"Ми тримаємо окупанта голодним та холодним": військовий про бойовий шлях 63-ї бригади та оборону на Лиманському напрямку

"Еспресо.Захід" спілкувався з Ростиславом Ящишином з пресслужби 63-ї окремої механізованої бригади.

У мережі пишуть, що ви хмельницька бригада. З яких регіонів складаються ваші батальйони?

Ми не Хмельницька. Взагалі. У деяких джерелах вказують, що ми зі Старокостянтинова, але насправді наша бригада зовсім не прив’язана до Хмельницької області. Наші батальйони зібрані із західних регіонів: два закарпатські, один львівський, один тернопільський, один волинський, ще один франківський. У нас є кілька людей із Хмельницького, але так само є військові з Одеси, Харкова та інших міст.  

У Бахмуті нашим хлопцям вдалося збити ворожий літак. Але сталося так, що герой, який здійснив точний постріл загинув за якусь годину від ворожого обстрілу

Хотілося б дізнатися більше про символіку вашої бригади. Чи маєте якісь традиції, чи обряди перед бойовими виходами?

Раніше ми мали іншу емблему, але рік тому змінили її. Нову символіку створив військовий-нацгвардієць. Основні елементи — лев, хрест і прихований код. Лев символізує агресію, а хрест — військову прив'язку. Номер бригади не можна вказувати на шевронах відкрито, тому ми придумали “код” — шість вертикальних і три горизонтальні лінії, що вказують на наш номер - 63.

Розкажіть про бойовий шлях бригади з часу повномасштабного вторгнення

63-тя бригада воювала на півдні Миколаївської області, зокрема, в селах Снігурівка, Широке, Киселівка та інші. Зокрема, у селі Благодатне наші війська перебували в оперативному оточенні протягом 100 днів. Оперативне оточення — це коли три сторони заблоковані, а вихід можливий лише з однієї.

Ми знімали документальний фільм про оборону Благодатного. У цих районах було багато хрестів і могил воїнів 105-го та 106-го батальйонів. Попри величезні втрати, нашим вдалося стримати ворога і звільнити ці території. До речі, місцеві мешканці ще досі пишуть нам та вітають зі святами. Вони нас не забули.

Після успіхів у Миколаївській області почалося звільнення Херсонщини. 63-тя бригада стала однією з перших, яка зайшла в Херсон 6 листопада 2022 року. Це був неймовірно емоційний момент. Місцеві жителі діставали українські прапори, сховані під бетонними плитами. Місто святкувало, навіть попри відсутність світла.

Після Херсона бригаду перекинули до Бахмута. Це було моє перше знайомство зі справжньою війною. Два місяці запеклих боїв проти "вагнерівців", які йшли вперед через трупи своїх. Ворог мав значну артилерійську підтримку, танки, численну зброю, що ускладнювало ситуацію.

Ми також стикалися з постійними обстрілами, хаосом і неможливістю створити нормальні укриття. Бахмут став символом важких втрат і водночас незламності. У Бахмуті нашим хлопцям вдалося збити ворожий літак. Але сталося так, що герой, який здійснив точний постріл загинув за якусь годину від ворожого обстрілу.

Окупант повинен залишитися голодним, без спальника, генератора і води. Були випадки, коли орки з’їдали котів і не могли впіймати щурів. Їжі просто не було

Тепер ви на Лиманському напрямку. Скільки часу вже бригада там?

У березні 2023 року бригаду перекинули на Лиманський напрямок. Цей регіон суттєво відрізняється від Миколаївщини чи Бахмута: тут переважають ліси й поля, що дають змогу ефективніше оборонятися.

Головна перевага сучасного етапу війни — це дрони. Вони дозволяють і рятувати життя, і завдавати нищівних ударів по ворогу. Зокрема, наша бригада знищила значну кількість ворожої техніки: кілька "Градів" та "Сонцепек", кілька танків Т-90, величезна кількість танків Т-72 та іншої бронетехніки.

Наші бійці навчилися збивати навіть такі загрозливі дрони, як "Ланцети", використовуючи FPV-дрони. Ловимо і розвідників - "Зали" та "Суперками". Це стало показником високого рівня майстерності та пристосування до нових умов війни.

А як щодо їхньої піхоти?

Її найбільше. Це їх основна стратегія — "м'ясні" штурми. Раніше ми не могли так ефективно їх знищувати, як зараз, через брак дронів та відсутність знань щодо їхнього використання. Тепер ми маємо надзвичайно кваліфікованих пілотів, а також повністю пристріляну територію. Кожна стежка замінована, причому дистанційно, за допомогою нічних дронів.

Ворожі ресурси знищуються ще на підході. Їжу, воду, техніку привозять на "буханках", тому наші пілоти обирають їх, як ціль номер один. Окупант повинен залишитися голодним, без спальника, генератора і води. Були випадки, коли орки з’їдали котів і не могли впіймати щурів. Їжі просто не було.

Як виглядає типовий штурм?

Уявіть групу з 20 осіб. Переважно це зеки, без освіти і майбутнього. Вони майже не навчені, багато з них пройшли підготовку лише кілька днів. Їх кидають одразу на поле бою. Як тільки вони з’являються, наші дрони, артилерія, міномети, АГСи та САУ миттєво починають працювати. Загалом, у 2024 році нас штурмували понад 300 разів. 

За рік ми завдали втрат: трохи менш як 7 000 ворогів вбитими та пораненими, 144 танки, з яких 50 остаточно спалені, 175 бойових броньованих машин і понад 2 000 дронів.

Ви згадали про дрони. Яка ситуація у нас з засобами РЕБ?

Наш начальник РЕБ — молодий офіцер, але він фанат своєї справи. Завдяки найрізноманітнішому фінансуванню, зокрема, допомозі місцевих та обласних адміністрацій, ми маємо можливість придбати якісне обладнання, яке щомісяця допомагає збільшувати кількість "посаджених" ворожих дронів та врятованих життів.

Які основні цілі у бригади на цьому напрямку?

Не допустити ворога до наших окопів. У піхоту мало хто хоче йти, тому ми робимо все, щоб зберегти її. Ми використовуємо дрони, міни та інженерні загородження, щоб ворог не міг наблизитися. Навіть якщо хтось із них доходить до наших позицій, це одиниці, які там і залишаються - тут вже працює наша піхота зі стрілецької зброї.

Чи доводилося відходити з позицій?

Якщо був наказ командування, то так, але це не означає, що ми їх втратили. Ми не дозволяємо ворогу закріплюватися на таких ділянках, тож вони залишаються "сірою зоною". Насправді за рік 63 бригада втратила 4,3 км2 території на своєму напрямку. Але відбила 4,2 км2. Таким чином, ворог за рік, ціною величезних втрат, захопив лише сто квадратів піску і повалених дерев у лісі. 

Можливо ви пригадаєте якісь цікаві випадки за час перебування бригади на Лиманському напрямку?

Був випадок, коли кілька наших хлопців з ремонтно-відновлювального батальйону та танкісти на танку витягли підбиту ворожу БМП з поля бою. Це було сильно. Її зремонтують і віддадуть в піхотний батальйон. Інший епізод — група під обстрілом втратила пораненого товариша. Він отямився сам уночі, але попри поранення добрався до бліндажа. Згодом до нього прийшов росіянин і попросив здатися. Вони разом пережили день і дійшли до наших.

Ще одного разу ми взяли в полон коряка — представника дуже нечисленного народу. Їх кидають на штурм абсолютно бездумно, фактично на смерть.

У вашій бригаді служить Олег Ляшко, в минулому досить одіозний політик. Розкажіть про його службу

Олег Ляшко зараз — командир батальйону безпілотних систем. Він прийшов на війну солдатом, став сержантом, потім офіцером. Зараз він не просто офіцер, а командир батальйону.

Наш батальйон уже кілька місяців перебуває у топ-10 найкращих підрозділів безпілотних систем Збройних Сил України. Ляшко робить просто шалену роботу насамперед організаційну. Я не знаю, коли він спить. Він фанатично налаштований.  

А як готують новоприбулих військових у вашій бригаді?

У нас дуже молоде командування. Наприклад, командиру бригади лише 35 років, а є командир батальйону, якому 23. Ставимо на молодих і якісних офіцерів, позбавлених старої "армійщини".

Ми прагнемо досягати результатів, мінімізуючи втрати. За рік співвідношення втрат у нас становить приблизно 1 до 19. Це дуже хороший показник, хоч і кожна втрата — це трагедія.

Після базового вишколу у навчальних центрах, наші новачки проходять додатковий курс у нашій бригаді, який триває 2-3 тижні. Навчання проводять наші інструктори — ветерани, які мають великий бойовий досвід.

Злагодженість роботи розвідки, артилерії та дронів — це те, що дозволяє нам ефективно тримати позиції

 У вас є фабрика для виготовлення екіпіровки. Як вона працює?

Так, у нас є своя фабрика. Там працюють військові, які отримали поранення і не можуть більше виконувати бойові завдання. Вони шиють екіпіровку: підсумки, кріплення для лопаток, накидки та багато іншого. Є швейні машинки, 3D-принтери, вишивальні машини. Ми забезпечуємо нашу піхоту усім необхідним.

Також у нас є стоматологічний кабінет, обладнаний на базі Mercedes Sprinter. Будь-хто з проблемами зубів може отримати лікування безпосередньо в бригаді.

А що із західною технікою? Чи є вона у вашій бригаді?

Немає. Попри це, працюємо максимально злагоджено і в цьому наші успіхи. У нас старі "САУшки", але вони влучають у ворожу БМП на ходу з 11 км! Злагодженість роботи розвідки, артилерії та дронів — це те, що дозволяє нам ефективно тримати позиції.

Читайте також: Лінія оборони залишається незмінною і проходить по каналу: розмова про оборону Часового Яру з представником 24-ї бригади