В день витрачаємо від 12 до 50 дронів, – командир групи дронів-камікадзе Британець

"Еспресо.Захід" поспілкувалося з воїном на псевдо Британець, чоловік є командиром ударної групи безпілотних літальних апаратів, а саме дронів-камікадзе.

Британець родом зі Львова, йому 33 роки й до повномасштабного вторгнення стосунку до війська не мав, лише закінчив військову кафедру. Чоловік у Великій Британії захистив дисертацію по банківській справі, звідти й відповідне псевдо.

Як ви зустріли повномасштабне вторгнення та потрапили до 10 гірсько-штурмової бригади

Я сам зі Львова, але проживав і працював у Києві. В основному в ІТ, керував відділом розвитку продажів. Вийшло так, що приїхав у справах до Львова і саме тут мене й застало повномасштабне вторгнення. Коли все відбулося, то я просто пішов у військкомат та мобілізувався. Це був, мабуть, вже 4 день після початку війни, бо спочатку було складно потрапити до військкомату. На 4 день вже був у військовій частині. В мене було розуміння, що війна відбудеться, бо знаки були однозначні. 

Спочатку я служив в іншій військовій структурі й повноцінно війна мене застала у червні 2022 року у Лисичанську. У 10 бригаду перевівся у листопаді 2022 року. Загалом, воював від всієї Харківської області до Донецької, в основному Східний фронт – Балаклія, Байрак, Бахмут, Білогорівка, Берестове й т.д.

Про формування ударної групи та забезпечення дронами-камікадзе

Як сформувалася ударна група дронів у батальйоні

Я заступник командира гірсько-штурмової роти. Займалися усіма стандартними піхотними справами. Проте з часом, коли почали воювати, то виникло розуміння, що у 109-му батальйоні мають бути свої пілоти, не лише на рівні бригади. Ми почали це розвивати, і як всі пілоти, кидали гранати, займалися аеророзвідкою і т.д. У зв’язку з тим, що бракувало певних вогневих засобів, почали своїх пілотів самостійно готувати на FPV, на дрони-камікадзе. З часом це призвело до того, що на базі нашої роти виник, якщо називати неформально, взвод безпілотних авіаційних комплексів.

Якщо говорити про всю ж структуру цього взводу, то все трохи складніше. Мова йде не тільки про пілотів, а й про людей-техніків, які займаються підготовкою дронів, бо вони ж одразу не їдуть на передову – вони облітаються, перевіряються на справність, налаштовуються, ремонтуються й т.д. Ми для себе побудували такий процес, який охоплює облік дронів. Крім того, є інженери, які готують боєприпаси під різні цілі. Тобто, це не тільки ті люди, що працюють на нулі, а ще забезпечення тилу й правильна організація. Від цього залежить дуже багато.

Якщо говорити про витрати, то скільки дронів на місяць ви використовуєте

В принципі в місяць один екіпаж (в ідеалі 4 людини), який працює на позиціях, використовує близько 450-500 камікадзе в місяць. Доростаємо до того, що скоро будуть працювати 2 таких екіпажі й це точно буде до тисячі дронів на місяць. 

"Вважаю, що не треба концентруватися лише на броньованій техніці, а необхідно працювати по укриттях ворога, його піхоті"

Раніше "ходила" така думка, що Україні у протистоянні безпілотниками з Росією бракує дронів. Яка реальна ситуація із забезпеченням, на прикладі вашого підрозділу

Воно стало дуже добрим, треба розуміти, що нас забезпечує бригада. Крайні місяці ми почали отримувати набагато більше безпілотників у зв’язку з тим, що ми почали показувати результат.  І це правильно. Кожен підрозділ FPV на самому початку стикається з тим, що має погане забезпечення. І відбувається це не через те, що хтось не хоче їх забезпечувати, а через те, що їх кількість є обмеженою в середині бригади. Більше ефективному підрозділу надається більше дронів. Коли ви почнете показувати результат, на рівні бригади виділяється більше безпілотників. От ми виходимо зараз на те, що результативність у нас хороша. Нас підтримує бригада, крім того, є фонди, з якими ми вже співпрацюємо на пряму. 

Але скажу, що нам завжди цих безпілотників не вистачає, бо в один день ми можемо витратити 12 дронів, але якщо нас штурмують і нам треба відбивати техніку чи живу силу, то може піти й 40, і 50 дронів. Тобто, ті 450 в місяць, які ми використовуємо, це не завжди достатньо на складному напрямку.

Про роботу камікадзе на фронті, альтернативу артилерії та головний бій 

Що у вашій роботі вважається успіхом на полі бою

Досить недавно ми знищували нові бойові машини десанту ворога в Яковлівці та Василівці. Але всі концентруються на броні, бо це найвидовищніше, і з одного боку це правильно, бо це є ресурс ворога. Проте ми вважаємо успіхом також і вдалу роботу по укриттях ворога, по вогневих засобах – вчора (розмова відбулася 28 лютого -  ред.) ми знищили СПГ та великокаліберний кулемет. Навіть будь-який транспортний засіб (ми вчора вразили й квадроцикл) помагає ворогу підвозити бойові комплекти. Кожен УРАЛ, КАМАЗ теж є вагомою ціллю, бо це логістика ворога. Вважаю, що не треба концентруватися лише на броньованій техніці, а необхідно працювати по укриттях ворога, його піхоті – ми на цей час (момент розмови - ред.) працюємо по позиції, яку нещодавно захопили. Там піхота противника покидає позиції й ми її добиваємо на відході. Це і деморалізує противника, і допомагає нашим штурмовим групам зайти та взяти цю позицію й відновити контроль з набагато меншими втратами. Крім того, перед штурмом наших хлопців ми паралельно вилітаємо і намагаємося залітати у ворожі бліндажі дроном-камікадзе, для того, щоб полегшити роботу штурмовикам і зберегти особовий склад. 

Відомо, що пілоти дронів працюють дещо по віддаль бойових дій. Про яку небезпеку для них ми можемо говорити?

Ворог має велику перевагу в артилерії та користується радіолокаційними комплексами, які можуть виявляти наші антени. Звичайно, є і великий ризик для пілотів, хоч вони працюють на невеликій відтяжці від нуля. У нас насправді є поранені пілоти, бо ті точки, де ми працюємо або планово, або прицільно криє арта противника. На жаль, ми, як і піхота, потрапляємо під артилерійський вогонь і від цього ніхто не захищений – ворог намагається кожну посадку, навіть без точних даних, крити великою кількістю артилерії. 

"Ми з ворогом боремося не тільки на полях бою, а й у майстернях техніків, бо коли на нас починає діяти РЕБ, ми змінюємо технічний бік дронів"

Правильна думка, що дронами ми намагаємося замінити брак артилерії на фронті?

Безперечно. Мені складно собі уявити, щоб би ми робили, якби у нас не було FPV, бо ми стараємося по максимуму ними заміняти артилерію. Тут є свої технічні плюси й мінуси, до прикладу, ми обмежені у вазі боєприпасу, рельєфом, відстані, але зате ми можемо точно відпрацьовувати, доганяти рухому техніку й т.д.

Враховуючи протидронні засоби, наскільки довго безпілотники будуть актуальними на війні?

Я думаю, що Україна дуже довго може воювати дронами. Ми з ворогом боремося не тільки на полях бою, а й у майстернях техніків, бо коли на нас починає діяти РЕБ, ми змінюємо технічний бік дронів. Наша сильна сторона у тому, що ми гнучкі та стараємося взаємодіяти з усіма підрозділами, обмінюватися досвідом з всіх частин фронту. Дрони — гнучкі інструменти й вони будуть застосовуватися на всіх полях битви, не тільки в Україні. Якщо технічно їхнє використання стає неможливим через РЕБ, то просто використовуються інші частоти чи технології, вони розвиваються і вдосконалюються. Попри все, дрони будуть використовуватися. На щастя, у нас достатньо енергії, щоб вкладати інтелектуальний ресурс в техніків, щоб адаптовувати себе. Єдина проблема, що самих техніків бракує. Фізично тих людей дуже мало і ми постійно їх шукаємо. 

Часто воїни згадують бої біля Бахмута як найтяжчі у своєму бойовому шляху. Ви там також були, що можете розповісти про цю гарячу точку і загалом який бій ви вважаєте головним для вашого взводу на цей час?

Буду відвертим, я був у Бахмуті та виконував бойові завдання навколо нього в той час, коли ще не було таких "гарячих" подій. Я більше бачив Лисичанськ, Сєверодонецьк тоді, коли там були проблеми з логістикою – переправлялися на човнах через річку, щоб поставити все необхідне. Зараз на нашому напрямку логістика також ускладнена ворогом. Багато треба носити у пішому порядку на далекі відстані, але це війна. 

Не знаю, чи можу сильно описувати якісь деталі, але на напрямку Білогорівки нас пробували дуже багато разів штурмувати, нашу посадку. Зараз її не штурмують, бо кожного разу, окрім ще й героїзму нашої піхоти, була гарна робота мінометних підрозділів та дронів – ми робили сильний опір користуючись FPV по ворожій піхоті, якій ми не давали підійти. Це продовжувалося кілька днів і вони вже просто не мали людей та були деморалізовані.

"Як на мене, армія дуже виграла від того, що в її структурі з’явилися люди цивільні"

Про мобілізацію та нерозуміння цивільних реалій війни

Як до вас можна потрапити

Запрошуємо всіх бажаючих долучитися до спільної справи в якості пілотів безпілотних літальних апаратів та радіотехніків для ремонту та складання FPV-дронів. Головне — бажання. За детальною інформацією звертайтесь у територіальні центри комплектування Івано-Франківської області або за номером телефону +380 68 137 0415.

Коли це пілот, то надалі ми його готуємо, у нас є своя навчальна база. Якщо це технік, то у нас є люди, які готові ділитися своїми знаннями. Тобто, людина приходить, починає допомагати, виконувати завдання і так вчиться. Ми також співпрацюємо з різними навчальними центрами, куди відправляємо пілотів для розширення досвіду. Проте, буду відвертий, найбільший досвід можна отримати тут: на позиціях, де працюють пілоти, або в нашому тиловому центрі, бо ми отримуємо набагато свіжішу інформацію. 

"Проблема в тому, що якщо не долучитися до оборони країни людям, які це можуть робити, особливо молодого віку та з технічною освітою, знанням іноземних мов, то все закінчиться дуже сумно. Тут складно, бо постійно бракує людей у будь-якій ланці"

Не можемо оминути питання мобілізації. Зараз воно доволі гостро обговорюється у суспільстві і цікаво почути думку людини з фронту щодо цього

Найстрашніше в тому всьому є те, що історія повторюється. Подивіться на мобілізацію 100 років тому для УНР, приклад Холодного Яру, який описує Юрій Горліс-Горський, було все те саме. Тобто, була частина людей, яка розуміла, що треба робити опір, бо ні твій дім не залишиться у спокої, ні твоя родина не виживе. Тому вони йшли і воювали. А була частина людей, що залишалася пасивною. Суспільство наше є героїчним і ми цим завжди пишалися, але також ми швидко холонимо. На початку ми бачили великі черги у військкомати, а зараз коли йдеш у відпустку, то бачиш, що люди живуть в якомусь інформаційному вакуумі, не знають, що відбувається і їм здається, що війна стала справою кадрових військових. Хоча, як на мене, армія дуже виграла від того, що в її структурі з’явилися люди цивільні. 

Проблема в тому, що якщо не долучитися до оборони країни людям, які це можуть робити, особливо молодого віку та з технічною освітою, знанням іноземних мов, то все закінчиться дуже сумно. Тут складно, бо постійно бракує людей у будь-якій ланці – кваліфікованих кадрів стає все менше. До того ж, якщо б більше людей мобілізувалося, то і морально-психологічний дух тут був іншим. Наприклад, я не можу поміняти пілотів чи поїхати сам хоча б у ближній тил місяцями, бо у нас не вистачає кадрів. Ми працюємо на своєму ентузіазмі, силі духу, розумінні, що нашим рідним у тилу загрожує небезпека. Тому ми нікуди не підемо і будемо воювати далі, але якби нас було більше, тоді ми б мали можливість якийсь час, щоб видихнути, бачити більше своїх рідних. А так ми не маємо змоги цього робити, навіть морально реабілітуватися від усього, що тут відбувається. Дуже образливо бачити, що багато людей в тилу цього не розуміють.

Читайте також: Від оборони Київщини до боїв за Бахмут та Лиманський напрямок: бойовий шлях 109-го батальйону 10-ї ОГШБр за 2 роки війни