паче, що вони ніде не записані як УПЦ МП. А навіть, якщо колись хтось придумає, як їх юридично "на раз-два" заборонити, то ці люди нікуди не дінуться, а їхні голови не стануть в один момент тверезими. Ця небезпечна маса людей залишиться і нею будуть маніпулювати. Також треба пам'ятати, що ці люди, які виходять на багатотисячні акції, паломництва, мають своїх представників у різних ділянках влади: і митна, і податкова, і органи самоврядування. Вони є надзвичайно мобілізованими, напевно, жодна з церков не має такої мобілізації вірян, як вони.

Деякі експерти про це говорять, і я також не виключаю, що УПЦ МП зараз зайняла таку позицію, бо має певні домовленості з владою (а ми ж знаємо, що серед нинішньої влади є багато прихильників, які лобіювали інтереси МП в Україні). За цією домовленістю, можливо, церква Московського патріархату готова співпрацювати й не виступатиме проти нинішньої влади, підтримуватиме її, коли знадобиться.