Хто такий командир "Холодноярівців" Павло Паліса з Львівщини: від фронтового керівника до заступника Єрмака

"Еспресо.Захід" розповість біографію екскомандира 93 ОМБр "Холодний Яр", який знає фронт зсередини, а тепер працює у владних кабінетах. 

Народження у військовій родині та американська освіта

40 років назад Павло Паліса народився в родині військовослужбовця, тому дитинство провів у різних військових містечках, де служив його батько. Відомо, що певний час він жив у Городку, що неподалік Львова. 

"Я мріяв бути військовим зі самого дитинства, з юності. Це моя споріднена праця", - розповів Павло Паліса в інтерв’ю з Сергієм Жаданом. А в інтерв’ю Укрінформу він сказав: "З мене ще зі школи однокласники жартували, що я народився в камуфльованому памперсі". 

Тож у 2007 році Павло Паліса закінчив Львівський інститут сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" (нині — Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного), а у 2019 році вдосконалив свої знання, закінчивши командно-штабний інститут Національного університету оборони України.  

До речі, молодший брат Дмитро Паліса — один з наймолодших комбатів Збройних сил України, екскомандир четвертого загону спеціального призначення 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ, а з 2024 року —  заступник командира 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Паліса на війні з 2014 року, пройшов гарячі точки АТО та ООС. 

"Служба в армії - це ніякий не борг, а боротьба за власне майбутнє", - впевнений "Хантер".

У 2021 році він розпочав навчання в Командно-штабному коледжі армії США, однак через повномасштабне російське вторгнення, військовий перервав свою науку, щоб знову долучитися до оборони України.

В інтерв’ю NV він згадує, що 23 лютого 2022 року презентував свою країну у Командно-штабному коледжі армії США. 

"Виступ розпочався о 16:00 (за Києвом це вже була друга година ночі 24 лютого). Перед презентацією мій керівник запитав, чи я справді вірю, що війна почнеться того дня. Я відповів ствердно, бо друзі з ООС повідомляли, що росіяни перейшли в режим радіомовчання — тривожний знак. Попри це, я вирішив, що презентація важлива і її не слід скасовувати. Аудиторія реагувала неймовірно: після промови більше тисячі людей аплодували стоячи. Але вже через кілька годин я дізнався про початок російського наступу. Цей день я запам’ятаю назавжди", - розповів Паліса. 

Повномасштабна війна: від командування 5 окремою штурмовою бригадою до керування 93 ОМБр "Холодний Яр"

За словами Павла Паліси, після прибуття в Україну він планував стати заступником командира 58-ї бригади під Черніговом і вирушив туди. Але за 300 метрів до місця отримав дзвінок із кадрового центру Сухопутних військ: його викликав командувач. Хоча Паліса був у майже оточеному ворогами районі, він доїхав до командира 58-ї бригади, зустрів знайомий колектив, а потім повернувся до командувача. Там почув: "Вітаю в Україні, ось твоя ділянка роботи — займайся". Так його призначили командиром 5-го окремого штурмового полку (тепер – це 5-та окрема штурмова бригада). 

Як відзначав сам Паліса, цей полк — "унікальний для ЗСУ, адже він суто піхотний штурмовий". Формування полку потребувало часу й ретельного відбору. За словами Павла Паліси, мотивація — це була ключова риса відбору: "Вона важливіша за досвід, адже лише мотивовані люди готові вчитися та боротися".

Тодішній 5-й полк брав участь в боях за Лисичанський НПЗ, Сіверськ, Вуглегірську ТЕС і боях за Майорське. 

У 2023 році Паліса став командиром 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" і брав участь у боях за Бахмут. Він згадував що на той час це була одна з найжорстокіших битв цієї війни й, напевно, "найжорстокіша битва в Європі з часу закінчення Другої світової війни".

Під його керівництвом бригада виконувала завдання на найгарячіших ділянках фронту, демонструючи високий професіоналізм та відданість справі. Бригада також брала участь у боях на Харківщині, зокрема, в Ізюмі та Балаклії та на Донеччині у Соледарі.

"Ми воюємо проти противника, який переважає нас, здавалося б, у всьому. Попри високий рівень експертизи наших партнерів, потужну розвідку, їхні аналітичні центри …. Усі були здивовані. Ця війна особлива. І це наш споконвічний ворог, з яким, я думаю, у нас мир просто неможливий. Будуть просто періоди між війнами", - вважає Паліса. 

Зміни у ЗСУ: як Паліса бачить модернізацію армії та закінчення війни 

29 листопада 2024 року своїм наказом президент Володимир Зеленський несподівано для всіх призначив Павла Палісу ще одним заступником керівника Офісу президента. 

"Він добре розуміє, що в бригадах, на фронті, і мені потрібна саме така людина, щоб точно знав у щоденному режимі інформацію безпосередньо з фронту", – сказав президент.

Загалом у керівника Офісу президента Андрія Єрмака вісім заступників, хоча лише у Павла Паліси на офіційній сторінці президента України відсутня біографія (станом на 6 січня). 

Тож, яким є бачення екскомандира "Холодного Яру" щодо змін в армії?

На думку Павла Паліси, офіцер передусім має бути компетентним лідером на своєму рівні. Адже буває, що талановитих ротних, які чудово знають свої підрозділи, розуміють людей і ведуть їх за собою, призначають командирами батальйонів, однак результат виявляється невдалим. Тому важливо, щоб посади обіймали саме ті, хто відповідає своїм здібностям, а не просто рухалися кар’єрною драбиною, вважає Паліса. 

Також Паліса відзначає у своїх інтерв’ю, що ключовими якостями офіцера є зважена агресивність та готовність до розумного ризику. Ці риси дозволяють командиру під час бою перехоплювати ініціативу. Виховання таких якостей повинно бути пріоритетом у військовій освіті та підвищенні кваліфікації. Офіцеру також необхідно володіти інтелектом і знаннями, адже "краще мати сильного ротного, ніж слабкого комбата".

Павло Паліса вважає, що майбутні офіцери мають проходити якісний психологічний відбір перед вступом до навчального закладу та обов’язково навчатися за кордоном. Наприклад, якщо підготовка триває чотири роки, то щонайменше рік слід провести у країнах-партнерах, щоб перейняти сучасний досвід і позбутися радянських підходів.

"Стосовно необхідності реформи української армійської освіти — я абсолютно згоден. Нам треба адаптуватися до сучасних вимог, вимог реальності. І навіть в умовах війни треба починати робити це. Тому що ми чомусь з року в рік робимо те саме і сподіваємося на інший результат. Але так не буває. Ця війна змінює уявлення про багато речей у військовій справі, і очевидно, не зважати на них під час навчання, мабуть, нелогічно. Це ігнорування реальності", - зауважує Паліса. 

Також він відзначає, що трансформація армії повинна відбуватися навіть у розпал війни, бо часу на це обмаль. Потрібно закладати фундамент майбутнього, змінювати структуру та підходи. Адже попри втому бійців і складнощі, іншого вибору немає. Головне — ефективно використовувати наявні ресурси та продовжувати боротися, адже перемога потребує рішучих дій і витривалості, вважає Паліса. 

"Я не сподіваюся на Захід, в першу чергу треба сподіватися на себе. Що я чітко зрозумів у США: мета кожної країни – це захист її національних інтересів. І нам треба зосередитися на цьому і робити свої кроки, планувати свої дії з огляду на те, що на першому місці стоїть наш національний, державний інтерес. І враховувати, що країни-партнери, допомагаючи нам, будуть дотримуватися свого національного інтересу. Перемога України - це наша справа, не Заходу", - каже Паліса. 

Крім цього, Павло Паліса відзначає, що вихід на кордони 1991 року — це важливий крок, але ще не остаточна перемога. Перемогою можна буде вважати стан, коли Україна забезпечить свою безпеку, а будь-який потенційний противник навіть не розглядатиме можливість війни.

"Ситуація у нас, напевно, як років 50-70 тому в Ізраїлі. Ми теж повинні перемогти або нас знищать - як фізично, так і нашу державність, національну ідентичність", - зауважує Паліса.

Читайте також: Впроваджуватиме зміни: що відомо і чим займатиметься Микола Щур з Львівщини в Офісі президента