Від оборони Київщини до боїв за Бахмут та Лиманський напрямок: бойовий шлях 109-го батальйону 10-ї ОГШБр за 2 роки війни

24 лютого 2022 року батальйон терміново висунувся на укріплення оборони Волинської області. "Еспресо.Захід" поспілкувався з командиром гірсько-штурмової роти Миколою Петращуком та командиром роти вогневої підтримки Віктором Гавалешком про бойовий шлях батальйону та героїзм військових.

Миколі Петращуку 34 роки й до повномасштабного вторгнення він був директором бази відпочинку на Івано-Франківщині. Як розповідає, звідти й отримав позивний Директор. На початку повномасштабної війни сам пішов добровольцем й встиг пройти шлях від звичайного солдата до офіцера – зараз є командиром гірсько-штурмової роти у 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні славнозвісної 10-ї ОГШБр "Едельвейс".

Фото: з архіву Миколи Петращука

А от Віктор Гавалешко працював вчителем інформатики у Чернівецькій області та мав вже військовий досвід: у 2014 році пішов на війну. Крім того, чоловік постійно відвідував вишколи та збори резервістів. До цього часу чоловік чергував своє вчителювання та службу за контрактом, аж до 2021 року, коли вкотре підписав контракт і залишився служити у 109 батальйоні. 

Фото: з архіву Віктора Гавалешка

Веселих прогулянок не було

Як каже Віктор Гавалешко, 109 батальйон, ще до повномасштабного вторгнення, ставили на досить відповідальні напрямки, до прикладу – під Горлівкою (де воїн виконував завдання), ще раніше – Авдіївка, Золоте, Павлопіль та інші:

"Скажемо так, і до 24 лютого жодного разу веселої прогулянки у нас не було. На час повномасштабного вторгнення батальйон був укомплектований переважно контрактниками".

Директор же характеризує бойовий шлях батальйону за ці 2 роки війни як шлях постійного розвитку, важкої праці, вдосконалення навичок. 

"Ми завжди виконуємо завдання під час важких боїв, тому маємо постійно еволюціонувати", – додає Микола Петращук.

Оборона Київщини, Бахмута, бої на Сєверодонецькому та Лиманському напрямку

З початком повномасштабного вторгнення батальйон 15 днів провів у Волинській області – з метою не допустити ймовірного наступу з території Білорусі, в той час на суміжній території перебувало  до восьми батальйонно-тактичних груп армії Російської Федерації.

Як розповідає Віктор Гавалешко, коли їх на Волині замінила тероборона, 109 батальйон висунувся на оборону Київщини. 

Там захисники звільнили населені пункти Кухарі, Олива, Тетерівське, Розважів та стратегічно важливе місто Іванків. 

Після того, як росіян вигнали з Київщини, батальйон перекинули на Донеччину. Спочатку був Бахмут, де українські воїни вступили у бій з переважаючими силами росіянами.

"Батальйон 20 травня 2022 року було перекинуто у Донецьку область. Відповідно ми брали участь у боях на Бахмутському напрямку, на Сєверодонецькому напрямку, зараз на Лиманському. Ми весь цей час перебуваємо на досить напружених та тяжких напрямках", – каже Микола Петращук. 

При згадці про Бахмут, Микола Директор Петращук додає, що для його роти це був дуже важкий період:

"За Бахмутом, у селі Відродження, де я й отримав поранення. Для моєї роти бій був дуже важким, ми зазнали великих втрат. Взагалі літо 2022 року було найтяжчим".

Морально легше, коли столиця далеко від боїв

А от для Віктора Гавалешка складно було на Київщині:

"Не скажу за один бій, а за цілий період – це оборона Київської області. Дуже велика відповідальність, густо заселені села і люди дивляться на нас як на єдиний рятунок. Так, на Донеччині також були важкі бої, але розумієте, столиця була далеко вже".

Кожен, хто на фронті – Герой!

Що Віктор, що Микола, дотримуються думки, що кожна людина, яка на війні захищає Україну вже є героєм.

"В цих обставинах на фронті, в яких перебуває людина, з непростим ворогом, кожна є героєм. Це справді стосується кожного воїна, і прикладів героїзму є багато. У мене є водій-механік, який у селі Відродження (біля Бахмута) під обстрілами відремонтував БМП-2. І знову ж таки під ворожим обстрілом проводив нею евакуацію та врятував поранених з поля бою. Ще раз – кожен, хто на фронті є вже героєм", – розповідає Микола Петращук.

Віктор Гавалешко ж пригадує, що особливий героїзм та жертовність проявляють хлопці, які прикривають відступ решти війська:

"Таких моментів є багато, дуже. Але перше, що приходить на думку – це прикриття при відступі. Відступ сам по собі накладає негативний відбиток на морально-психологічний стан воїна. От на Донеччині було багато таких випадків, коли військові зголошувалися прикривати відхід інших, хоча було зрозуміло, що це для них означає смерть чи полон".

Також Директор розповів, що загалом у бригаді двоє воїнів отримали звання Героя України: старший лейтенант Володимир Стельмах (посмертно) та підполковник Сергій Яндульський.

На кожну дію є протидія і дрони – це не панацея

У 109-му батальйоні активно використовують безпілотники. Чи не щодня у соцмережах воїни діляться відео з успішними атаками на ворога.

Віктор Гавалешко зазначає, що дрони виконують велику роботу на полі бою:

"Скажу, що за рік повномасштабної війни відбувся такий скачок, який можна порівняти зі стрибком від бронзового віку до одразу винайдення пороху. Тобто, спочатку дрони використовували одиниці, потім трохи більше для розвідки, а зараз підрозділ без безпілотників це щось дивне. На щастя, наша армія по якості у цьому плані виграє у росіян, але мушу сказати, що ворог дуже швидко вчиться і робить все у більших масштабах. І це проблема".

Микола Петращук додає, що війна швидко розвивається, йде такими великими кроками вперед, вона не стоїть на місці. Зараз дрони багато вирішують на полі битви. Проте, критичним завжди є людський ресурс, безпілотники не є панацеєю. 

"Наш батальйон спеціалізується не тільки на дронах: кожен підрозділ має свою специфіку. До прикладу, мій спеціалізується на штурмових діях. 

Дійсно, на цей момент за дронами є майбутнє. Проте, треба розуміти, що на кожну дію знаходиться протидія. Тому скоро розпочнеться новий етап – це розвиток тих же систем РЕБ, які зроблять так, що взагалі ніщо не зможе літати", – коментує він.

Нам потрібні штурмовики

Як каже Віктор Гавалешко, батальйон постійно потребує різних спеціалістів. Тим більше, що відкриваються нові підрозділи та посади, які пов’язані з безпілотниками.

Микола Петращук додає, що оскільки у них гірсько-штурмовий батальйон, тому у першу чергу потрібні штурмовики.

"З нормальною фізичною підготовкою, я вже не кажу з відмінною, які зможуть виконувати завдання під час бойових дій. Звичайно, потребуємо тих же операторів дронів", – каже він.

Щодо підготовки, то Гавалешко зазначає, що у бійці батальйону постійно проходять підготовку:

"У нас постійно йде підготовка, навіть тих, хто вже давно служить. Ми, що на рівні бригади, що батальйону, виводимо людей в умовний тил та проводимо навчання, бо постійно приходить нова зброя, до прикладу".

Микола Петращук же звертає увагу, що жодного разу не було таких випадків, коли "зелених" бійців відправляли на фронт:

"До нас направляють людей, які вже мають базову підготовку. До цього, у нас є і час, і  можливість провести з ними додаткову підготовку, аби відточити навички відповідно до нашої специфіки. У нас є сержанти, толкові офіцери, які якраз цим і займаються. Немає такого, що людину одразу відправляють на фронт".